Книжечка "Що мене лякає" видавництва Богдан із серії Пізнаю себе привіткриває вашому малюку, чого бояться маленькі леопардики. Коли дивилась на цю книжечку в інтернеті, то чомусь думала, що це щось на кшталт дитячої енциклопедії, де буде розповідатись про різні страхи і як їх перебороти. Насправді це казочка, розповідає про маленького Леопардика та його сім'ю. У Леопардика був старший брат, який був сильніший і спритніший і , здавалось нічого не боявся. А маленький Леопардик весь час боявся то швидко бігти, то високо на дерево залазити. Йому було прикро, що він такий лякливий. Він не знав як боротися зі страхами, почував себе дуже пригнічено. Ще й брат насміхався. Та душевна відверта розмова з мамою дуже допомогла маленькому леопардику. З цієї книжки можна почати обговорювати тему страхів з дітьми. Показати, що страхи є у всіх, що про них варто розмовляти, і що це нормально мати страхи. Книга в м'якій палітурці. Має яскраві ілюстрації на кожній сторінці та небагато тексту. Цікава буде діткам найменшим, та тим хто вже сам починає читати.

У книжечці "Що мене лякає" зовсім не нав'язливою розповідається не лише про страх, а й боязнь і невпевненість малого леопардика, який, закривається в собі, ще більше накопичуючи переживання і тривоги. А посилюється все це ще й кепкуванням старшого брата, який робить все краще, вище, швидше, глибше і видається геть безстрашним перед будь-якими небезпеками. Лише поговоривши з мамою, а потім і з татком і братом, малюк дізнається, що кожен з членів його родини чогось боїться чи боявся в дитинстві. Леопардик зрозумів, що боятися нормально. Це емоція, яку переживають навіть найсильніші і найгрізніші леопарди, тому не потрібно її соромитися чи заперечувати. Ця книжка наскільки легко описує страхи, що геть не видається повчальною. Ми читаємо її, як милу казку про родину леопардів, проговорюючи чи обґрунтовані страхи меншого леопардика за своє життя і чи потрібно ділитися своїми страхами з батьками. А на завершення цієї книжки ми з донечкою завжди обіймаємося, як родина леопардів. А ще цікавою є думка, що насміхатися з боязні інших можуть найчастіше ті, хто й сам чогось боїться, але вдало це приховує. Доня теж раніше вважала, що боятися погано, а може навіть і соромно. Доводилося пояснювати, що боятися нормально або ж навіть корисно, особливо, якщо це страх перед небезпекою за своє життя. Про це якраз йдеться у останній книжці. А вкінці пояснюється, що таке фобія, безпричинний і обґрунтований страхи та інше, але пояснення уже для трішки старших дітей.

Мила книга про маленького леопардика, який боявся, але боявся не за себе, а боявся, що щось може статися із його родиною. Весь час Леопардик був висміюваний своїм старшим братом за те, що робив щось гірше від брата. Леопардик тішився, що мав брата, але йому було прикро, що так рідко може притулитися до брата, який видавався таким відважним і сміливим. Одного разу, коли Леопардик наважився поговорити із мамою про страхи, то виявилося, що кожен із його родини має свій страх і один спільний страх - втратити будь-кого з родини. Виявилося, що боятися - зовсім не соромно, але саме страх допомагає залишатися у безпеці. Тема страхів для дітей є дуже актуальна, а ця книга дозволяє відверто порозмовляти на цю тему. У деяких моментах переклад мені різав очі. Наприклад, окреслення брата прикрим для мене є досить дивним, тому що не зустрічала в житті слова "прикрий" відносно живої істоти. Так само різало слово "лячно", хоча воно й існує в українській мові, але звучить незвично. Книжка оздоблена гарними малюнками, які досить точно передають емоції леопардика. Рекомендую до придбання цілої серії книг, тому що кожна гарна і цікава по-своєму