Взявши книгу до рук, я навіть не підозрювала яку тему розкриватиме авторка. Я вважала, що буде щось типу побутової сімейної драми з хеппі ендом у стилі сучасної української літератури. ⠀ Але авторка здивувала. Інтригу тримала майже всю історію. І що ж за таємнича хвороба у головної героїні ми дізнаємося лише в самому кінці. ⠀ Це мені сподобалося. Люблю книги із загадкою. ⠀ Якби не деякі "але". ⠀ Як на мене, головна тема книги зовсім не розкрита. Я дізналася, що існує така хвороба, але по завершенні книги, я так нічого про неї і не зрозуміла толком. Ні на фізичному, ні на психологічному рівні. ⠀ Мені було мало вирізки із Вікіпедії, надрукованої товстим шрифтом. Я хотіла більшого - глибини, думок, поковирятися і розібратися. При тому не лише у голові головної героїні хотілося попорпатися, а і в голові її мами, коханого, батька, який не витримав та пішов. Але ніхто з них не обґрунтував своєї точки зору і думок про хворобу, навіть сама головна героїня не випромінювала нічого, крім страху. ⠀ Мені здається, що коли письменник береться за таку важливу, болючу і нелегку тему, то повинен розкрити її повністю. При тому, що я не бачила аналогів ні в українській, ні навіть у зарубіжній літературі. Мені ж здалося, що я прочитала якусь демо-версію. ⠀ В кінці книги зазначалося, що авторка писала її з 10 травня по 7 червня. Місяць. Замало як для книги з такою темою та глибиною. Тому, мені здається і вийшло примітивно і мало. ⠀ Не досліджено. Не продумано. Не довідчувано. Не прожито. Не прописано. І не вичитано. ⠀ Тому я розчарована. ⠀ І мені жаль, бо тема дійсно важлива. ⠀ Навіщо було так поспішати? Адже книги на такі теми, щоб вони чіпляли читача і змушували замислитися над проблематикою, автори продумують, досліджують і пишуть роками. ⠀ А ця книга, як і її головна героїня, на жаль, народилася з патологією.

О. Кузів "ЩеМить". Нещодавно прочитала чудову книгу Оксани Кузів "ЩеМить", читала із великим задоволенням - перед сном, за обідом, у транспорті, навіть сидячи у парку на лавочці. До речі, у парку зустріла дівчат, мабуть, студенток, які, побачивши в мене в руках цю книжку, стали навперебій ділитися позитивними враженнями щодо неї. Книга справді надзвичайно легко читається, сюжет оригінальний, тема, порушена в ній, зовсім не затерта! Чудово викладено думки дівчини, її сумніви, роздуми. Я співпереживала головній героїні , раділа і сумувала з нею, "ходила" услід за нею містом, сиділа в кафе... Інтрига щодо проблеми, яка ставить під загрозу щасливе життя Юльки, у книзі зберігається до кінця. Цікаво також було вчитуватися в образ Станіслава, уявляти місто, стежити за сварками і плітками в колективі та обурюватися щодо них. Читала після цієї ще й інші повісті та оповідання авторки, а до цієї прозової книги я читала лише поезії Оксани Кузів. Раджу прочитати цю авторку всім - вона майстер своєї справи, кожен її твір - емоційний.