Щасливі люди читають книжки і п’ють каву
Паперова книга | Код товару 625630
Yakaboo 4/5
Автор
Аньєс Мартен-Люган
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2013
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
160

Усе про книжку Щасливі люди читають книжки і п’ють каву

Бестселер французької письменниці Аньєс Мартен-Люган - сумна і красива історія жінки, яка після загибелі коханого чоловіка і доньки втрачає сенс існування. Головна героїня заново вчиться жити, кохати, відчувати. Книга про життя, поділене на «до» і «після», про самотність, надію, любов і віру в себе.

Характеристики
Автор
Аньєс Мартен-Люган
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2013
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
160
Рецензії
  •  
    Кожен раз варила собі каву і читала цю книгу з великим задоволенням! 90% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" - це книга Аньес Мартен-Люган.
    Сказати, що я отримала задоволення від неї - це нічого не сказати. Настільки я закохалась в цю історію, що ладна перечитувати її ледве не кожен місяць.
    Якщо коротко: головна героїня втратила свою родину (донечку і чоловіка) і тепер вона наче втратила своє життя. В неї нема сенсу для існування, немає емоцій, немає жаги жити, немає нічого. В одну мить вона втратила саму себе. І центральна подія книги - це як вона заново вчиться жити, любити, прагнути, хотіти. Вона знову знаходить себе. Після довгого усамітнення і депресії вона змогла відкрити себе новому світу, новому коханню і новому життю.
    По-перше, окрім того, що сама історія надзвичайна! Гарно стилістично написана, прекрансо перекладена. Вона дуже гарно оформлена і струкутрована.
    По-друге, це не просто час за книгою, це занурення у щось прекрасне і чисте. Історія настільки підкорила мене, що я переживала її так емоційно, що не можу переказати.
    По-третє, сама книга дуже гарна. Видавництво і оформлення мені дуже сподобались!
    Я рекомендую купити і почитати цю книгу, бо вона перенесе вас і ваше серце в якийсь інший світ. Цей світ наповнений емоцій, відчуттів, переживань і справжнього болю втрати і щастя нової знахідки.
    Ви не пожалкуєте, що прочитали її!
  •  
    "Хотілося щосили затопити йому в мордяку, та ще дужче - потонути в його обіймах" 87% пользователей считают этот отзыв полезным
    Сама книга, як і її назва, дуже цікава та захоплива, яка читається на одному диханні. Прочитала її не відриваючись, за декілька годин.
    В основу сюжету лягла історія про жінку, яка переживала важку депресію, через втрату чоловіка та дочки в автокатастрофі. Вона вирішує "змінити обстановку" і спробувати жити заново. І через деякий час, докладаючи немалих зусиль, їй це все таки вдається. Нове місце, нові знайомства, нові друзі, нове кохання...
    Читаючи книгу, я ніби пережила той біль, який відчувала вона і на очах появлялись сльози... Що, як на мене, свідчить про те, що автор добре передав словами емоції головної героїні.
    Вже дочитуючи її, здавалось, що я вже знаю кінець цієї історії і була трохи розчарована. Але останні сторінки здивували мене і виявились не зовсім передбачуваними.
    Також хочеться відзначити оформлення, хороший переклад (напевно, з певним діалектизмом) та і саму книгу приємно тримати в руках.

    Загалом, якщо вам до вподоби книги такого жанру, то обов'язково прочитайте її за чашечкою гарячої кави, ви будете задоволені :)
Купити - Щасливі люди читають книжки і п’ють каву
Щасливі люди читають книжки і п’ють каву
90 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Аньес Мартен-Люган
Аньес Мартен-Люган

Відома французька письменниця, яка працює в жанрі популярних любовних романів. Автор закінчила психологічний факультет і тривалий час працювала в клініці, тому літературна творчість Аньєс Мартен-Люга насамперед захоплює складними характерами персонажів і точними психологічними замальовками. Головні герої її творів - звичайні французи, які проходять через складні життєві випробування. Купити книги...

