Скільки життів проживає людина? Чи впливають попередні життя на нас теперішніх – на наші характери, вподобання, страхи? Чи готові ми в буквальному сенсі відчинити двері минулого, опинитись у вирі подій, одного разу вже пережитих? Над цим у романі «Скриня Пандори» розмірковує культовий французький письменник Бернар Вербер – як завжди, цікаво і захопливо. Дія відбувається в Парижі. Вчитель історії на уроках руйнує міфи – спростовує факти, увічнені літописцями на догоду владі і згодом переписувані наступними поколіннями істориків.

Одного разу він переживає регресивний гіпноз і занурюється в минулі життя – так глибоко в минуле, що бачить світ до Великого потопу. Чи вдасться йому врятувати – якщо не саму Атлантиду, в яку мало хто вірить, то хоч би пам’ять про неї?