Джек Торренс бере роботу доглядача в ізольованому гірському готелі "Оверлук" на зиму - шанс почати все заново після звільнення й боротьби з алкоголем. З ним дружина Венді й п'ятирічний син Денні, у якого є "сяйво" - дар бачити минуле, майбутнє й те, що ховається в людях. Готель порожній, сніг відрізає від світу, і "Оверлук" оживає: привиди колишніх гостей, кімнати з жахливими спогадами, голоси, які шепочуть Джеку про його слабкості. Готель не просто населений - він голодний, і використовує слабкості Джека, щоб дістатися до хлопчика з потужним даром. Кінг пише повільно й боляче: спочатку це сімейна драма про залежність, гнів і любов, а потім жах переходить у психологічний терор. Найстрашніше - не привиди, а те, як звичайна людина ламається під тиском ізоляції й старих демонів. Книга глибша за фільм Кубрика - тут більше про Джека як людину, про його боротьбу й падіння. Денні й Венді - не просто жертви, а сильні персонажі, за яких переживаєш. Фінал трагічний, без легких виходів. Читається важко емоційно, але не відірватися. Для мене це не просто горрор, а одна з найкращих книг Кінга про те, що зло часто ховається в нас самих.