Детальніше

Рецензії Щасливі люди читають книжки і п’ють каву

4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Кожен раз варила собі каву і читала цю книгу з великим задоволенням! 90% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" - це книга Аньес Мартен-Люган.
    Сказати, що я отримала задоволення від неї - це нічого не сказати. Настільки я закохалась в цю історію, що ладна перечитувати її ледве не кожен місяць.
    Якщо коротко: головна героїня втратила свою родину (донечку і чоловіка) і тепер вона наче втратила своє життя. В неї нема сенсу для існування, немає емоцій, немає жаги жити, немає нічого. В одну мить вона втратила саму себе. І центральна подія книги - це як вона заново вчиться жити, любити, прагнути, хотіти. Вона знову знаходить себе. Після довгого усамітнення і депресії вона змогла відкрити себе новому світу, новому коханню і новому життю.
    По-перше, окрім того, що сама історія надзвичайна! Гарно стилістично написана, прекрансо перекладена. Вона дуже гарно оформлена і струкутрована.
    По-друге, це не просто час за книгою, це занурення у щось прекрасне і чисте. Історія настільки підкорила мене, що я переживала її так емоційно, що не можу переказати.
    По-третє, сама книга дуже гарна. Видавництво і оформлення мені дуже сподобались!
    Я рекомендую купити і почитати цю книгу, бо вона перенесе вас і ваше серце в якийсь інший світ. Цей світ наповнений емоцій, відчуттів, переживань і справжнього болю втрати і щастя нової знахідки.
    Ви не пожалкуєте, що прочитали її!
  •  
    "Хотілося щосили затопити йому в мордяку, та ще дужче - потонути в його обіймах" 87% пользователей считают этот отзыв полезным
    Сама книга, як і її назва, дуже цікава та захоплива, яка читається на одному диханні. Прочитала її не відриваючись, за декілька годин.
    В основу сюжету лягла історія про жінку, яка переживала важку депресію, через втрату чоловіка та дочки в автокатастрофі. Вона вирішує "змінити обстановку" і спробувати жити заново. І через деякий час, докладаючи немалих зусиль, їй це все таки вдається. Нове місце, нові знайомства, нові друзі, нове кохання...
    Читаючи книгу, я ніби пережила той біль, який відчувала вона і на очах появлялись сльози... Що, як на мене, свідчить про те, що автор добре передав словами емоції головної героїні.
    Вже дочитуючи її, здавалось, що я вже знаю кінець цієї історії і була трохи розчарована. Але останні сторінки здивували мене і виявились не зовсім передбачуваними.
    Також хочеться відзначити оформлення, хороший переклад (напевно, з певним діалектизмом) та і саму книгу приємно тримати в руках.

    Загалом, якщо вам до вподоби книги такого жанру, то обов'язково прочитайте її за чашечкою гарячої кави, ви будете задоволені :)
  •  
    Книга до кави 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Едва наткнувшись на название на на сайте, как тут же книга вызвала интерес. «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» - просто-таки приманка для всех, кто любит читать, особенно за чашечкой кофе. Практически не раздумывая, не знакомясь с другими рецензиями и отзывами, я приобрела эту книгу. Она оказалась очень... легкой. Пожалуй, «легкая» - самое подходящее короткое для неё описание. В ней всего сто шестьдесят страниц трогательной, но простой истории о женщине, в раз потерявшей семью. Несмотря на всю «тяжеловестность» темы, автору всё же присущ тот легкий язык, который свойственный хорошей женской прозе. У писательнице присуща приятная манера повествования, которая, видимо, присущая романтической прозе французских писательниц. Мне кажется, кто знаком с романами Анны Гавальды, тот поймет)

    С другими рецензиями я ознакомилась уже позже и меня некоторые удивили. Кто-то сравнивал этот роман с «Есть, молиться, любить» Гилберт и тут я должна не согласится. У Гилберт много про поиски счастья и внутреннего я, в то время как Мартен-Люган пытается исцелить героиню и собрать её по кусочкам. Здесь нет элемента постоянного поиска и головокружительного путешествия. Провинциальная Ирландия — это не Италия, и не Бали, это весьма хмурое место под стать настроениям главной героини.

