Сила
Паперова книга | Код товару 1245990
Yakaboo 4.4/5
Автор
Наомі Алдерман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Наталя Тисовська
Кількість сторінок
376
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Сила

Антиутопія британської письменниці Наомі Альдерман «Сила» — це дотепна і твереза до жорстокості історія про те, як саме зміниться світ, якщо ґендерний баланс сил просто перевернеться з ніг на голову, про сутність влади і те, що вона робить з людьми.

У романі легко впізнати персонажів із сучасного світу: студент з Нігерії, сирота з американської провінції, мерка з політичними амбіціями, донька голови банди з Лондона. Проте дещо враз кардинально змінює їхні життя, а скоро переверне і весь світ. У дівчат-підлітків з’являється надприродна сила: лише порухом пальця вони здатні викликати у інших біль і навіть вбити. Раптом чоловіки світу розуміють, що втрачають контроль. Настав День дівчат, але чим він скінчиться?

Роман став бестселером у Британії й отримав Жіночу літературну премію Бейліз, а також також був четвертим в списку 10 кращих книг 2017 року за версією The New York Times. На його створення вплинули відносини авторки з канадською письменницею Марґарет Етвуд — авторки культового роману «Розповідь служниці», антитезою до якого і стала «Сила».

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Наомі Алдерман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Наталя Тисовська
Кількість сторінок
376
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Роман не про фемінізм 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені хотілося рецензувати цю книгу відразу коли я її побачила але зараз, коли нарешті маю змогу – мені трохи бракує слів.
    Велика сила є велика відповідальність, а разом з тим – великі можливості. Уявімо світ, де в один момент сталі гендерні ролі змінили полярність: чоловіки стали м’якими, дбайливими берегинями дому, а жінки почали здобувати мамонтів та захищати родини. На перший погляд, враховуючи всі нюанси сьогодення, здається нібито в такому світі всім буде краще жити, бо той, хто коли-небудь був у складі пригнічуваної меншини навряд буде сам когось дискримінувати. Здається, що жіночий світ обов’язково був би добрішим, чи не так?
    Наомі Алдерман словом занурює нас саме в таку реальність, де одного разу дівчата отримали змогу з власного бажання випускати з долонь електричні розряди і, за необхідності, пробуджувати силу у інших жінок. Після Другої світової війни відбулася мутація, в результаті якої всі дівчатка народжувалися з спеціальним органом – мотанкою – який відповідав за генерацію електрики. Тепер кожна могла захиститися та відстояти власні свободу і права. Дивіться, ось вона зовсім поруч – можливість започаткувати епоху рівності, але…
    Авторка «Сили» не намагається видати бажане за дійсне - в книзі достатньо жорстокості, насильства, пригноблення, корупції, боротьби за владу і вплив. З позиції рівності вона показує, що кожен має змогу перейти межу – «вони роблять це просто тому, що можуть». Що б там не казали, цей роман не про фемінізм, він про зміну балансу влади в світі зі всіма наслідками. А ще й про те, що межа між добром і злом дуже тонка, перетнути її більш ніж легко і для того, щоб започаткувати часи рівності для всіх треба якнайчастіше дивитись цій істині в очі.
  •  
    І настав День дівчат 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Сила» — дуже гарна книжка, яка, можливо, зробила для фемінізму не менше, ніж свого часу Сімона де Бовуар, або, можливо, ще зробить, бо історичні події оцінюють здалеку. Наомі Алдерман одразу каже, що надихалася «Оповіддю служниці», але, якщо вам, як і мені, сподобалася ідея Етвуд та геть не зайшла подача, знайте, що «Сила» набагато жвавіша, цікавіша та з меншою мізогінією — хоча тут жінкам теж дістається від жінок.
    В альтернативному світі Алдерман одного разу дівчата раптово розуміють, що можуть генерувати електричний струм та, наприклад, шваркати ним надто наполегливих «залицяльників» у супермаркеті. Або тих, хто прийшов вбити твою матір. Або просто не так поглянув чи не те ляпнув. Або... варіантів безліч, сила нова й незвідана, вона вабить, вона п'янить, вона дає такі можливості, які ніхто не міг не прорахувати, ні уявити. І от читач спостерігає за цим небаченим світом разом з кількома героїнями та одним героєм, який як раз і зробив собі ім'я на тому, що швидко зорієнтувався і став літописцем нової реальності.
    Звісно, не всі зміряються з цією даністю, не всі навіть жінки радіють, що отримали таке. Влада намагається щось зробити, не завжди вдало, з'являється та зростає новий релігійний культ, ширяться теорії змов і гендерний маятник швидко і невпинно рухається у зворотному напрямку.
    Головне, що треба пам'ятати з цією книгою: Наомі Алдерман цікаво було поміркувати на тему «А що б сталося зі світом, якби жінки раптом стали фізично домінуючими?» — і це і є основою, а все інше лише доповнення та художні засоби. Тому це не антиутопія у чистому вигляді, не виклик «А як вам таке?» та не відповідь на всі питання всесвіту, на кшталт «А як же ті жінки, яким подобається почуватися ніжними та крихкими?», «Чому авторка не розкриває тему гендерних повстань» та інше.
    І розмірковування, як на мене, авторці вдалися блискуче: тут одночасно і глобальні зміни і історії звичайних дівчат, і дотепні (а часом страшні) пародії на патріархальні заморочки, і жвавий розвиток подій, і логічний фінал, до якого читача красиво підведуть, закольцевавши пролог з епілогом. І дуже цікаво спостерігати, як кожен знаходить у «Силі» шось своє — навіть у схожих відгуках часом зовсім різні вектори.
Купити - Сила
Сила
250 грн
Є в наявності
 

