Щоб не загубитися у місті
Паперова книга | Код товару 739231
Yakaboo 4.5/5
Автор
Патрік Модіано
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Лауреати Нобелівської премії
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2014
Перекладач
Ярослав Коваль
Кількість сторінок
144

Усе про книжку Щоб не загубитися у місті

Патрік Модіано посідає досить поважне місце в сучасній французькій літературі, автор тридцяти романів, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Гонкурівська і Нобелівська. Остання на тепер книжка Модіано, переклад якої ви зараз тримаєте в руках, з’явилася у книгарнях 2 жовтня 2014 р., майже водночас із присудженням йому Нобелівської премії з літератури.

…Немолодому письменникові Жану Дарагану дзвонить незнайомець, який знайшов його телефонну книжку. Під час зустрічі він починає допитуватися про одного чоловіка, чиє прізвище в ній побачив. Але Дараган уже не пригадує, хто це, бо бачив його мимохідь і дуже давно…

Ця пригода змушує його зануритися в не дуже щасливе дитинство й неспокійну молодість, які він давно стер з пам’яті. Із минулого один за одним виринають постаті, адреси, кафе, зустрічі, готелі, оповиті серпанком спогаду, і всі вони обертаються довкола загадкової дівчини, яка колись доглядала малолітнього Дарагана, а по кількох роках стала, схоже ненадовго, його коханням…

Отак, вірний своєму «мистецтву пам’яті», Модіано вибудовує пронизану глибокою людяністю бентежну оповідь, яка в процесі читання буде здаватися нам то детективом, то поемою про втрачене кохання.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Патрік Модіано
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Лауреати Нобелівської премії
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2014
Перекладач
Ярослав Коваль
Кількість сторінок
144
Рецензії
  •  
    Пам'ять 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це саме та книга, яку, прочитавши, відкладаєш з певним щемом у серці - незрозумілим клубком почуттів, що зв'язались у неясну суміш. Це дуже цікаве чтиво, але неймовірно туманне...ти ніби вихоплюєш якісь моменти, переживаєш їх разом з героєм, але, при тому, просто заплутуєшся і нічого не розумієш.

    Це не легко осягнути і цю книгу не порадиш усім. Вона - суцільна таємниця. Починається вона ніби логічно - із зав'язку подій, що нагадує певний детектив: Жану Дарагану телефонує незнайомець, щоб ніби віддати загублену ним річ, однак, окрім цього, він цікавиться людьми з життя письменника Дарагана. Потім події стрімко починають вплутуватися в розмите минуле Жана: він намагається його згадати, він відчуває якісь переживання і часом, здається, сам не розуміє їхніх корінь. Як влучно зазначено в анотації - це "мистецтво пам'яті". Ця пам'ять виливається і на читача, бо це так майстерно описує, що спогади героя стають ніби твоїми спогадами, які ти так само виловлюєш зі своєї голови, як це робить і письменник.

    Якщо ви любите сюжетні лінії, чітко прописаних героїв та яскравих ситуацій - це не для вас. Але якщо вам просто хочеться заглибитися у суміш почуттів та вдихнути певну атмосферу Парижа з історіями його людей - беріться за цей роман.
  •  
    "Щоб не загубитися у місті" - машина часу від Патріка Моіано. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Молодий юнак за збігом обставин потрапив до літературного кола при французькому видавництві "Ґаллімар". А через кілька десятиліть його ім'я прозвучало на увесь світ - Патрік Модіано, нобеліат з літератури 2014.
    Це те, що варто знати про Модіано, аби пояснити шедевральність викладення сюжету в романі "Щоб не загубитися у місті". Мова йде про один із останніх творів автора, тож він без зайвої сором'язливості жонглює часовими вимірами, провокує читача неоднозначністю жанру аби найризикованіші пірнули якнайглибше у вирі уже власних снів. Про що я? Зараз поясню!

    Головний герой роману Жан Дараган на фоні випадкових подій (чи не випадкових?) піддається плину думок, котрі, як незрима нитка, нанизують намистини-спогади давно стерті з пам'яті. Автор дозволяє собі доволі рішучі стрибки у часі, але робить це на стільки віртуозно, що не можливо загубитись.

