Книга 1. Чернігів. Чотирикутник єдності

Від Чернігова до Києва машиною їхати лише дві години, а до кордону з рф — годину, тому оборона міста у повномасштабній війні 2022 року мала стратегічне значення для захисту столиці. «Якби ми не втримали Чернігів, могли б втратити і Київ», — пояснюють військові. 38 днів місто зазнавало артилерійських та авіаударів, опинилося практично у блокаді, без зв’язку і комунікацій. Його околиці розбиті до цеглин. Але саме тут російські танки «їхали заднім ходом» і палали від «коктейлів Молотова». Чернігів став містом героїв, а його оборона, як і всього регіону, трималася на чотирьох складових. Навіть на п’яти — ще річка Десна допомагала.

Про тих, хто втримав і виборов місто у російських окупантів,  — у цій книжці.

Книга 2. Війна. Вогонь запеклих не пече. 2014-2021

Роман «Війна: вогонь запеклих не пече. 2014-2021» відкриває нам нові грані письменницького таланту Галини Горицької. Оповідь від першої особи створює ефект репортажу, головну героїню важко відділити від особи авторки.

Авторка їде на схід в зону АТО-ООС з презентацією своїх книг. Вона перебуває в районі бойових дій, зустрічає бійців і волонтерів, отримує досвід і розуміння війни, яка триває з 2014 року. В оповіді авторки з’являється спочатку епізодично, а потім виходить на перший план, військовий розвідник — Отто-Алекс. Тепер саме він головний герой книги, він — оповідач.

Книга 3. Війна. Вогонь, вода і мідні труби. 2022

Герої твору Галини Горицької «Війна: вогонь, вода і мідні труби...» (яких читач пам’ятає з книги «Війна: вогонь за­пек­лих не пече...») отримують нові виклики. Активна фаза російсько-української війни вимагає швидких і сміливих дій. Оповідь авторки подається як щоденник, датований від 24 лютого 2022 року. Події, які описує оповідачка, переплітаються з монологами Отто-Алекса.

«Дуже тяжко писати по гарячих слідах. Можливо, якби я почала писати за кілька років — вийшла б зовсім інша історія. Злагоджена, чітко структурована. В ній би не було задовгих діалогів, не було б стільки моєї рефлексії, не було б детального опису до години першої доби війни, не було б… Власне, я ніколи не взнаю, чого б в тій історії не було б. Бо я пишу цю історію і пишу її зараз», — каже авторка.

Книга 4. Бігти Не можна Залишитися

Герої цієї книги — люди, що отримали, офіційно чи ні, статус ВПО (внутрішньо переміщені особи), стали біженцями у власній країні. Перед кожним з них постало питання: «бігти не можна залишитись». І якщо з тим, де ставити кому, вони визначились, то питання — коли ставити цю кому, що перед цим треба прожити, як наважитись, що відпустити, і втратити… — окрема історія. Дехто з них відчув себе біженцем на один місяць, а дехто уже двічі пакував усе своє життя в один рюкзак, і біг.., біг…, біг…, і досі не може збагнути — скільки ще бігти? Не знає де взяти сили на нову дистанцію, не стільки фізичну, як моральну. Хтось на новому місці розпочав активну діяльність, а хтось завмер і не знає — як, куди та для чого рухатись далі…

Книга 5. Пів року інтелектуального спротиву. Нотатки видавця

Ця книжка написана українським видавцем, який 32 роки свого життя віддав книзі як предмету матеріальної культури. 24 лютого 2022 року, як і в усіх українців, його життя зазнало кардинальних змін, утім звичка викладати нотатки у фейсбуці не змінилася. Вони й стали щоденником, який розповідає як про події, що відбувалися  впродовж  шести місяців 2022 року в нашій країні та світі, так і про його особисте ставлення до них.

«Честь і гідність. Це головне, що є в українців, - впевнений автор. - Ми переможемо. Кожна сльозинка дитини віділлється тим, хто заподіяв їй лихо, тим, хто відверто підтримав агресію, тим, хто змовчав, підтримуючи зло потайки. Це не помста – кара..."