Рецензії Сила

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Роман не про фемінізм 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені хотілося рецензувати цю книгу відразу коли я її побачила але зараз, коли нарешті маю змогу – мені трохи бракує слів.
    Велика сила є велика відповідальність, а разом з тим – великі можливості. Уявімо світ, де в один момент сталі гендерні ролі змінили полярність: чоловіки стали м’якими, дбайливими берегинями дому, а жінки почали здобувати мамонтів та захищати родини. На перший погляд, враховуючи всі нюанси сьогодення, здається нібито в такому світі всім буде краще жити, бо той, хто коли-небудь був у складі пригнічуваної меншини навряд буде сам когось дискримінувати. Здається, що жіночий світ обов’язково був би добрішим, чи не так?
    Наомі Алдерман словом занурює нас саме в таку реальність, де одного разу дівчата отримали змогу з власного бажання випускати з долонь електричні розряди і, за необхідності, пробуджувати силу у інших жінок. Після Другої світової війни відбулася мутація, в результаті якої всі дівчатка народжувалися з спеціальним органом – мотанкою – який відповідав за генерацію електрики. Тепер кожна могла захиститися та відстояти власні свободу і права. Дивіться, ось вона зовсім поруч – можливість започаткувати епоху рівності, але…
    Авторка «Сили» не намагається видати бажане за дійсне - в книзі достатньо жорстокості, насильства, пригноблення, корупції, боротьби за владу і вплив. З позиції рівності вона показує, що кожен має змогу перейти межу – «вони роблять це просто тому, що можуть». Що б там не казали, цей роман не про фемінізм, він про зміну балансу влади в світі зі всіма наслідками. А ще й про те, що межа між добром і злом дуже тонка, перетнути її більш ніж легко і для того, щоб започаткувати часи рівності для всіх треба якнайчастіше дивитись цій істині в очі.
  •  
    І настав День дівчат 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Сила» — дуже гарна книжка, яка, можливо, зробила для фемінізму не менше, ніж свого часу Сімона де Бовуар, або, можливо, ще зробить, бо історичні події оцінюють здалеку. Наомі Алдерман одразу каже, що надихалася «Оповіддю служниці», але, якщо вам, як і мені, сподобалася ідея Етвуд та геть не зайшла подача, знайте, що «Сила» набагато жвавіша, цікавіша та з меншою мізогінією — хоча тут жінкам теж дістається від жінок.
    В альтернативному світі Алдерман одного разу дівчата раптово розуміють, що можуть генерувати електричний струм та, наприклад, шваркати ним надто наполегливих «залицяльників» у супермаркеті. Або тих, хто прийшов вбити твою матір. Або просто не так поглянув чи не те ляпнув. Або... варіантів безліч, сила нова й незвідана, вона вабить, вона п'янить, вона дає такі можливості, які ніхто не міг не прорахувати, ні уявити. І от читач спостерігає за цим небаченим світом разом з кількома героїнями та одним героєм, який як раз і зробив собі ім'я на тому, що швидко зорієнтувався і став літописцем нової реальності.
    Звісно, не всі зміряються з цією даністю, не всі навіть жінки радіють, що отримали таке. Влада намагається щось зробити, не завжди вдало, з'являється та зростає новий релігійний культ, ширяться теорії змов і гендерний маятник швидко і невпинно рухається у зворотному напрямку.
    Головне, що треба пам'ятати з цією книгою: Наомі Алдерман цікаво було поміркувати на тему «А що б сталося зі світом, якби жінки раптом стали фізично домінуючими?» — і це і є основою, а все інше лише доповнення та художні засоби. Тому це не антиутопія у чистому вигляді, не виклик «А як вам таке?» та не відповідь на всі питання всесвіту, на кшталт «А як же ті жінки, яким подобається почуватися ніжними та крихкими?», «Чому авторка не розкриває тему гендерних повстань» та інше.
    І розмірковування, як на мене, авторці вдалися блискуче: тут одночасно і глобальні зміни і історії звичайних дівчат, і дотепні (а часом страшні) пародії на патріархальні заморочки, і жвавий розвиток подій, і логічний фінал, до якого читача красиво підведуть, закольцевавши пролог з епілогом. І дуже цікаво спостерігати, як кожен знаходить у «Силі» шось своє — навіть у схожих відгуках часом зовсім різні вектори.
  •  
    В чому сила? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Сила" - феміністична антиутопія, написана британською письменницею Наомі Альдерман, про яку схвально відгукувалася майстриня антиутопій (не лише феміністичних) Маргарет Етвуд. Саме це, а ще цікава анотація й змусили мене взятися за цю книгу. По прочитанні в мене враження доволі неоднозначні. З одного боку, мені не дуже імпонувала якась надто спрощена і беземоційна манера оповіді авторки. З іншого, потім я зрозуміла, що так могло бути й задумано: наче оповідач - це такий собі історик тієї доби, а тому не дуже емоційно втягнутий в оповідь. Але ця байдужість передалася й мені як читачці. Далі, персонажі мене не вразили. Глибини їм, як на мене, бракувало суттєво. Тому й налагодити емоційний зв'язок мені не те щоб вдалося.

