На початку в її житті був біль. Тихе крапання крові з невидимої рани. Її звуть Адольфіна Фройд, вона сестра Зиґмунда. Усе її життя: любов і ненависть матері, несхожість на сестер, зв’язок із братом
і віддалення від нього, кохання і розбите серце, дві найдорожчі подруги та їхні трагедії, дні у божевільні «Гніздо», зрештою нацистська влада в Австрії і братова зрада — усе це вона згадує, щоб забути.

Розмови та міркування про чоловіків і жінок, нормальність і безумство, тіло і безсмертя — усі вони знову звучать, поки газ наповнює фальшиву душову.