Відчувається, як логічне продовження всіх минулих частей. Бот стає крутішим, події напруженішими. Хотів би зняти бал за фінал, який мені не сподобався. Але не буду, бо книга точно варта прочитання, хоч і лише один раз.

Ну що ж. Прочина ще одна книга про пригоди вартмеха, який хакнул свій модуль контролю, який дуже полюбляє дивитися серіали та не дуже полюбляє товариство людей. Ну це було норм, як на мене десь 3/5⭐ +/- цікаво, динамічно, але якось одноманітно. З книги у книгу, без суттєвих змін у сюжеті. Концепція така, він прилітає кудись, зв'язується у якісь справи людей, вирішує їх, все. Сподіваюсь що у наступних книгах буде якийсь більш суттєвий розвиток. Також у книзі будо багато усіляких постійних зломів програм, перейняття контролю над іншими там дронами, камерами, кораблями, усілякими системами. Спостереження через них за собою та іншими. Бляха, кіперпанк то взагалі не моє. Мені таке важко дається. Але сам головний персонаж мені дуже подобається. У нього, як персонажа, є непоганий розвиток, незважаючи на його штучну природу, він все більше стає схожим на людину, більш людянішим. Однозначно буду читати далі.

Четверта частина серії - і, мабуть, найнапруженіша досі. Вбивцебот уже не просто виживає в черговій місії: він активно шукає спосіб стати по-справжньому вільним, без корпоративного нагляду й загрози стирання пам’яті. Разом з доктором Менса та командою він потрапляє в ситуацію, де доводиться обирати між безпекою «своїх» людей і власною незалежністю. Екшну тут більше, ніж будь-коли: хакерські атаки, бої з бойовими ботами, втечі й хитрі плани відходу. Але головне - внутрішній ріст героя: наш саркастичний інтроверт починає відкрито визнавати, що йому не байдуже на друзів (і це його лякає сильніше за будь-якого ворога). Монологи все так само блискучі - іронія, самоаналіз і коментарі про людську дурість не дають відірватися. Серія досягає піку: теми свободи, довіри, корпоративного рабства звучать гучніше, а ставки вищі. Книга така ж коротка й динамічна, читається на одному диханні. Якщо попередні частини вам подобались - ця просто обов’язкова, емоційно б’є сильніше за всі. Фінал залишає надію й бажання п’ятої книги. Вбивцебот давно став одним з моїх улюблених героїв sci-fi.