    З іншого боку, тематика, порушені теми, "дзеркалки" авторці вдалися надто добре, щоб це проігнорувати (деякі з них - просто вершина тролінгу, дуже майстерно).

    Отож, я остаточно так і не визначилася з тим, геніальна це книга чи "прохідна" історія. Але я хочу розібратися з цим, тому обов'язково в майбутньому хочу її перечитати знову.
  •  
    Феміністична антиутопія британської письменниці 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чого тільки вартує обкладинка. Просто неможливо відірватися, настільки вона гармонійно вписалася в саму історію Наомі Алдерман

    А щодо самої антиутопії "Сила", то я давно чекала на переклад українською. Це феміністична історія про те, як жінки отримали силу і світ просто перевернувся з ніг на голову. Більше не було ніякого насилля над жінками, їх перестали сприймати як просто об'єкт для милування, бо тепер вони могли за себе постояти. Чоловіки стали слабкою статтю, тому вся влада опинилася в руках жінок

    Сюжет настільки динамічний, що в голові одразу вимальовується картинка. Було б чудово, якби по цьому роману зняли фільм. Зараз це досить актуальна тема

    Якщо ви читали "Оповідь служниці" або дивилися однойменний серіал, то однозначно "Сила" Наомі Алдерман вам сподобається. Це свого роду антитеза до роману Маргарет Етвуд.

