Я нічого не знала ані про "Служителя", ані про його автора, аж раптом в мою інформаційну бульбашку просочилась парочка цілком собі позитивних відгуків на цю книгу. А що, всілякі містично-жахастичні історії я люблю, відкривати для себе нових українських авторів також. Ну і в принципі за останні п'ять-десять років з'явилось стільки якісної вітчизняної фантастики, що в мене сформувався до неї певний кредит довіри. На жаль, це виявився зовсім не той випадок. За сюжетом наш герой Олексій працює директором звичайної школи в одному з українських обласних центрів під назвою (бу-га-га) Квітополе. Що це? Нащо це? Адже кожна згадка цього міста буде начисто нищити занурення читача в історію, це ж ясно, як божий день. Менше з тим, герой та його сім'я жили собі і не тужили, поки синок якогось великого цабе не захотів зайняти його посаду. Тоді вони переїхали в (ха-ха-ха) родинний маєток, залишений героєві нещодавно померлим батьком, з яким він багато років не спілкувався. Пан автор може не в курсі, але в квазіутворенні під назвою СРСР ніхто не дозволив би передавати в спадок ніякі "родинні маєтки". Можна було б подумати, що тут якийсь інший всесвіт, де СРСР не утворилось, чи принаймні Україну не зачепило, але ні, на самому початку була історична дискусія, яка ясно показувала, що це сучасна Україна, тільки з якимось Квітополем та фамільними особняками, що передаються від одного покоління до іншого з кінця XIX століття. А це ще тільки зав'язка. Справжні проблеми починаються значно пізніше. Коли герой зустрічає вампіра. Точніше, коли починає дошукуватись інформації про його походження і способи його знищення. Там, де за всіма законами жанру мав би бути екшн, автор нам презентує... Довжелезний інфодамп! Так-так, хтось уже з'їздив у небезпечну подорож замість нашого героя, все про вампіра дізнався і акуратненько записав у щоденник. Тому замість пригод, далеких країв, середньовічних замків, пошуку давніх легенд так би мовити за місцем прописки нечисті, ми побачили сцену, в якій Олексій вмощується на диван і просто читає все готовеньке навіть без пояснень, як цю інформацію взагалі вдалось нарити. Потім ще буде щоденник самого вампіра, покликаний вивести "розслідування" героя з глухого кута. Вишенькою на торті особисто для мене став уявний щоденник однієї особи ближче до кінця. І це далеко не всі проблеми цієї книги, просто щоб детально про них розповісти, потрібно серйозно наспойлерити. Не знаю, це зовсім не моя чашка чаю. Поставити більше двійки, та й то тільки тому, що один з персонажів третього плану мені таки сподобався, ніяк не можу.

Останніми роками все частіше можна знайти в книгарнях українське фентезі, і це не може не радувати, що автори звертають увагу на цей жанр, та намагаються творити свої цікаві історії та світи. Книга Андрія Гулкевича була в мене на слуху вже давно, чи то реклама фб, чи в якійсь групі тематичній читав, але все ніяк не доходило до того, щоб взятися за неї. Як завжди, маю перестороги перед фентезі українських авторів. Що ж руки таки дійшли, я таки її прочитав, і спробую написати свій відгук. Отож перед нами історія юнака(точно юнака???) Дейлара, який мешкає в відгородженій від усього світу долині за горами. Сама долина нагадує мікс Риму, і якогось райського краю, адже в краю люди довго живуть, не хворіють, є навіть магічні артефакти й істоти. Наш Головний Герой син правителя долини, якому випала доля в час випробувань, та змін полишити рідну долину, й відправитися в світ за горами, аби набратися мудрості, й відкрити для себе істину, що світ не такий як він знав. Як можна здогадатися, наш гг потрапляє в світ - аналог середньовіччя, яке кардинально відрізняється від його рідної долини, й потрапляє в карколомні пригоди, ба навіть більше приймає учать у війні та здобуває славу великого воїна, наживає собі ворогів з якими іще зустрінеться, а також вірних друзів, й бадьоро рушає в наступну книгу. Загалом сюжет, як на мене любителя темного фентезі доволі простий, ні тобі сильних інтриг, ні поворотів сюжету які ошелешують. Я б сказав, що автора вийшов непоганий мікс героїчного та епічного фентезі. Звичайно деякі сюжетні повороти виглядають не дуже логічно, виникає багато запитань, особливо про одних ворогів гг, але автор певно лишає відповіді на потім. Підсумовуючи - досить непогана спроба написати масштабне дійство, якій десь трохи забракло майстерності автора аби стати крутою книгою.

Одразу хочу сказати, що я не є великим знавцем і поціновувачем горору і містики, тому не можу належно оцінити цю книгу, як представницю свого жанру. Але, як пересічний читач, якому до рук потрапила ця книга, можу сказати, що вона мені сподобалась. Розповідається в ній про одного барона - древнього могутнього вампіра, та його служителя, - звичайну людину, чоловіка, який змушений служити хазяїну за умовами старого кровного пакту, укладеного його предком і цим бароном. Звісно, чоловіка це не надто влаштовує, тому він шукатиме засоби, щоб розірвати той пакт, і звільнитися від служіння вампіру. Загалом, мені сподобалось, ЯК автор пише, його стиль. Навіть в першій половині книги, де сюжет розгортався не надто динамічно, мені книга не здавалася нудною, і мені було цікаво її читати саме завдяки авторському стилю, - він зацікавлює, затягує в читання. Що вже казати про другу половину книги, де відбувався весь екшн, - від книги взагалі важко було відірватися. Сподобалося і ЩО автор пише, сам сюжет. Мені він здався цілком логічним, продуманим, і, що найголовніше, цікавим. Особисто мені дуже сподобались історичні вставки, де розповідалося про навернення барона до вампіризму, про деякі деталі його життя в попередні століття. Не можу сказати, що в якісь моменти книга мене реально нажахала, але, на мою думку, авторові непогано вдалося описати атмосферу мороку, зла і таємничості навколо постаті барона-вампіра. Книга має завершену сюжетну арку, але закінчення недвозначно натякає на те, що має бути продовження, в якому з'являться ще якісь нові містичні створіння. Тож, чекаємо на продовження :)