Село не люди
Паперова книга | Код товару 979597
Yakaboo 4.3/5
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Село не люди

Над селом зорі ясніші, у селі квіти пахнуть п’янкіше, сільські дівчата дорослішають раніше. Катерині усього тринадцять, а її серце належить чоловікові набагато старшому, та ще й одруженому. У селі все безпосередньо: якщо люблять, то вже до безтями, якщо ненавидять, то щонайзапекліше, якщо пробачають, то від щирого серця...
Історія, у якій любов і смерть, чистота і гріховність існують пліч-о-пліч — так близько, що стають невіддільними...

Характеристики
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Забагато протиріч 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Люко Дашвар давно визнана і викохана українцями письменниця, тому коли читаєш її книгу, дуже багато речей готовий пробачити їй, які б у інших авторів навряд чи сприйняв взагалі.

    Сюжет книги "Село не люди" відразу змушує згадати нашумівшу "Лоліту" Набокова - тут тобі також любов малолітньої дівчини до дорослого чоловіка, який їй симпатизує - і їх зв'язок не обмежується платонічними елементами.

    Назва роману - це такий виклик, адже по сюжету, міські жителі не виявляються набагато кращими. Але постійно бентежив той факт, то село по опису, то ніби післявоєнні часи, а по факту нульові. Чи то це був навмисний елемент гротеску, чи що ж у цім закладено - викликає забагато запитань, що трохи відволікає від читання.

    Є дуже багато моментів, коли ніби ставиш собі питання - "і як це можна було написати", а потім сам даєш собі відповідь - "бо написано з життя, з такого різностороннього, не завжди красивого і правильного життя".

    Не обійшлось без улюблених прийомів Дашвар - вкраплень містики, що ще раз утвердило її персональний стиль, і є ж у цьому щось таке слов'янське, чим, мабуть, нас, українців читачів, вона і вміє заворожити і зачіпити за живе.
  •  
    знову про страждання 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Письменниця Люко Дашвар уже стала культовою в українській сучасній літературі, у неї багато відзнак і книги виходять великими тиражами.
    Мені стало дуже цікаво в чому феномен її книг, з опалу я купила цю і "Мати все" і якщо остання ще більш-менш то "Село не люди" залишила не дуже приємне враження.
    Люди - в цій книзі бридкі створіння, які готові зацькувати кого-завгодно а співчуття можуть проявити якісь рідкісні індивіди, керуються вони специфічними мотивами...
    Мене обурило якесь поблажливе ставлення, до речей, які нагадують педофілію, дорослий чоловік і маленька дівчинка - ну таке собі знаєте, романтики тут мало.
    Загалом - це книга яка, на мою думку, не несе ніякого посилу, завершується незрозуміло, залишає неприємне відчуття. Для любителів про страждання і трешу - саме воно.
    Розумію, що дійсно є приклади таких ситуацій і історій, навіть, що ця книга може бути не без реальних прототипів і зовсім проти зображення реальності у "рожевих" тонах, однак дуже сумно, що такі книги отримують великі, рейтинги і визнання.
    Однак - приємна мова, читаючи відчувається майстерність і увага до читача.
Купити - Село не люди
Село не люди

Звичайна ціна: 120 грн

Спеціальна ціна: 90 грн

Відправлення з
26.01.2021
 
Інформація про автора
Люко Дашвар
Люко Дашвар

Сучасна українська письменниця Ірина Чернова, відома під псевдонімом Люко Дашвар, з 2006 року пише свої твори виключно українською. Працює автор на ниві драматичних романів про сучасний світ з його соціальними, політичними та особистими проблемами. Крім цього, вона є володарем ряду престижних літературних премій, талановитим журналістом і сценаристом. Купити книги Люко Дашвар варто тим читачам, як...

Детальніше

Рецензії Село не люди

4.3/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Забагато протиріч 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Люко Дашвар давно визнана і викохана українцями письменниця, тому коли читаєш її книгу, дуже багато речей готовий пробачити їй, які б у інших авторів навряд чи сприйняв взагалі.

    Сюжет книги "Село не люди" відразу змушує згадати нашумівшу "Лоліту" Набокова - тут тобі також любов малолітньої дівчини до дорослого чоловіка, який їй симпатизує - і їх зв'язок не обмежується платонічними елементами.

    Назва роману - це такий виклик, адже по сюжету, міські жителі не виявляються набагато кращими. Але постійно бентежив той факт, то село по опису, то ніби післявоєнні часи, а по факту нульові. Чи то це був навмисний елемент гротеску, чи що ж у цім закладено - викликає забагато запитань, що трохи відволікає від читання.

