Як почуваємося ми, коли опиняємося у незнайомому місці, де немає інтернету, не ловить телефон, і навколо якісь дивні незнайомці? Так наче життя втікає крізь Вас, а Ви не можете нічого зробити… Аріель, молодий успішний науковець, поспішає на конференцію у Амстердам. Там його чекають важливі справи, а також кохана дівчина. Натомість через збіг обставин він потрапляє у маленький британський готель, де знайомиться із сім‘єю Бордерів. Готель на узбережжі, далеко від цивілізації, тут немає мережі. І все пливе під ногами - адже Зева чекає. Добре, що незнайомці в готелі мають хоч один телефон для поганенького зв‘язку, нехай лише текстового. Це єдиний спосіб - кротовина у просторі і часі, для зв‘язку і зовнішнім світом. Тим часом, поки життя вирує десь там, Аріель веде дискусії із старою пані про квантову фізику, в яку сам не вірить. Він шукає союзників, які також легко стають ворогами. Відчуття, наче в пеклі - чи може це, власне, воно і є? Моя оцінка 8/10 (лише через те, що вже в кінці першої дії я розгадала сюжет)