Спів Божої пташки
Паперова книга | Код товару 1246985
Yakaboo 4/5
Автор
Василь Шкляр
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Спів Божої пташки

У годину зневіри і краху надій мусиш зупинитися в пошуках точки опертя. За день до Чорнобильської катастрофи він звільнився з роботи і став непідлеглим митцем. Та чи можна звільнитися від свого минулого? Втекти від втраченого кохання, самотності й фатальних життєвих обставин? На цьому шляху він зустрічає незвичайну жінку, здатну зцілити душу й повернути жагу до життя. Але жереб знову кидає той-таки фатум.

Характеристики
Автор
Василь Шкляр
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Книга ніби ні про що і про все одночасно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перегорнула останню сторінку і не можу зрозуміти свої почуття: з однієї сторони – стиль, легкість, теплота – все, як завжди у книгах Шкляра, з другої сторони – не можу однозначно відповісти на питання «про що ця книга?» Дійсно, про що вона? Історія талановитої людини, яка перебуває в певній системі і може діяти, відчувати і жити тільки відповідно до умов, які висуває ця система? Талановитий, нікому не відомий літератор, у якого проблеми з роботою, з творчою реалізацією і в особистому житті, який після вибуху на Чорнобильській АЕС вимушено вивіз з Києва в Поліське село до друга малого сина, намагається жити, насолоджуватись життям, зрозуміти це життя, закохується в іншу жінку, пише сценарій і на цьому все – книга закінчується… Якась тиха меланхолія і безвихідь, сум і щем. Це історія «маленької людини»? Поряд з головною історією побічно дізнаєшся про долі та історії інших людей, про життя, як воно є – частіше несправедливе і незрозуміле, ніж легке і щасливе… Книга ніби ні про що і про все одночасно. Важко визначитись, не можу – можливо розуміння прийде з часом.
  •  
    Неочікувано посередньо 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вважаю «Спів божої пташки» не характерним для Шкляра твіром. Тому є просте пояснення. Для мене Василь Шкляр почався з історичних романів. А саме з «Чорного ворона». Далі «Маруся», «Троща», «Характерник»… Припускаю, що багато читачів відчувають те саме. Дану книгу придбав та прочитав через її перевидання та зацікавленість автором після прочитання вище вказаних творів. Не сумніваюсь, що й сам автор розраховував саме на такий ефект. На мене та подібних прихильників його творчості, які познайомились з ним завдяки саме історичним романам. Ну що ж, ставка спрацювала. Але не більше.
    Попереднім абзацом я загалом вже передав загальні враження. Тепер більш конкретно.
    «Спів божої пташки», без сумніву грамотний, стилістично та літературно добрий роман. Проте він не виправдовує очікувань. В чому справа? Чому так? Переконаний, що причиною цьому є те, що сприймаю В. Шкляра як історика, дослідника та певною мірою конкретизатором і, без сумніву, акцентатором історії України.
    В даному випадку отримав досить розмитий твір. Попри те, що в анотації акцентовано увагу на аварії на ЧАЕС, цей момент зрідка загадується й майже не впливає на сюжет. Герої й так мають бажання зробити те, що роблять. Ситуація з чорнобильською катастрофою лиш в деяких випадках злегка підштовхує до здійснення й так бажаних вчинків. Чи можна вважати це мінусом даного твору? Об’єктивно - ні. Суб’єктивно - так.
    Повторююсь, але в моїй голові В. Шкляр вже зайняв свою нішу. Це автор, що довго й ретельно готує матеріал для своїх творів. Проте, в даному випадку ситуація інша. Ніякої конкретики чи дослідження чорнобильської катастрофи не відбувається (хоча я цього дуже чекав). Фактично, це скороминущий період життя окремо взятої людини та її оточення. Не відчувається конфлікту, проблеми, кризи. Є певна внутрішня боротьба, але вона пущена на самотік і ні до чого не приводить. Зрештою, є загадка, але жодної розгадки.
    Звісно можна проводити паралелі, підтягувати алегорії, алюзії і т.п. Але особисто я нічого цього не відчув.
    Що стосується перевидання твору, то це без сумніву спроба «хайпу» на хвилі успіху серії безперечно крутих історичних романів. Спочатку ти працюєш на ім’я, а потім ім’я працює на тебе. До автора в даному випадку жодних питань чи претензій.
    Висновок. Якщо ви вже читали «Чорного ворона», «Марусю», «Трощу» (прям крута книга !!!) та «Характерника», то «Спів божої пташки» може дещо розчарувати або, як мінімум, змінити сприйняття автора. Якщо ж не читали автора, то можете почати з даної книги, а потім переходити до «історії». В такій хронології читанні ви відчуєте прогрес та ріст літературного генія.
Купити - Спів Божої пташки
Спів Божої пташки
160 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Василь Шкляр
Василь Шкляр

