Діна Рубіна здійснила неможливе — поєднала три різні жанри: захопливий і водночас майже готичний роман про ляльок та ляль­карів, який стягує воєдино полюси історії і мистецтва, сімейний детектив та психологічну драму, простежену від яскравих дитячих і юнацьких спогадів до зрілої сивини.

Пристрасті і тут «рвуть» героїв. Людина і лялька, лялькар і бун­тівна лялька, людина як лялька — в руках долі, в руках Творця, в підкоренні сімейній спадковості, — цю глибоку й багатовимірну метафору автор обертає найрізноманітнішими гранями, не вдаю­чись до прямолінійних аналогій.

Майстерність же літературного «живопису» Рубіної, пейзажно­го і портретного, як завжди, на висоті: немов смакуєш скибками запашне повітря й задихаєшся від насолоди.