    Є дуже багато моментів, коли ніби ставиш собі питання - "і як це можна було написати", а потім сам даєш собі відповідь - "бо написано з життя, з такого різностороннього, не завжди красивого і правильного життя".

    Не обійшлось без улюблених прийомів Дашвар - вкраплень містики, що ще раз утвердило її персональний стиль, і є ж у цьому щось таке слов'янське, чим, мабуть, нас, українців читачів, вона і вміє заворожити і зачіпити за живе.
  •  
    знову про страждання 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Письменниця Люко Дашвар уже стала культовою в українській сучасній літературі, у неї багато відзнак і книги виходять великими тиражами.
    Мені стало дуже цікаво в чому феномен її книг, з опалу я купила цю і "Мати все" і якщо остання ще більш-менш то "Село не люди" залишила не дуже приємне враження.
    Люди - в цій книзі бридкі створіння, які готові зацькувати кого-завгодно а співчуття можуть проявити якісь рідкісні індивіди, керуються вони специфічними мотивами...
    Мене обурило якесь поблажливе ставлення, до речей, які нагадують педофілію, дорослий чоловік і маленька дівчинка - ну таке собі знаєте, романтики тут мало.
    Загалом - це книга яка, на мою думку, не несе ніякого посилу, завершується незрозуміло, залишає неприємне відчуття. Для любителів про страждання і трешу - саме воно.
    Розумію, що дійсно є приклади таких ситуацій і історій, навіть, що ця книга може бути не без реальних прототипів і зовсім проти зображення реальності у "рожевих" тонах, однак дуже сумно, що такі книги отримують великі, рейтинги і визнання.
    Однак - приємна мова, читаючи відчувається майстерність і увага до читача.
  •  
    Улюблена Дашвар
    Люблю книги Дашвар. Обожнюю. Вони не схожі на книги інших авторів. В них немає солодкої казки, кінцівок з хеппі ендом. В них все жорстоко, гостро, по-справжньому. Як у житті.

    Книга "Село не люди" не є виключенням. Трохи містики придає книзі свого особливого колориту. Багато хто критикує цю книгу, кажучи, що в ній всього перебір.

    А я вважаю, що всього якраз в нормі. Нас потрібно часом "тикати носом" інакше ми не бачимо нічого далі цього самого носу. Це і робить Люко Дашвар у своїх книгах. Вона висвітлює найгостріші проблеми сьогодення, не боїться про них кричати і залучає нас задуматися про них.

    Але ніхто не любить проблеми, тому й більшість відгуків про книгу негативні. Адже легше читати казочки зі щасливим фіналом, ні про що не задумуючись. І відволікатися від проблем, а не розбиратися з ними.

    Катерина проста дівчинка з села, яких багато. Вона роботяща, слухняна, добра і чиста. Але так трапилося, що в свої 13 Катруся покохала зрілого жонатого чоловіка, а він її. І тут понеслося, адже вони живуть в маленькому селі, де всі про все знають. Де панують свої закони і судить не суд, а громада.

