Дебютна проза Тараса Жеребецького попри очевидну оригінальність авторського бачення виразно апелює до стилістичних координат літератури «станіславського феномену» — від Прохаська до Андруховича. Рідкісне поєднання юнацького скептицизму з романтизмом поетичних образів роблять цю книгу привабливою для якнайширшого кола читачів.