    Мне кажется, не стоит искать глубокой философии в «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву». Здесь определенно есть жизнеутверждающие моменты (например том, как можно найти спасение в помощи другим), но стоит относится к ней как к приятному времяпровождению. Писательнице удалось меня удивить глубиной чувств главной героини и их реальностью. Тем не менее, сам её характер нельзя назвать положительным — иногда она может быть грубой, иногда чрезмерно откровенна, но всё это преимущественно касается её отношений с Эдвардом. Любителей нетривиальных развязок книга тоже порадует. Здесь автор очень старательно избежала штампов (в том числе в паспорте, если вы понимаете о чем я))

    Уверена, что книга определенно найдет своих читателей среди украинской аудитории любителей жанра!)
  •  
    Одно название.... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Мне хотелось чего-то легкого от этого «романа», ведь название говорит само за себя, но на выходе ни-че-го. Купилась маркетинговый ход - название книги , хороший рейтинг и на удивление, хорошие отзывы.... Если честно, то романом я не могу это назвать, даже с натяжкой не могу.. Слог ну очень скудный, линия повествования скомкана, диалоги, порой, настолько нелепы, что диву даешься, как можно было такое написать...
    Мне не хватило всего: красочного слога, метафор, глубины внутреннего мира героев, описания красот просторов Ирландии, Парижа... Даже, когда было описание трагедии от потери мужа и дочки, меня преследовало ощущение, что я не верю главной героине: ни ее словам, ни слезам, ни переживаниям, будто все какая-то театральная постановка и автор пыталась «выжать» из себя все эти эмоции..
    Это самое обыкновенное чтиво, на один раз и то не советовала бы, ну если ты только вы любитель "бессодержательных соплей" на протяжении всей книги. Да, она быстро "проглатывается", но послевкусия никакого и повторно прочитать желания не возникает. Так что, иногда пресловутые бестселлеры ничто больше, как однодневное чтиво...
  •  
    Название как маркетинговый ход 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Читая, ждала, когда будет раскрыт внутренний мир героини или хоть кого-либо из героев, когда будет прекрасная любовная история, когда будут жизнеутверждающие моменты - ничего этого здесь нет. Банально. От "совсем банально" спасла концовка. Ужасная история гибели семьи никого не оставит равнодушным - это очевидно и по определению затрагивает любого человека. Появление Эдварда моментально указывает на развитие любовной линии с главной героиней - вот совершенно без интриги. Нелепые любовные разборки и диалоги на уровне детского сада, хотя нет, скорее подростков из старших классов с обилием курения, которого в этой книге так много, что к последней странице чувствуется вкус никотина во рту. На 1000 пачек сигарет 10 чашек выпитого кофе. Хотя в названии "кофе", а не "сигареты ":))
    Совершенно непонятно, почему это бестселлер... не могу сказать, что я предвзята. Но, покупая книгу, книгу хотелось ощутить легкость, судя по отзывам. К сожалению, у меня этого не произошло.
    Да простят меня почитатели данной книги.
  •  
    Жодних книг і кави 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Після прочитання невеличкого роману французької письменниці Аньєс Мартен-Люган «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» я остаточно зрозуміла, що треба припиняти обирати собі книги для прочитання за назвами. Адже далеко не завжди цікава назва дорівнює гідній книзі. Не знаю, чого я чекала від цієї книги, але аж ніяк не посереднього жіночого роману з майже всіма можливими штампами і кліше, які тільки можуть бути. Тут вам і друг-гей, і самотній котедж на узбережжі, і похмурий мачо, і інша жінка. Проте не обійшлося у романі «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» і без плюсів, хоч їх всього два: по-перше, на книгу ви витратите більше, ніж дві-три години, а по-друге, тут непоганий фінал без рожевої цукрової вати.

