Неймовірний переклад, неймовірні оповідання, неймовірний Шульц. Під всім цим абсурдом захована біографія, переживання , рефлексії Шульца.

Бруно Шульц став для мене цьогоріч справжнім відкриттям. Дивуюся, що такого талановитого автора ми не вивчали в школі, навіть побіжно не згадували. Народився і прожив усе життя в Дрогобичі, польськомовний єврей, писав свої оповідання польською мовою. Ця збірка у прекрасному перекладі Ю. Андруховича. Власне, до цієї книги увійшла не одна, а дві збірки Бруно Шульца, а також іще чотири оповідання поза збірками. Оце і є уся спадщина, залишена автором. Решта його творів, в тому числі і роман, були, на жаль загублені. Отже, дві збірки оповідань "Цинамонові крамниці" та "Санаторій під Клепсидрою" - це така своєрідна автобіографія, в центрі якої хлопчик та його батько. Та ще ціла купа цікавих самобутніх персонажів. Ну, і сам Дрогобич, - чарівний, затишний, сповнений магії. Так, оповідання Бруно Шульца повні магії, міфології, філософії. Його тексти в унікальний спосіб поєднують у собі розумні наукові терміни з простими діалектизмами. Це не легке чтиво, але воно того варте. Так майстерно обходитися зі словами, підбирати їх, гратися, - це ж треба мати неабиякий талант. І, таким талантом безумовно був наділений Бруно Шульц. Рекомендую.

Шульца, здається, на Галичині знають всі - ну, всі, хто хоч побіжно цікавиться історичними, міськими, культурально-краєзнавчими темами. Звісно, що про Шульца багато чув і я, але руки, мабуть, не дійшли би придбати його "Крамниці", якби не один випадок. Що автором, що твором мене подвійно заінтригувала одна моя далека інтернетівська подруга - людина, яку я ніколи не бачив, але знаю як особу цікаву, неоднозначну: дуже глибока, тонка, інтелектуальна її натура поєднувалась з тягою до крайньої теміні, містики, різного роду найхворобливішої філософії та окультизму. Отож, в одній з розмов ця "Матір всього Зла" випадково привела мені цитатку саме з "Цинамонових Крамниць": "Ви знаєте, що в старих помешканнях бувають покої, про які ми забуваємо. Місяцями не відвідувані, в'януть вони в запустінні між старими мурами, і трапляється, що й засклеплюються в собі, заростають цеглою і, втрачені раз і назавжди для нашої пам'яті, втрачають поволі й свою екзистенцію. Двері, що ведуть до них з якогось підмостка тильних сходів, можуть так довго недобачатися домівниками, що аж вростають, входять у стіну, яка затирає їхній слід у фантастичному рисунку тріщин і подряпин." Треба зазначити, що на той час я вже декілька років займався урбаністикою, локальною історією, дослідженнями свого міста - такого ж малого галицького штетлу, який тут описує Шульц. І звичайно що "сухими" історією та архітектурою я не обмежувався: більш делікатні, невловимі, суб'єктивні, майже поетичні речі - те, що власне й відносять зараз до царини напівнауки-напівимистецтва - урбаністики - ідеально доповнюють традиційну, академічну науку, якщо ми говоримо про вивчення міст. І, мало того - станом на нині всіляка "тонкість" є якраз найбільш актуальною. Тому вже з однієї тої цитати я зрозумів, що твір Шульца в якомусь плані є унікальним, безцінним для мене як історика - бо деталізація опису життя малих міст Галичини в довоєнний час там є просто колосальною; у якомусь сенсі, її ясність та викристалізуваність є зрівнянна з кольоровою фотографією чи відеороликом (яких ми майже не маємо з тих часів), а то і перевершує їх. Запахи, смаки, навіть банальні фантазії і додумки автора - є багатим джерелом для історичної антропології та урбаністики. Хоч вони і на перший погляд є художніми - а отже суб'єктивними, видуманими - але навіть в такому вигляді відображають щонайменше тодішню реальність, тодішній світогляд і менталітет, адже навіть вигадка людини народжується завжди з правди, з побуту - з того, що її оточує. А додаткові запевняння подруги Христі про те, що "Бруно Шульц в своїх Цинамонових Крамницях багато досліджував простір у галицьких помешканнях" мене остаточно змусили придбати цей твір, і то "у форматі-максимум" - на папері. Тому зараз упевнено можу ствердити, що для науки "Крамниці" - безцінне джерело. Щоправда, деколи дивує мова викладу: часто вона аж надто гіперболізована, драматизована, особливо в частині художніх засобів; таке враження, що автор зумисне пробує подати думку (часто просту і тривіальну) якнайпишніше і найзаплутаніше - тобто, надає перевагу не змісту, а формі. В такому підході відчувається певна штучність, якщо оцінювати це вже з художнього боку, як текст. Можливо, виною цьому є переклад Андруховича, який "перестарався" - сказати важко, бо до шульцівського оригіналу я ще не дойшов (а треба). Та, в любому разі - цей твір слід розглядати вже з історичної, а не літературно-критичної перспективи, а Шульца - як визнану легенду. Книгу ж цю його - як маст-хев на полиці кожного вдумливого галичанина, краєзнавця чи урбаніста, не кажучи вже про поціновувачів прози. Свій примірник, до речі, замовляв колись саме на Yakaboo:) І іншим рекомендую!