Хоч ця історія і була не дуже великою, проте вдало змогла занурити у відчуття тривожності, розпачу та безнадії. Перша половина історії була неначе білою гарячкою головного героя, я не могла зрозуміти, що йому заважає просто вийти з будівлі готелю і пішки спробувати дійти до найближчого містечка. Проте, вже ближче середини книги, я почала задумуватись над тим, що він вже можливо мертвий і це його душа ніяк не може змиритися із загибеллю і що інші персонажі, також вже давно померлі. Дуже цікавий сюжетний хід,про який би я можливо так швидко і не здогадалася, якби не бачила перший сезон "Американської історії жахів", і який дуже схожий цими невпокоєнними душами, які прив'язані до будинку, і які намагаються примиритися зі своєю смертю. Мені сподобалось, як автор по-трошки підкидував здогадки про стан Аріеля і як в кінці ми вже точно все розуміємо разом із його коханою Зевою, яка не змігши опанувати себе від болю втрати, покінчує життя самогубством і яка опиняється біля того самого готелю, уже як привид. Також було дуже прикольно її читати восени, це прям ідеальний сезон для її прочитання.

Як почуваємося ми, коли опиняємося у незнайомому місці, де немає інтернету, не ловить телефон, і навколо якісь дивні незнайомці? Так наче життя втікає крізь Вас, а Ви не можете нічого зробити… Аріель, молодий успішний науковець, поспішає на конференцію у Амстердам. Там його чекають важливі справи, а також кохана дівчина. Натомість через збіг обставин він потрапляє у маленький британський готель, де знайомиться із сім‘єю Бордерів. Готель на узбережжі, далеко від цивілізації, тут немає мережі. І все пливе під ногами - адже Зева чекає. Добре, що незнайомці в готелі мають хоч один телефон для поганенького зв‘язку, нехай лише текстового. Це єдиний спосіб - кротовина у просторі і часі, для зв‘язку і зовнішнім світом. Тим часом, поки життя вирує десь там, Аріель веде дискусії із старою пані про квантову фізику, в яку сам не вірить. Він шукає союзників, які також легко стають ворогами. Відчуття, наче в пеклі - чи може це, власне, воно і є? Моя оцінка 8/10 (лише через те, що вже в кінці першої дії я розгадала сюжет)