    Книжка здається досить об'ємною, але як тільки перетинаєте межу в 30 сторінок — просто неможливо зупинитися. Читається на одному диханні. Чудовий переклад і чудова антиутопія.
  •  
    Сила жінки 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже важко розповісти наскільки ця книга крута, бо мені вона сильно сподобалась. Чудовий переклад, захопливий сюжет, читати одне задоволення.
    Книгу автор написала у стилі антиутопії, просто уявіть, що війни розпочинають жінки, вони ж гвалтують чоловіків, принижують їх та й взагалі вирішують рівень свободи на який вони заслуговують. Чоловікам у цьому світі відведена мізерна роль. Повна зміна ролей, те що раніше робили чоловіки, тепер привілеї суто жіночі.
    Всі останнім часом звикли розповідати який світ поганий, як багато влади у чоловіків, аж тут автор дає змогу поглянути на ситуацію по іншому, уявити цей світ як би у ньому керували жінки. Звісно книга дуже феміністична, але ж яка цікава. Фінал взагалі мене вразив, нереально класна книга, всім дуже раджу такої книги ви точно ще не читали. Тільки одне засмучає, чому книга така сповнена такої жорстокості, невже жінки такі? Я відмовляюсь вірити в те що якби жінки керували світом, він був би таким як зображує Наомі Алдерман, а може я прискіпуюсь і це просто художній задум авторки, але книга вартує вашої уваги.
  •  
    СИЛА
    «Сила» це доволі незвична утопія від британської письменниці Наомі Альдерман. Події книжки розгортаються у, здавалося б, звичайному сучасному світі, аж раптом починаються дивні зворушення, які змінюють світовий устрій – жінки, століттями пригноблені та принижені, отримають надзвичайно потужну силу «блискавки», які виникали у людей за часів Другої світової війни внаслідок експериментів над людьми. Перед нами постають абсолютно різні персонажі, які спостерігають за ситуацією з діаметрально протилежних сторін: мати Єва, в минулому втікачка та сирота, яка очолить церкву матері Христа, Роксі – дочка кримінального авторитета, Мерка Марго та парубок із Нігерії Тунде. Усім їм доведеться спостерігати зміни у патріархальному суспільстві і брати участь у подіях, які докорінно змінять людство. А чи на кращу сторону, якщо жінки прагнуть відплатитися чоловікам за все скоєне? Чи можна вважати рівноправ’ям те, що відбувається у цій книзі? Про це слід дізнатися саме читаючи її, адже вона саме для цього і створена. Для роздумів.
    Це дуже неоднозначна книжка, у якій немає хороших чи поганих. Усі роблять те, що роблять із метою захистити себе, отримати владу і вижити у жорстокому світі. Письменниця заграє із гендерними стереотипами і серйозними речами, іронізуючи та насміхаючись над вчинками чоловіків у минулому.
    Рекомендую ознайомитись.
  •  
    GIRL POWER
    "Сила" від британської письменниці Наомі Альдерман, безперечно, суперечливий роман. У ньому багато ненависті, зневаги та помсти. Але розумієш, що історії, подібні до озвучених у "Силі" трапляються з жінками по всьому світі, на превеликий жаль, щодня. І вся їх ненависть стає зрозумілою.
    Авторка розкриває перед нами світ, де в жінок з'являється сила блискавки, тож тепер вони "потенційно небезпечні". Жінки згуртовуються, підтримуючи одна одну, та мстяться тим, хто перетворив їх життя на справжнє пекло - у більшості випадків, це чоловіки, які контролювали, керували ними, диктували, що їм можна, а чого ні. Перед нами постає декілька різних героїв, з точки зору яких ми спостерігаємо за ситуацією та її розвитком: дочка кримінального авторитета, хлопчак із Нігерії, амбітна мерка та втікачка, яка очолила церкву. Вони всі неймовірно різні та дивляться за новим "світовлаштуванням" з протилежних сторін. Чи доведе до добра, до омріяної рівності такий лад? Чи навпаки, перетворить світ на руїну...?
    Цікава книга, яка дає привід для думок. Ідея надзвичайно цікава, але стиль авторки не зовсім сподобався - для такої масштабної та епічної історії її авторська манера видалася мені занадто спрощеною та сухою, через що і персонажі були не надто емоційні, наче звичайні дерев'яні ляльки, які просто бігають, бо так того потребувала історія. Але, загалом, рекомендую.
  •  
    На волне трендов
    Главной причиной покупки этой книги было описание и громкие завлекающие предложения типа "Феминистическая антиутопия". Я решила, что это будет интересный опыт - почитать новый формат антиутопии, тем более что описание было довольно интересным. Но проблемы начались сразу после начала чтения. С художественной точки зрения значимость истории (лично для меня) равняется нулю или около того. Стиль автора (то ли перевод, хотя обычно украинская адаптация текстов мне нравится гораздо больше российской) мне вообще не понравился. Куча описательных вещей "для объема", но не трогающие за душу сравнения. Не знаю, как так автор умудрился (опять же - для меня). Еще одно, что мне не понравилось, использование слова "курва" местами по 5 раз на странице. Мне кажется, что это самое часто встречающееся слово за всю книгу. И проблема даже не в том, что я не особо одобряю ругательства в книгах, а в том, что 90% этих самых "курв" если бы убрали, эффект получился тот же. Было бы интереснее, если бы все девочки ругались по-разному (хотя бы). А тут, словно словарный запас иссяк:(