    У центрі сюжету книги – молода жінка, яка рік тому в автомобільній аварії втратила чоловіка і донечку, і досі не може змиритись з цим. Щоб змінити оточення, вона з Франції іде до Ірландії і знімає котедж. Все було би добре, якби поруч не жив похмурий відлюдник, з яким вони залюбки взялись отруювати одне одному життя. Мені не сподобалось, та щось мені підказує, що для свого жанру (а в жіночих романах я погано орієнтуюсь) ця книга ще досить непогана.
  •  
    Где же кофе, книги и счастливые люди? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Женские романы совершенно не интересуют меня как жанр литературы. Да, я признаю, что все направления нужны и, наверное, важны, но я - не целевая аудитория такого чтения. Книга французского автора, Аньес Мартен-Люган «Счастливые люди читают книги и пью кофе» - это самый настоящий женский роман, еще и не самый лучший, по моему личному мнению, его образец. Как же мне в руки попало это произведение? Меня подкупило на его интригующее название. Мне казалось, что здесь будет много неповторимой парижской атмосферы, кофе и книг, которые я так люблю. Но нет, ничего из этого в данной книге нет.

    Речь в повествовании идет о молодой женщине, которая год назад потеряла мужа и дочь в аварии и не может смириться с этим. Чтобы дать себе еще один шанс ужиться с такой потерей, она снимает домик на побережье Ирландии, где ее соседом оказывается фотограф, который не упускает ни единого шанса, чтобы сказать нашей героине что-то неприятное и унижающее. И, конечно, она в него влюбляется и прикладывает все усилия, чтобы его завоевать. Если вы любите этот жанр – книга вам наверняка понравится.
  •  
    Чувственно о боли, потере и воскрешении 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Это было мое знакомство с Мартен-Люган. И я в восторге. Давно в руках не держал такой книги, такого легкого и душевного романа. Уже с первых страниц понял - эта книга вполне по мне. Действительно - очень трогательная история о невыразимой боли потери близких людей. И о том, как ее пережить ... Мне очень импонирует героиня. Ее отношение к смерти и погребении... Мне тоже кажется, что когда человек не видит, как его близких хоронят, засыпают землей, то для него они до сих пор живы. Просто где-то далеко, в недосягаемости (сам чувствовал такое, теряя родных людей. И думаю, Вы согласитесь).

    В название книги, судя по всему, нужно было еще добавить, что «Счастливые люди читают книги, пьют кофе и ... курят». Хотя, издательство добавило это в дизайн обложки. Действительно, курит героиня очень много. У меня складывалось ощущение, что к концу она даже умрет от рака легких. Книга очень легко написана. Ты даже не понимаешь, как за каких-то пару часов прочитал две трети произведения.

