Замок стояв на вершині скелі, що нависла над морем. Здавалося, що колись замість суші тут теж було море і величезна хвиля, у найвищій точці свого стрімкого бігу, вже готова обрушитися, раптом застигла. Прибережні хвилі омивали підніжжя скелі, як би закликаючи її ожити, та скеля залишалась нерухомою. І, напевно, якийсь чоловік побачивши це, подумав, що на вершині скелі не вистачає білої піни, що облямовує всі хвилі. Вирішивши виправити цю помилку природи, побудував там білий замок з безліччю веж і зубчастою стіною.

У замку жила принцеса Ія зі своїми батьками: королем і королевою невеликої, але досить багатої держави. Люди там жили, переважно, рибним промислом, землеробством, і торгівлею, як сушею, так і морем. Земля була родючою, у морі -достаток риби, та й королівство розташовувалося так, що через нього проходили багато торговельних шляхів. І все було б чудово, якби не одна обставина, яка не давала спокою королю та королеві: їхня єдина дочка була закохана в морського царя.

Сталося так, що ще дитиною принцесу відправили вчитися, і повернулася вона до королівства, вже на виданні...