Василь Шкляр - український письменник, автор бестселера «Залишенець». Один з найбільш читаних і відомих сучасних українських письменників. Лауреат Шевченківської премії 2011 року. Народився в селі Ганжалівка Черкаської області. Поступив на філфак Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але після випадку, який автор відобразив у своєму творі «Стороною дощик іде», Василь пере...

Детальніше

Рецензії Спів Божої пташки

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга ніби ні про що і про все одночасно 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перегорнула останню сторінку і не можу зрозуміти свої почуття: з однієї сторони – стиль, легкість, теплота – все, як завжди у книгах Шкляра, з другої сторони – не можу однозначно відповісти на питання «про що ця книга?» Дійсно, про що вона? Історія талановитої людини, яка перебуває в певній системі і може діяти, відчувати і жити тільки відповідно до умов, які висуває ця система? Талановитий, нікому не відомий літератор, у якого проблеми з роботою, з творчою реалізацією і в особистому житті, який після вибуху на Чорнобильській АЕС вимушено вивіз з Києва в Поліське село до друга малого сина, намагається жити, насолоджуватись життям, зрозуміти це життя, закохується в іншу жінку, пише сценарій і на цьому все – книга закінчується… Якась тиха меланхолія і безвихідь, сум і щем. Це історія «маленької людини»? Поряд з головною історією побічно дізнаєшся про долі та історії інших людей, про життя, як воно є – частіше несправедливе і незрозуміле, ніж легке і щасливе… Книга ніби ні про що і про все одночасно. Важко визначитись, не можу – можливо розуміння прийде з часом.
  •  
    Неочікувано посередньо 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вважаю «Спів божої пташки» не характерним для Шкляра твіром. Тому є просте пояснення. Для мене Василь Шкляр почався з історичних романів. А саме з «Чорного ворона». Далі «Маруся», «Троща», «Характерник»… Припускаю, що багато читачів відчувають те саме. Дану книгу придбав та прочитав через її перевидання та зацікавленість автором після прочитання вище вказаних творів. Не сумніваюсь, що й сам автор розраховував саме на такий ефект. На мене та подібних прихильників його творчості, які познайомились з ним завдяки саме історичним романам. Ну що ж, ставка спрацювала. Але не більше.
    Попереднім абзацом я загалом вже передав загальні враження. Тепер більш конкретно.
    «Спів божої пташки», без сумніву грамотний, стилістично та літературно добрий роман. Проте він не виправдовує очікувань. В чому справа? Чому так? Переконаний, що причиною цьому є те, що сприймаю В. Шкляра як історика, дослідника та певною мірою конкретизатором і, без сумніву, акцентатором історії України.
    В даному випадку отримав досить розмитий твір. Попри те, що в анотації акцентовано увагу на аварії на ЧАЕС, цей момент зрідка загадується й майже не впливає на сюжет. Герої й так мають бажання зробити те, що роблять. Ситуація з чорнобильською катастрофою лиш в деяких випадках злегка підштовхує до здійснення й так бажаних вчинків. Чи можна вважати це мінусом даного твору? Об’єктивно - ні. Суб’єктивно - так.