    Мне кажется, что из книги вышел бы отличный психологический фильм. Конечно, если бы режиссер попался удачный. Кстати, название - это не только красивые слова. Читая, узнаете об одном интересном заведении в Париже, которым владела главная героиня. Спойлить не буду, но скажу, что это отличная идея для стартапа. В общем, книга оставила после себя только хорошие, теплые впечатления, с неким, легким привкусом кофе.
  •  
    Секрет щастя від французької письменниці 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Відразу зацікавив незвичайний дизайн книги, та й сама її назва зазивала до прочитання цього твору. З творчістю сучасних французьких письменників нагоди познайомитися ще не було. Тому взялася читати. Читається дійсно легко, і обсяг твору не великий. Але події, що описуються у книзі, дуже реалістичні і життєві.
    Сюжет зачіпає за живе. Письменниця описує справжню любов, що не помирає з роками. Чи не вона є основою простого жіночого щастя? Так, але ж вона може причинити і біль. Саме біль втрати коханої людини так несподівано ранить серце. Як знайти у собі бажання жити далі? Чи можна повірити в себе настільки, щоб змиритися з минулим і впустити в своє життя майбутнє? Чи можна бути щасливою з іншим? Читач знайде відповіді не тільки на ці питання. Він здивується і вірній дружбі, якій не перепона біда і нещастя, і винахідливості головній героїні, що намагається почати все з чистого листа, і тим почуттям, що народжуються у її душі заново.
    Враження після прочитання книги неоднозначні. Особисто мене змусило задуматися закінчення книги. Хотілося б, звичайно, хоч одним оком заглянути в майбутнє головної героїні і видихнути з полегшенням. Але не все так просто...
    Раджу книгу до прочитання, адже вона цікава і повчальна. Ви не пожалкуєте, що обрали саме її!
  •  
    Проста істина 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Прочитавши назву, я замислилась... А дійсно, якщо людина щаслива, вона має час, бажання, розум, натхнення читати книжки за кавою. Роман надзвичайно стильний. Якщо ви любите французькі фільми зі смисловим наповненням і водночас з шармом, ця книга для вас. Не можу не згадати переклад - дуже колоритно, дуже багатобарвно. Якщо ви хочете поповнити свій український лексикон, ця книжка знову ж таки для вас. Ну і найголовніше, це сюжет. Головна подія, яка сталася з героїнею надзвичайно трагічна. Не думала, що буду плакати серед ночі, читаючи про душевні переживання героїні. Однак, героїня впоралася з життєвим завданням - жити, не дивлячись на такі страшні перепони. Але не все так просто, як в звичайних романчиках з хепіендом. Героїня має складний глибокий характер, та насамперед, вона справжня жінка. Вона довіряє своїм відчуттям, вона дозволяє собі капризувати і робити алогічні дії, однак вона постійно працює над собою, замислюється над сенсом свого життя та тим, чого насправді вона хоче від життя. Читається роман дуже легко і за два вечора чи вихідних ранків за кавою вам буде доста, щоб прочитати його. Але вражень ви отримаєте значно більше.
  •  
    Розуміння "щастя" в кожного своє... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Жінки!!!
    Мабуть чоловікам їх ніколи не зрозуміти! І, мабуть, це таке жіноче чтиво. Тому й така оцінка.
    Так, оповідка читається легко, швидко прочитав. Сповнена слізьми, цигарками, алкоголем і кавою. Забагато алкоголю і цигарок.
    Що ж до дійових осіб, а саме Діани. Ну не знаю. Все намагався бути на її стороні, та те, що вона втнула під кінець - шальки терезів похитнулись не на її користь. Так, звісно, горе, пережите нею, то велика втрата. І я їй повністю співчував. От тільки те горе вона сіяла і на інших. Якщо вже обрала стежку смутку, то не втягуй в свій біль інших.
    Шкода Едварда. Шкода по-чоловічому! В нього теж важка доля. Та Діана додала йому ще солі. От цей герой мені дійсно сподобався. В деяких моментах я бачив в ньому себе. Він гідно тримався і зробив все правильно. До того ж вивів Діану з трансу. Хорошого ж про неї мені нема чого сказати. Єдине, чим її можна виправдати, це те, що вона поклала кінець вічним поверненням його до Меган. Крапку давно треба було поставити. І Діана в цьому допомогла. Але морочити так голову не годиться. Ну та то жіноча вада...

    Дізнався що є продовження роману і, гадаю, Едвард ще дасть про себе знати. І мені здається що на це письменницю наштовхнули відгуки читачів. Я певен. Що ж - почитаємо-дізнаємось.