    Але насправді всіх розсудить Бог. Лише Він в змозі наказати кого треба. Потрібно просто дочекатися, адже Всевишній все бачить і не покине невинну душу на поталу юрбі.
  •  
    Люко
    Відкрив для себе нову,дуже круту та цікаву вітчизняну,сучасну письменницю - Люко Дашвар.
    Все почалося з того що я вирішив придбати першу книгу письменниці,адже дивитися з чого починає митець дуже і дуже цікаво. Цікаво дивитися як він прогресує додає щось нове... Книги Люко Дашвар є достатньо неоднозначними. Як вже писали в інших рецензіях по цій книзі "аж занадто багато протиріч" . Але іноді їй це можна пробачити тому ,що Люко Дашвар в своїх творах піднімає дуже важливі та болючі теми для багатьох десятків, а навіть може й сотень тисяч людей по цілій планеті. Ось наприклад село не люди. Здавалося б звичайна назва як для книжки, але коли ти відкриваєш її і починаєш читати про педофілію і розумієш наскільки це неправильно, навіть коли через взаємну згоду. Ти починаєш багато думати на цю тему і здається доходиш до цілком правильного висновку.
    В цілому книжка непогана без жодних сумнівів заслуговує на увагу читача.
    Книга читалась дуже легко. Прочитав за два дні не особо напрягаючись)
    Улюбленими персонажами є: Баба Килина та звісно ж Катерина
  •  
    Неприємне читання
    Люко Дашвар використала традиційну фішку української літератури - опис страждань бідного нещасного народу, лише трохи осучаснивши тему і додавши пікантності. Але в цьому всьому, як на мене немає глибини, це не наштовхує на роздуми, а що ж робити, щоб змінити це на краще.
    Книжка дуже неприємна. Єдина причина, чому я дочитала її - майстерність авторки в побудові сюжету: от вміє Люко Дашвар зачепити інтригою і динамізмом так, що хочеш не хочеш, а читаєш далі. Але "Село не люди" це єдина книжка, яку я в письменниці затестила, і більше мені братися за її творчість не хочеться.
    З одного боку в книзі діють справжні люди, описано справжні ситуації - і від них стає сумно, а з іншого - все дуже перебільшено - і читати це огидно. Наприклад, забобони. Знахарство і все оце звичайно насправді побутує і широко популярне, але щоб аж так все це загострилося - навряд.Так само, як і підліткові забобони щодо статевого життя - це є, але в книзі все це перебільшено. Книжка впливає на емоції, обурює - і використовує це, аби втримати читача.
    Поневіряння героїні водночас правдоподібні і теж штучно перебільшені. Люди читають і ніби думають: так, це про нас, про наше життя, але цікавіше. Здається, що оповідач - це сільський пліткар, який додає фарби, аби викликати більшу реакцію, такий собі сучасний сільський троль.
    Дивна якість для книжки - цікава, але огидна.
  •  
    Реальність без прикрас
    З цієї книги почалось моє знайомство з Люко Дашвар. Читала я її в юнацтві і на той час вона справила на мене шокуюче враження..
    Історія про таку собі українську сільську Лоліту, яка покохала старшого чоловіка, друга свого батька. Який навзаєм покохав її. Але чи любов це, чи педофілія вирішувати читачу. Спершу мені це здалось таким нереальним, божевільним, дикунським.. Але зараз хіба не так? Дашвар відкриває очі на те, як буває в Богом забутим селах і з Богом забутих людьми... Ця реальний страшна.
    В своїй історії Дашвар не дарує своїм героям щастя. Хочу сказати, що батьки дівчинки не заслуговували такого кінця для себе, я плакала на цьому моменті як ніколи..
    Крім педофілії Дашвар піднімає тему статевого виховання, яка так важлива в дальніх закутках сіл. Хлопці збільшували статеві органи парафіном.. Це ж фільм жахів. Можливо, Дашвар згустила фарби , але це ж правда. Це є життя і страждання нашого народу, який не знає іншого життя і не має можливості дізнаватись інформацію від батьків, бо вони на полях-городах.

    Не менш вражаюче письменниця показала те, як суспільна думка може перетворити життя на пекло. В селі свої закони, свої правила виживання.

    Читати книгу однозначно варто, не залишить байдужим нікого, емоцій по вінця.
  •  
    Село не люди
    У мене було досить негативне знайомство з творчістю авторки. Її "Ініціацію" я не пройшла, тому не думала, що ще колись повернуся до книг Люко Дашвар.
    Але все таки ось я прочитала "Село не люди".
    Так як я з упередженням підходила до книги, тому перша половина у мене викликала лише шок та здивування. Як взагалі зараз таке видають?
    Перша половина книги це суцільні діалоги. Ніяких описів, лише діалоги. Та ще читача кидають з місця в кар'єр - перша сцена це розтління тринадцятирічної дівчини тридцятишестирічним чоловіком. І тут я зрозуміла, що даремно знову ув'язалася в усю цю перипетію.

    Перед нами село, якого навіть на карті не існує. Прямо таке село, що аж страшно. І спочатку читаєш і думаєш, що події відбуваються за часів дитинства наших бабусь, а потім стає зрозуміло, що в кращому випадку за часів нашого дитинства, а можливо і прямо сьогодення. Люди живуть ось так з давніх-давен, і нічого не хочуть міняти.
    Є школа в іншому селі, в яку ходять вісім дітей. Але фізично присутні максимум двоє. Адже батькам важливіше не щоб діти розуму набралися і кращої долі шукали, а щоб буряки були викопані та худоба нагодована. А коли нарешті усі діти зібралися в класі повним складом, так їхня вчителька сама застрягла на городі.
    І ти читаєш, а вся ця атмосфера безвихідності так давить, і так тоскно на душі, що в самої очі повні сліз. Адже ж є такі села, і живуть і нині ось так українські люди.

    Книгу я прочитала за день. Мене злило та приголомшувало те, що там відбувалося, але сама історія не відпускала. Тому я не можу сказати, що книга погана, адже вона як мінімум піднімає дуже багато соціальних проблем та тримає в напрузі.
    А ще мені дуже сподобався фінал, аж мурахи по шкірі пішли.
 
Характеристики Село не люди
Автор
Люко Дашвар
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
272
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-12-6687-2
Вага
300 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Село не люди