    Читаючи, я задавалася рядом несумісних питань: хто вбивця? чи взаємна любов? які емоції забезпечують психологічну рівновагу Жана Дарагана? Модіано зробив "хід конем", адже ця книга зацікавить як любителів детективів, так і поціновувачів любовних романів чи психологічних драм.

    "Вважається, міркував він собі пізніше, що діти не дуже замислюются про своє оточення. І тільки по багатьох роках ми починаємо розплутувати ситуації, які в дитинтсві не мали нічого таємничого, а тепер здаються нам напівстертими літерами дуже давньої мови, абетка якої нам навітьне відома".
    Саме ці думки головного героя потрапили "в яблучко", бо ж у кожного з нас за плечима ховаються маленькі таємниці з великого світу дитинства.

    Як на мене, то роман вартий того, щоб його читати і відчувати. Так, саме відчувати. Адже десь між рядків Минуле, Сьогодення і Майбутнє зливаються в одне ціле, наповнюючи суттю наше Зараз.
Купити - Щоб не загубитися у місті
Щоб не загубитися у місті
62 грн
Є в наявності
 

Рецензії Щоб не загубитися у місті

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Пам'ять 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це саме та книга, яку, прочитавши, відкладаєш з певним щемом у серці - незрозумілим клубком почуттів, що зв'язались у неясну суміш. Це дуже цікаве чтиво, але неймовірно туманне...ти ніби вихоплюєш якісь моменти, переживаєш їх разом з героєм, але, при тому, просто заплутуєшся і нічого не розумієш.

    Це не легко осягнути і цю книгу не порадиш усім. Вона - суцільна таємниця. Починається вона ніби логічно - із зав'язку подій, що нагадує певний детектив: Жану Дарагану телефонує незнайомець, щоб ніби віддати загублену ним річ, однак, окрім цього, він цікавиться людьми з життя письменника Дарагана. Потім події стрімко починають вплутуватися в розмите минуле Жана: він намагається його згадати, він відчуває якісь переживання і часом, здається, сам не розуміє їхніх корінь. Як влучно зазначено в анотації - це "мистецтво пам'яті". Ця пам'ять виливається і на читача, бо це так майстерно описує, що спогади героя стають ніби твоїми спогадами, які ти так само виловлюєш зі своєї голови, як це робить і письменник.

    Якщо ви любите сюжетні лінії, чітко прописаних героїв та яскравих ситуацій - це не для вас. Але якщо вам просто хочеться заглибитися у суміш почуттів та вдихнути певну атмосферу Парижа з історіями його людей - беріться за цей роман.
  •  
    "Щоб не загубитися у місті" - машина часу від Патріка Моіано. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Молодий юнак за збігом обставин потрапив до літературного кола при французькому видавництві "Ґаллімар". А через кілька десятиліть його ім'я прозвучало на увесь світ - Патрік Модіано, нобеліат з літератури 2014.
    Це те, що варто знати про Модіано, аби пояснити шедевральність викладення сюжету в романі "Щоб не загубитися у місті". Мова йде про один із останніх творів автора, тож він без зайвої сором'язливості жонглює часовими вимірами, провокує читача неоднозначністю жанру аби найризикованіші пірнули якнайглибше у вирі уже власних снів. Про що я? Зараз поясню!

    Головний герой роману Жан Дараган на фоні випадкових подій (чи не випадкових?) піддається плину думок, котрі, як незрима нитка, нанизують намистини-спогади давно стерті з пам'яті. Автор дозволяє собі доволі рішучі стрибки у часі, але робить це на стільки віртуозно, що не можливо загубитись.

    Читаючи, я задавалася рядом несумісних питань: хто вбивця? чи взаємна любов? які емоції забезпечують психологічну рівновагу Жана Дарагана? Модіано зробив "хід конем", адже ця книга зацікавить як любителів детективів, так і поціновувачів любовних романів чи психологічних драм.