    А от з екранізацією я не знаю чи щось получиться) Гарві Вайнштайн... Кхм-кхм... Чекаємо))
  •  
    Книга, согревающая душу
    Прекрасная книга, которая читается на одном дыхании. При выборе этой книги я руководствовалась только ее "завораживающим" названием (для меня это впервые, так как обычно я знакомлюсь с аннотацией). Сюжет книги повествует о женщине, которая потеряла в ДТП свою семью - мужа и 5-летнюю дочку. После трагедии, героиня пытается выкарабкаться с депрессии, и решает поехать в Ирландию, как когда-то метал ее муж. Женщина покидает Париж, и переезжает в маленький городок Ирландии, где она никого не знает и где никто не знает о ее трагедии, селиться на окраине в коттедже и начинает жить затворнической жизнью.Но по соседству с ней живет еще более затворнический человек и сноб - Эдвард, с которым у героини возникают конфликты...но как говориться от ненависти к любви один шаг. Новые чувства помогают героине пережить трагедию и заглушить боль в душе, поставив ее перед выбором... Помимо сюжета, завораживает украинский текст, который книгу делает теплой, чувственной и эмоциональной, поэтому думаю книга "влюбит в себя" с первой страницы любого читателя!
  •  
    Не название, но суть!!!
    Прочитала роман Аньес Мартен-Люган "Счастливые люди читают книжки и пьют кофе". Не скрою, что меня привлекло название, но я все таки прочла аннотацию и только после этого купила книжку. Мне сложно вам описать насколько меня зацепило... на 12 стр. я расплакалась, а на 13 уже рыдала взахлеб. Более того, я не могла от нее оторваться. Книга началась с того, что год назад главная героиня потеряла мужа и дочь - это тронуло меня в самое сердце! Больше всего мне захотелось, чтобы муж как можно быстрее приехал с работы и мы просто провели весь день втроем - муж, я и дочь! Не буду давать вам спойлеры, поэтому скажу в общем, что концовка мне понравилась не меньше чем начало, и я считаю ее идеальной при таких обстоятельствах. Знаю, что роман скорее всего понравится далеко не всем, но вот для меня это настоящая любовь, которая заставила задуматься о себе, своих родных и любимых, о ссорах, о том как мы проводим время, и еще много о чем... и уже только поэтому эта книга прекрасна!
    Очень хочу быть счастливым человеком, который читает книги и пьет кофе, а может я и есть такая)
  •  
    Рецензия
    "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" - роман французской писательницы Аньес Мартен-Люган, который давно стал бестселлером. Пронзительная и невероятно трогательная история женщины, которая потеряла мужа и свою единственную дочь в автокатастрофе и желает тоже отправится к ним на небеса. История о том, как человек, потерявший все, учиться заново жить и чувствовать, любить и наслаждаться жизнью. Когда у тебя не осталось ничего, а ты не сдаешься и продолжаешь двигаться дальше.
    В центре событий женщина по имени Диана. Она потеряла свою семью, и хотя уже прошел год, она абсолютно не желает жить и мечтает умереть и на небесах наконец увидеть тех, по ком скучает больше всего. Ей помогает ее лучший друг Феликс - единственный, кто остался с ней, кто поддерживал ее и пытался вернуть ее к жизни.
    Через год после похорон Диана отправляется в Ирландию, где снимает дом и пытается отвлечься от дурных мыслей и тяжелых воспоминаний. Там она знакомится с потрясающими людьми, которые навещают ее и относятся очень тепло и дружелюбно. Все, кроме одного. Отшельник Эдуард вовсе не рад ее появлению и ведет замкнутый образ жизни. И хотя эти двое ненавидят друг друга, их неумолимо тянет друг к друг невидимая сила любви.
  •  
    Жадаю продовження!
    Заголовок виконав свою функцію і книжку закортіло придбати.
    Прочитавши анотацію, скептично віднеслася до сюжету даного роману. Все логічно й заяложено: нещаслива жінка втратила себе, її випробовує доля, у її житті з’являється нове кохання, вона вагається, чи варто віддатися прийдешнім почуттям… Не чекала, що авторка роману здивує мене й вразить на стільки сильно! Легка оповідь, простота і, водночас, непередбачуваність сюжету забезпечують глибоке занурення в читання.
    У книзі відчувається насичений психологізм. Із головною героїнею переживаєш кожен день після смерті чоловіка й донечки, кожну сварку з «ненависним ворогом», кожну трепетну мить з близьким-далеким коханим. Кожна деталь сама підкреслює свою значущість. Невичерпність емоцій вирізняє цей роман поміж інших, мною прочитаних, історій.
    «Щасливі люди читають книжки та п’ють каву» - історія людського фатуму, який все розставляє на свої місця. Щоб поставити всі крапки над «і» потрібно просто віддатися долі. Чого, як на мене, не зробила Діана, головна героїня, й зробила неочікуваний вчинок наприкінці роману. Проте радію з того, що Аньєс Мартен-Люган уже написала продовження цієї історії під назвою «Закохані в книги не сплять поодинці».
    Отож, усім прихильникам цієї історії – легкого, солодкого передчуття, усім майбутнім читачам роману – ласкаво просимо до лав прихильників!
  •  
    Вибір між сторінками книжки і сном
    Книга написано дуже легко і неможливо відірватися, коли читаєш. Читала книгу перед сном і щоразу вмовляла себе, що лише один розділ і йду спати, лише дочитаю до кінця сторінку, а продовжу завтра. Вибір дійсно стояв між сном і книгою. Але після прочитаних сторінок, легко засипаєш. Дана книга те, що треба, коли хочеш чогось легкого, не напружувати мізками любовними інтригами чи уявляти пейзажі чи образи автора, розслабитись, помріяти. Вона як ковток свіжого повітря, яка спонукає до дії. Кажуть, що життя продовжується навіть, якщо стались якісь негаразди. Навіть, коли все прекрасно і в один момент змінюється на сто вісімдесят градусів, з абсолютною точністю до навпаки.
