Класика тому і класика, що якимсь чином виявляється відбиттям сучасності, наче крізь машину часу повторюється з різних антуражах, але з тією ж трагіко-комічністю, від якої осад чомусь знаходиш у своїй нутрянці, здавалось, давно струшений попіл вже перегорілого і забутого. Ан нет. Ось воно, все щє тліє і підтравлює сьогодення. Така ж трагедія "шинелі" відігравалась і в моєму житті. Та ж нужденність, мрії про пальто, які вперто кочували в думках, мареннях і кінчиках гострих язиків співслужбовиц-мученіків мирного фронту добування "на пропитание" згідно отриманої професії. Наче мастхев всього буття: бути постійно задовбаним темою власного виживання і не підніматись вищє цього ні думками, ні діями. Читайте, любі. Щоб не заіржавіло.