    Повторююсь, але в моїй голові В. Шкляр вже зайняв свою нішу. Це автор, що довго й ретельно готує матеріал для своїх творів. Проте, в даному випадку ситуація інша. Ніякої конкретики чи дослідження чорнобильської катастрофи не відбувається (хоча я цього дуже чекав). Фактично, це скороминущий період життя окремо взятої людини та її оточення. Не відчувається конфлікту, проблеми, кризи. Є певна внутрішня боротьба, але вона пущена на самотік і ні до чого не приводить. Зрештою, є загадка, але жодної розгадки.
    Звісно можна проводити паралелі, підтягувати алегорії, алюзії і т.п. Але особисто я нічого цього не відчув.
    Що стосується перевидання твору, то це без сумніву спроба «хайпу» на хвилі успіху серії безперечно крутих історичних романів. Спочатку ти працюєш на ім’я, а потім ім’я працює на тебе. До автора в даному випадку жодних питань чи претензій.
    Висновок. Якщо ви вже читали «Чорного ворона», «Марусю», «Трощу» (прям крута книга !!!) та «Характерника», то «Спів божої пташки» може дещо розчарувати або, як мінімум, змінити сприйняття автора. Якщо ж не читали автора, то можете почати з даної книги, а потім переходити до «історії». В такій хронології читанні ви відчуєте прогрес та ріст літературного генія.
  •  
    Не вразила
    Начитавшись схвальних відгуків про творчість Василя Шкляра, обрала для першого знайомства книгу «Спів Божої пташки». І трішки пожалкувала, оскільки Роман мене не вразив взагалі. Я обожнюю читати сучасну українську літературу. Так, у автора пречудова українська мова, гарний стиль письма, книга читається легко, але мені було нуднувато.
    Головний герой Микола Погорілий - письменник, який не вміє писати на замовлення(як в принципі кожен талановитий письменник), якому набридла цензура, звільняється з редакції та готується написати кіносценарій. Так, як творчій особистості треба натхнення, він їде шукати його до приятеля Стаха в село, де є природа, рибалка, можливість усамітнитися. А в Києві є дружина та син. Він приймає рішення «пожити окремо» від дружини.
    В цей час сталася аварія на Чорнобильській АЕС, тому Микола від’їжджає разом із сином з Києва. А тут уже з героєм трапляється і справжня любов, і справжня рибалка, і звісно сценарій.
    Всі герої достатньо цікаві, особливо старі мешканці села. Тут є і трохи гумору, і трохи суму. Проте мені не зайшла книга.
  •  
    Випробування
    Книга «Спів Божої пташки» Василя Шкляра розповідає про життя творчої людини після аварії на Чорнобильській АЕС. Люди об’єднуються під час катастрофи, завдяки чому їм і вдається вижити. Цей твір – ода життю, коханню, і творчості. Психологія виживання героя в складних умовах життя надзвичайно тонка і напружена. Батьківський обов’язок і необхідність вберегти сина від радіації і хвороб змушує Миколу Погорілого звернутися за допомогою до друзів в Одесі. Втім, синові там не подобається і вони повертаються на Київщину. Автор змальовує складні обставини життя героя, на якому лежить обов’язок годувальника. Наразі його основне завдання – написання сценарію до фільму, і він його виконує, чого б йому це не коштувало. Дружина віддаляється від нього, він зустрічає, здавалося б, нове кохання, але знову не складається – дівчина не наважується розбити сім'ю.
 
Характеристики Спів Божої пташки
Автор
Василь Шкляр
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
288
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
4000
ISBN
978-617-12-8114-1
Тип
Паперова
 

Про автора Спів Божої пташки