    Особисто мене постійно цікавило, де головна героїня бере гроші, невже тримаючи "Людей" коштів було більше аніж вдосталь, щоб так круто перевернути життя і поїхати жити в іншу країну.
    Коли автор описує розвиток стосунків між Діаною та Едвардом, то всередині все завмирає і ти боїшся навіть зробити ковток повітря, щоб не сполохати гарний настрій Едварда. Відчуття, що в кінці книги все буде чудово. Хоч головні герої і не разом, але надія ще жевріє і ти думаєш ось-ось настане той час, коли вони знову зустрінуться.
    Був момент, коли я сподівалась, що Діана не поїде до Ірландії, у Фелікса вийде відмовити її від цього задуму або ж він поїде з нею. Все ж добре, що поруч з героїнею був такий друг як Фелікс та вона змогла впустити у своє серце нових людей.
  •  
    Книга вкотре переконує: будь яке горе можна пережити, адже життя прекрасне!
    І так вже у другій книзі підряд початок мені не подобається. Головна героїня на початку книги взагалі відштовхує від себе поводячись занадто депресивно та іноді агресивно. Проте пізніше авторка підкупила природою Ірландії, з‘явилася атмосферність та і взагалі почав зав’язуватися сюжет. І от на середині книги читати стало доволі цікаво і хотілося дочитати до кінця якнайшвидше, тож книгу прочитав за 2 дні (хоча можна ковтнути її і за пару годин). На диво, сюжет не такий вже й передбачливий і має декілька неочікуваних поворотів).
    Є доречі один цікавий момент у перекладі. Оскільки видавник - ВСЛ (Львів), то наскільки я зрозумів перекладач чи то коректор частенько використовує львівські жаргонні словечки, як то кпини, доста, мандрьоха, шмата, квилять сирени і т.д. І хоча українська - моя рідна мова, деяких слів та виразів я навіть і не чув). Тож зверніть до уваги, а то я читав відгуки деяких лядей, яким навіть Гаррі Поттер був занатто "западенський" і які жалілися на переклад (коли він визнаний одним з 2-х найкращих в світі).
    В цілому, книга для легкого читання. Сюжет не заїжджений, і хоча початок як на мене не дуже, далі читати цікаво. А найбільше, що мені сподобалось - це атмосфера в книзі. Якщо ви також полюбляєте типову англійську погоду - похмуру, з постійними дощами, вітрюганами і холодами, то впевнений вам теж сподобається.
    І ще одне. Прочитавши назву, може здатися, що сюжет закручується довкола того, що щоб стати щасливим треба читати і звичайно пити каву (чай). А головна героїня переживая горе, якраз читаючи книги. Та цим в книзі майже і не пахне. А от чому книга називається саме так - дізнаєтесь прочитавши її :)
  •  
    Специфічні враження і трохи розчарування
    Книга читається легко. На щастя маленька. Але якщо одним словом описати свої враження від неї - специфічні. Купила по відгуках, які тут написані і через назву, але розчарувалась. Та що поробиш, мабуть, скільки людей, стільки смаків. Може просто очікувала більшого. Але власне, є що є:
    - першу частинку книги я трохи плакала,
    - друга частинка все таке мі-мі-мі, хоча й відчуття якогось дешевого мі-мі-мі,
    - третя частинка - відчуваєш, наче тебе розвели, і зробили спеціально "непрогнозований" кінець, який туди абсолютно не ліпився. А чоловічий персонаж, який спочатку весь такий похмуро-таємничо-загадковий, а потім перетворюється на ганчірку, якого водить навколо пальця впевнена у собі дівуля... Ну навіщо це було зроблено?
    Після завершення було відчуття, наче подивився недорогу мелодраму десь так на 4.6-5 балів по IMDb. Тобто дивитись (в цьому випадку читати) можна, але навіщо було на це витрачати час і гроші - невідомо.
    І для мене книги діляться на ті, які пораджу, і ті, які не пораджу. Ця належить до другої категорії, на жаль.
    Оцінка 3*. Читати у тому випадку, якщо вдома нічого нема і все круте вже перечитане.
  •  
    зворушлива історія
    Мене зацікавила назва «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» , навіть не читала відгуки про книгу, одразу ж захотіла прочитати. Я очікувала прочитати розповідь про те, як справлятися з життєвими труднощами, як продовжувати жити тоді, коли жити не хочеться і таке інше, а отримала непоганий любовний роман.
    Дуже зворушлива історія про невимовний біль втрати близьких людей. І про те, як її пережити. Добра, дуже ніжна, і легко написана книга! Цікаво спостерігати, як змінюється ставлення до життя у головної героїні, як змінюється її думку про людей, і думка людей про неї. Мене в цій книзі привабила ідея «нового життя» втекти, полетіти в іншу країну. Мені завжди цікаво спостерігати, як люди намагаються втекти від самого себе, як справляються зі стресом.
    Читаючи роман, я ніби відчувала її біль, через книгу. І в мене котилися сльози. Діана, головна героїня, справді щаслива, вона змогла піднятися після такого удару долі. Вона змогла знайти сили, для відновлення бізнесу. Маючи поруч такого вірного друга, як Фелікс, який зміг приїхати та підтримати її у іншій країні, ти починаєш розуміти силу дружби. Книга цікава,захоплююча. Моя фантазія вималювала цікавий фільм. Дочитуючи книгу була трохи розчарована, адже думала, що знаю, чим все завершиться. Однак останні сторінки все різко змінили.
    Загалом книга лишила по собі гарні, теплі враження. =)


