Скільки емоцій я пережила, читаючи цю книгу... Історія Міри поглинула мене з головою. Мірі 18 і вона вирушає в подорож до Києва, але не тільки до подруги, але й в нове життя. Хлопці, гулянки, пошуки себе, пошуки того самого. Перші почуття, перший біль і розпач. Це було сильно. Я і плакала, і раділа з Мірою. В деяких моментах відверто не хотіла розуміти головну героїню, адже деякі вчинки безглузді та дурні, але вони такі реальні. Життя непередбачуване. І навіть хороші дівчатка можуть помилятися. Хлопці, які з'являлися на шляху у Міри, зовсім різні, але так однаково закохані в головну героїню. В мене метелики в животі танцювали, коли читала ці любовні сцени. Скільки почуттів, скільки душевних діалогів... Моїм фаворитом став Назар. Останні стосунки Міри вижали не тільки її, але й мене. Важко було читати, але хотілося спостерігати за подальшим розвитком цих непростих відносин. Піднімається важлива тема - наркоманія. Показано, як наркотики впливають на людину, а тим паче на її оточення. Мова автора багато на епітети та порівняння. Отримувала одну насолоду від вдалих цитат. Шкодую тільки, що не розклеїла книгу стікерами, але, щоб зберегти ці моменти, виписувала в нотатки.