    Но есть в истории и несколько хороших моментов. Я признаю, что никогда не вникала в феминистическую идеологию, поэтому как для стороннего наблюдателя некоторые вещи для меня были открытием. То есть, думаю, что феминистки бы ничего нового из книги не почерпнули, но обыватели могут посмотреть на некоторые вопросы по-другому. Такие открытия встретились мне несколько раз за всю книгу в самых неожиданных ее частях. Самое странное (вообще-то очевидное, но я просто никогда об этом не задумывалась) был кусочек разговора мужчин о том, что однажды девушка подошла в мальчику-подростку на улице и давай ему рассказывать, что он должен быть скромным, тихим и слушаться. Меня это так удивило, хотя в рамках мира "Силы" это логичная сцена. Понятно, что это стереотип нашего общества, вывернутый наоборот по отношению к мужчинам, но некоторые люди (вроде меня) никогда и не задумывались о том, что будет, если применить его не к девушкам, а парням. Вот с этой точки зрения история занимательная простому читателю, далекому от феминизма.
  •  
    Сила
    Я прочитала її десь місяць тому, але ось тільки зараз усе ж дійшло до написання відгуку. Одразу скажу, що книга сподобалася мені, однак скоріше на 3-4/5. Не було вау-ефекту, як то кажуть. З різних причин.
    Почну з візуалу та подачі: #книголав просто знову потішив потрясною обкладинкою з дизайном, що дійсно чіпляє око, приємний шрифт та його розмір, книгу приємно тримати в руках, просто гортати. Переклад також мені сподобався, хоч і не без кількох питань. Фемінітиви у всій своїй красі спочатку кидалися в око занадто (просто з незвички), але потім стало просто й природно, та і їх використання тут особливо доречне.
    Але от до сюжету та історії є питання. Мені дуже сподобався стиль авторки, вона вміє писати проникливо, хоч що то буде: краса та любов чи шалені жорстокість та паніка - а книга проходиться просто всім цим спектром. Описи чудові. Спочатку дуже затягло. Але, як то кажуть, знову ж таки, чимдалі в ліс, тим товщі партизани, і з кожним новим сюжетним витком з'являлися нові й нові питання, в дещо ти просто не віриш, бо це звучить ну дуже абсурдно та притягнуто за вуха (не все, але деякі речі, штибу кількох ледь не всесильних героїнь). Через композицію та політ часу не завжди встигаєш узагалі дійсно поспівчувати героям: на початку все, знову ж таки, було легше, бо історія тільки починалася й була ще близькою до реальності, але далі з цим стало важкувато. Я особисто взагалі не вірю в Матір Єву як персонажку - серед усіх вона подобається мені найменше. Найзрозуміліша, хоч і не найцікавіша, Марго та, мабуть, Роксі, хоча і до здібностей останньої часто є питання, але набагато менше, ніж до Єви. Мій фаворит, тим не менш, Тунде - він найцікавіший з точки зору особистого розвитку.
    Взагалі це більше схоже не на зв'язаний роман, а на щось типу життєпису критичного періоду життя суспільства з постійним відліком "лишилося ... років/місяців" - тут скоріше спостерігаєш за суспільством та усіма іншими людьми крізь очі героїв, ніж за самими героями... принаймні, так трапилося зі мною. Описаний зсув стереотипів, швидка, блискавична зміна ролей жертв та гнобителів - усе це дуже цікаво було спостерігати з точки зору "а що, якби". Це була дуже цікава ідея, але мені все ж хотілося б поспостерігати за особистими історіями, композиційно органічно вплетеними в це мереживо, а вийшло не так. Можливо, це мої очікування.
    Для мене в цій книзі виявилося більше гостросоціального (і це не те, щоб погано), ніж художньо-романного.
  •  
    чи може сила бути доброю
    Коли читала цю книгу, то в голові постійно крутилася пісня Альони Альони та Аліни Паш "Падло". Якщо знімуть фільм, то непоганий був би саундтрек.
    Своєрідна відповідь "Оповіді служниці" Маргарет Етвуд. Майбутнє, в якому завдяки суперсилі - енергії мотанки, схованої всередині тіла, домінують жінки, а не чоловіки. Однак це не змінює світ, не робить його кращим, добрішим, людянішим. Жінки вчиняють з чоловіками так само, як останні робили з першими: гвалтують, глумляться, вбивають без причини. І звісно ж, що слабкі чоловіки походять з України, над ними знущаються, вони терплять, і кажуть, що самі винні. І саме це робить для мене цю книгу неймовірно сумною, бо вона про те, що велика сила робить нас злими і мстивими, змушує руйнувати світ.
    Як на мене, то трошки примітивно написано, бракує соковитості мови та жирності оповіді. Плюс, не зрозуміло місцями, чия це недопрацьовка українського чи англійського коректора. Наприклад, описка про ЮНЕСКО, яка не займається допомогою постраждалим від бойових дій та біженцям, це скоріше роль ЮНІСЕФ. Трішки б підтерти і присмачити у мовному плані, і була б цукерочка.
 
Характеристики Сила
Автор
Наомі Алдерман
Видавництво
#книголав
Серія книг
Полиця бестселер
Мова
Українська
Рік видання
2020
Перекладач
Наталя Тисовська
Кількість сторінок
376
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2500
ISBN
978-617-7820-45-0
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Сучасна література