Чудова книга! Рекомендую

Я люблю японских авторов! Я перечитал много романов, рассказов и повестей Кобо Абэ, Рю Мураками, Акутагава Рюноске, Кэндзабуро Оэ и конечно же - Ясунари Кавабата. И вообще Кавабата стоит немного в стороне от других представителей писательского контингента своей страны. Все перечисленные выше использовали в своих романах что-то загадочно-невероятное, нередко жестокое и ужасное, обращались к абсурду и гротеску, но только не Ясунаки Кавабата. Автор которого я полюбил после "Танцовщицы из Идзу" пишет в истинно японской манере - повествование медлительное, он не стесняется остановить повествование дабы полюбоваться окружающей средой, обрисовать мир в тех красках в которых видит настоящий художник; герои его романов не просто живые, они словно сошли с улицы, словно достаточно выйти из комнаты и мы встретим их - настолько они реалистичные; и последнее - все чувства, эмоции и действия совершаются настолько естественно и миролюбиво, что спутать произведения Кавабаты с другими авторами похожих жанров просто невозможно. Все вышеперечисленное присутствует в данной подборке - "Спящие красавицы" красивая и грустная история о старении; "Старая столица" это милая история о невероятных событиях произошедших с простыми девочками-близняшками; а "Стон горы" печальная история-ностальгия.

Ясунарі Кавабата - перший японець, який став лауреатом Нобелівської премії з літератури (1968). Його промова на врученні відзнаки мала назву ,,Красою Японії народжений". Саме поняття краси, її оспівування та вияв у різних формах - наскрізна тема усієї творчості письменника. Головний герой у ,,Сплячих красунях" - немолодий чоловік, який, як і інші похилого віку багатії, має свою таємницю. Вони потайки навідуються до одного будинку, де можуть годинами роздивлятися та торкатися приспаних вродливих дівчат. І більше нічого. Одного разу одна з таких красунь помирає, що стає сильним потрясінням для старого Егуці... У ,,Давній столиці" заможна сім'я бере під опіку малу дівчинку, люблячи і ростячи її як рідну. Випадково вона зустрічає незнайомку, подібну на неї як дві краплі води... Це історія про двох сестер-близнючок, яких розлучили після народження, і є своєрідною присвятою автора давній столиці Японії. У творі міститься дуже багато описів національних свят та звичаїв японців. ,,Стугін гори" - дуже психологічна оповідь, в центрі якої роздуми старого Сінґо над тим, чому в його благополучній сім'ї все пішло шкереберть... Важливою темою роману є питання старіння і вміння прийняти цей неминучий процес. Дана книга - дуже лірична та живописна, у ній багато загадкового та недосказаного, чимало напівнатяків та напівтонів, відкриті фінали. Читання приносить неймовірну естетичну насолоду і спонукає до роздумів.