Вау, дуже сподобалось, як пише автор — не знаєш, куди він тебе поведе вже наступного абзацу. Трохи хаотична, наче вирвана з якогось великого полотна, кожна розповідь здається колажем, зібраним зі шматочків навколишнього світу, який огортає головних героїв. Вони здаються живими, і кожен — з тонко прописаним психологічним портретом. Наче автор маленьким пензлем, дуже лаконічно, промальовує кожен куточок душі своїх персонажів. Мені сподобався цей меланхолійний настрій усієї книги, описи побуту, і те, що майже після кожної глави хотілося закрити книгу й віддатися роздумам, перш ніж читати далі.