    "Вважається, міркував він собі пізніше, що діти не дуже замислюются про своє оточення. І тільки по багатьох роках ми починаємо розплутувати ситуації, які в дитинтсві не мали нічого таємничого, а тепер здаються нам напівстертими літерами дуже давньої мови, абетка якої нам навітьне відома".
    Саме ці думки головного героя потрапили "в яблучко", бо ж у кожного з нас за плечима ховаються маленькі таємниці з великого світу дитинства.

    Як на мене, то роман вартий того, щоб його читати і відчувати. Так, саме відчувати. Адже десь між рядків Минуле, Сьогодення і Майбутнє зливаються в одне ціле, наповнюючи суттю наше Зараз.
  •  
    Складна дорога пам'яттю 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Патрік Модіано - французький письменник. Народився в післявоєнний час і присвятив більшість своїх творів окупаційній Франції. Удостоєний багатьох літературних премій, серед яких Ґонкурівська та Нобелівська... Список вражаючий, як на мене. Саме це і підкуповує. Але вкотре я на це і попадаюсь.

    Роман розповідає при життя самотнього немолодого письменника. Про життя і пам'ять письменника. Одного разу йому телефонує незнайомець і повідомляє, що знайшов його втрачену телефонну книгу, і що хоче її йому повернути. При зустрічі незнайомець цікавиться одним прізвищем з книги, про яке письменник не може достоту щось розповісти. Ця зустріч сколихує спогади, і письменник починає відбудовувати втрачену пам'ять. Роман пронесе нас різними періодами життя героя, різними містечками Франції, різними пригодами... Ця історія частково схожа на детектив, частково - на любовний роман. За три дні письменнику вдалось відбудувати забутий відрізок пам’яті. Цікаво, як може одне прізвище збурити спогади 50-річної давності. Спогади, в які поринаєш, забувши про все інше на світі. Саме так і буває. Один момент може сколихнути цілу історію в пам’яті.

    Роман коротенький, читається легко і рівно. Надто рівно. Хотілося б більшого….
  •  
    Светлая печаль
    Небольшой роман Нобелевского и Гонкуровского лауреата француза Патрика Модиано под загадочным названием «Чтобы не потеряться в городе» - это история писателя, которому незнакомый человек возвращает потерянную раньше записную книжку и просит рассказать, откуда он знает человека, имя которого, среди прочих, указано в его записях. Этот вопрос заставляет главного героя вспомнить свое детство, а потом и молодость, когда его жизнь была связана с загадочной женщиной, которая после навсегда исчезла с его поля зрения.

    «Чтобы не потеряться в городе» - это книга, которая понравится не каждому. Она полна рефлексий и воспоминаний. Но мне она понравилась просто беспрекословно, с этим небольшим произведением я прекрасно провела время. И в будущем буду не раз ее перечитывать. Мне очень нравятся вот такие светло-грустные истории, а «Чтобы не потеряться в городе» - именно такая. Мне бы очень хотелось порекомендовать ее всем без исключения, тем более, что она совсем маленькая и читается ну очень быстро!!
  •  
    Інтелектуальна книга
    Книга Патріка Модіано «Щоб не загубитися у місті» відноситься до жанру інтелектуальної прози. Після прочитання твір залишає дуже неоднозначні почуття. Автор пише про післявоєнний період у Франції, про період окупації та життя у ньому. Манера письма дуже незвична. Образ головного героя подається через інших другорядних образів. Головний герой вже в поважному віці, живе самітником, майже відлюдником. Він втратив більшість своїх рідних і живе депресивним життям. Він інфікує своїм сумом, читач мимоволі відчуває самотність та біль головного героя та повністю занурюється в негативний емоційний світ. Це книга яку потрібно читати та перечитувати декілька разів. Одного дня, головному герою дзвонять та повідомляють про знайдену телефонну книгу, яка йому належить. Саме ця телефонна книга починає клубок подій, які відкриють всі сховані куточки його свідомості, та змусять пригадати життєві спогади головного героя. Історія написана дуже майстерно, всі герої та сюжетні лінії майстерно переплітаються, але на жаль кінцівка книги здається незавершеною, ба більше прямо обірваною. Книга має якісне, лаконічне оформлення, папір досить цупкий, кремового кольору, переклад якісний. Рекомендую всім читачам!
  •  
    Зустріч з минулим
    Вартісний роман про літнього письменника Жана Дарагана, якого наздоганяє далеке минуле. Незнайомці призначають йому зустріч під приводом повернення записника, який герой загубив, і починають розпитувати його про людей з далекого-далекого минулого. Одразу зрозуміло, що у дитинстві героя криється якась загадка, яка повільно розгортається перед читачем. Але це не детективна новела, тому жодного викривання давніх злочинів не буде, замість цього буде некваплива подорож спогадами пана Дарагана. На нього не чекає жодного осяяння, катарсису чи несподіваного усвідомлення чогось принципово нового про своє дитинство, проте твір все одно виглядає завершеним.

