Книга Василя Карпюка «Ще літо, але вже все зрозуміло» представляє собою збірку есеїв, на дуже різноманітну тематику. В першу чергу, в книзі багато інформації про Українські Карпати. Перед читачами збірка коротких текстів, кожен з яких є фактично завершеним твором. Багато з цих творів написані як колонки у різних виданнях: газетах чи інтернет-виданнях. Збірка є результатом роботи декількох років поспіль. Есеї потрібно читати не відразу і всі. На мій погляд, вони пов’язані з порами року і кожна відображає якісь почуття. Книгу потрібно читати дуже спокійно, не поспішаючи нікуди, осмислюючи написане. У книзі автор часто змальовує свої власні спогади з дитинства, історії пережиті ним. Цілісним збірник є завдяки гарним переходам з однієї пори року в іншу. У книзі часто зустрічаються слова які притаманні тільки краю звідки походить автор, інколи ці діалектизми заважають насолоджуватися текстом. Оформлення книги неймовірно красиве, у неї невеликий об’єм і читається вона досить швидко. Рекомендую всім любителям Карпатських гір.

Сборник зарисовок под интригующим названием «Еще лето, но уже все понятно» стал моим первым знакомством с творчеством украинского писателя Василия Карпьюка. И сейчас, после прочтения книги, я понимаю, что, скорее всего, больше ничего читать у этого автора не буду. «Еще лето, но уже все понятно» напомнила мне личный дневник. Но есть дневники, читать которые – сплошное удовольствие, а это – неинтересный дневник. Дневник человека, в жизни которого ничего не происходит и он пытается неумело ловить какие-то моменты и передавать их на бумаге. Чтобы не быть голословной, вот вам, к примеру, будет интересно читать, как автор и герой в одном лице ездит на рынок, чтобы купить поросенка и купил его? Все, точка. Или, как он ехал в поезде и думал, почему проводники не выдают красивым пассажиркам хрустальные горшки, чтобы они не ходили в ужасные туалеты в поезде. Но, возможно, книга «Еще лето, но уже все понятно» понравится тем, кто любит прозу-впечатление, мне же совершенно не по пути с этим автором.

,,Ще літо, але вже все зрозуміло" належить до когорти тих книжок, які ,,купляють" своєю назвою і напрочуд гарною, атмосферною обкладинкою. Це дебютна прозова збірка так званих ,,проб" молодого українського поета, видавця та радіоведучого Василя Карп'юка. Він відомий, перш за все, своїми поезіями, яких вийшло друком три збірки, а також дописами в авторських колонках у різних часописах. Власне, оці ,,проби" - не що інше, як сукупність раніше опублікованих вище згаданих описів, своєрідна спроба зібрати усе прозове надбання під ,,спільний знаменник". А якщо говорити про визначення жанру написаного як ,,проби", то це зумовлено пошуком дати назву чомусь проміжному між есеями та оповіданнями. Збірці проб не притаманна спільна сюжетна лінія. На мою думку, вони більше нагадують подорожні замальовки чи записи у особистому щоденнику, ба навіть потік свідомості автора, увіковічнений на папері. Певної цілісності тексти набувають завдяки переходу пір року, які простежуються у них. Власне, назва збірки - не що інше, як фрагмент, репліка з однієї проби, мовляв, місяць серпень - ще літо, але вже все зрозуміло. А осінь - найчесніша пора року... І, знаєте, з цим важко не погодитись: осінь - час збирати врожай. Що посієш, те й пожнеш... Проби написані дуже простою мовою, у них чимало діалектизмів. Багато кому вони навіють спогади із власного дитинства. Ще хтось захоче чкурнути в далекі гори, на широкі полонини... Ну а я загорілась ціллю відвідати карпатське село Брустури, яке вважають ,,столицею сирних коників", з такою ніжністю, теплом, поетичністю та атмосферністю описаним Василем Карп'юком. Запрошую і Вас скласти мені компанію!