Цитувати Корчинського можна … довго… До безкінечності. Безпрецендентний провокативний роман для домогосподарок. Жахливий стьоб, повний постмодернізм, провокація і головне – абсурдність мислення. Божевільний автор (якщо вірити попередженню книжки) по суті нічого і не зробив. Скомпілював всі свої думки і виклав їх, десь достатньо криво, достатньо химерно. Але коли зараз (вже пройшло два роки як я її читав) береш книжку, відкриваєш на будь-якій сторінці і кожна думка здається одкровенням. Прекрасним в своїй алогічності. Хоча ці думки нібито зв’язані карколомним детективним сюжетом про хвацьких авантюристів, які викрадають картини, промишляють рекетом в бігах, і все це з обов’язковою молитвою на устах та шаленістю в серці. А свої пригоди перемішують розлогими філософськими відступами (чи то переривають свої філософські диспути на чергову авантюру). Авантюра закінчиться. А logos залишиться. Бо все в житті слово. Спершу було слово. І слово було Бог. «Більшість тих, хто приходять до Бога, керуються первісним страхом небуття, страхом смерті, котрий живе у кожному…. Є інстинкт самозбереження, тобто інстинкт життя. Але чи цей інстинкт завжди корисний, завжди виправданий? Людина також хоче їсти. Та помітьте: необмежені в їжі, хоч трішки, завжди переїдаємо. Тобто, цей інстинкт корисний до першого шматка. А після третього шкодить.» Амінь. Є думки парадоксальні, є направду химерні, а є достатньо прямолінійні і попсові і вони дивним чином також вкладаються в парадигму неймовірного і парадоксального, як і все наше життя. Найпарадоксальніше, що коли я слухаю цього вусатого провокатора, я розумію, що те що він каже може здатися агресивним, нереальним, і рішення достатньо очевидні і грубі. Але майбутнє, браття і сестри буде набагато яскравіше, воно настане пізніше, і буде не таке буквальне, але сприятливіше для нас і жахливе для наших ворогів. Амінь!