    Дещо розчарувала манера Модіано повторювати самого себе. Тобто, якщо б це був перший роман автора, який я читала, була б у захваті, а так бачу, що Модіано пише практично про одних людей, змінюючи декорації. Вони можуть бути старші чи молодші, проте за своєю суттю це завжди оповідь про одних і тих самих "загублених" героїв. Але читати Модіано все одно приємно, книга "ковтається" за вечір-два.
  •  
    Кохання, дитинство, детектив...
    Якби мене спитали, про що ця книга, я б відповіла: про кохання. Потім би подумала й додала б: про дитинство. А можливо, про рідне місто.
    Перед нами чи то велике оповідання, чи то повість про спогади вже немолодого письменника Жана Дарагана. За стилем це більше схоже на дуже велику імпресіоністичну новелу в стилі Михайла Коцюбинського. Французький письменник, який живе самотою, раптом змушений пригадувати своє дитинство на початку 1950-х років. Читач не розуміє, для чого це все, що насправді хоче парочка молодих людей, яка турбує пана Дарагана, про який кримінал йдеться. Взагалі нічого не зрозуміло. Читач в очікуванні детективу й несподіваної кінцівки. А отримує - опис спогадів автора кінця 1960-х років, повернення в 1951-й рік й знову 2012-2013-й. Це такий собі етюд, декілька відбитків фарби на холсті, певна емоція, яку читач має розвинути сам. Чим закінчиться ця історія? Чи повернуться молоді люди до немолодого письменника? Чи розповість він їм про своє дитинство? Над цим має працювати лише наша уява.
  •  
    Щоб не загубитися у місті
    Моє перше знайомство з лауреатом Нобелівської премії Патріком Модіано. Малесенька книга, за обсягом скоріше схожа на оповідання. Але ти повністю занурюєшся в атмосферу Парижу, майстерно передану автором. Це навіть не повноцінна історія, а скоріше якісь уривки, клаптики з життя головного героя. Історія про те, як люди, які здавалося б, були просто випадковими знайомими, здатні сколихнути давно забуті події, нагадати про давно пережиті почуття. "Теперішнє і минуле зливаються, і це здається природним, по їх відділяла лише тонка целофанова плівка". Одного дня Жану Дарагану телефонує незнайомець, який знайшов його телефонну книжку. І його зацікавило одне ім'я, записане в ній. Проте минуло вже стільки років... Жан не відразу пригадав цього чоловіка. Однак його новий знайомий буде дуже настирливий, тож Жан змушений покопирсатися в своїй пам'яті. Історія не завершена, залишається певна недосказаність, але, зважаючи на сам формат книги, я б навіть не назвала це недоліком. Хоча відкритий фінал мені ніколи не подобався. Одним словом, книга варта уваги.
 
Характеристики Щоб не загубитися у місті
Автор
Патрік Модіано
Видавництво
Видавництво Жупанського
Серія книг
Лауреати Нобелівської премії
Мова
Українська
Рік видання
2017
Рік першого видання
2014
Перекладач
Ярослав Коваль
Кількість сторінок
144
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
70х108/32 (~135х170 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-2355-78-9
Вага
150 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Франції
Література за періодами
Сучасна література