  •  
    ,,Щасливі люди читають книжки та п'ють каву"?
    ,,Щасливі люди читають книжки і п'ють каву" - дебютний роман французької письменниці Аньєс Мартен-Люган, яким я вирішила продовжити знайомство з її творчістю після прочитання ,,Щастя в моїх руках". Природньо, мені, як і попереднього разу, заімпонувала чудова обкладинка, виконана художницею Оксаною Йориш: складається враження, що акварельні замальовки були зроблені з добавленням кави). А ще захотілося вкотре потрапити в обійми легкого, ненатужного чтива, проте об'ємного за емоціями та переживаннями. Вишуканого. Жіночого. Із приємним кавовим післясмаком.

    Головна героїня - молода вдова Діана, яка в жахливій автокатастрофі втратила усю сім'ю: коханого чоловіка Колена та 4-річну донечку Клару. Вона перебуває у цілорічній депресії, не виходячи з дому та не міняючи постільної білизни: аби якнайдовше відчувати запах чоловіка в ній. Єдиною ланкою, яка підтримує її зв'язок із зовнішнім світом, є друг та співвласник літературної кав'ярні ,,Щасливі люди читають книжки та п'ють каву" - Фелікс. Рятуючись від його антидепресивної програми, теплолюбна парижанка зважується на відчайдушний крок, який заодно є здійсненням мрії покійного чоловіка: поїздка на півроку до Ірландії. Саме там, у провінційному містечку, вона знаходить нових друзів та жагу до життя, а також відкриває своє серце новому коханню - Едварду. Та доля, чи то пак воля письменниці, не поєднує цих двох закоханих у пару. Діана повертається додому одна. Але іншою людиною. Аби продовжувати займатися улюбленою роботою та віддатися у руки найкращому лікарю - часу.
  •  
    Книга достойна внимания и прочтения, советую!
    В первую очередь книга "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" автора Аньєс Мартен-Люга покорорила своим названием, пройти мимо просто нет шансов))

    Книга читается на одном дыхании, по окончанию вовсе не хочется расставаться с ней. В данном случае нет необходимости читать пятьдесят страниц, что бы история полностью захватила все Ваше время и внимание. Для чтения необходимо только теплый плед и чашка "запашної, гарячої кави". История с одной стороны очень грустная, но с другой дает веру и надежду, что даже самые сложные периоды в жизни заканчиваются и наступают всё светлее и ярче полосы. Как и во многих рассказах одним из главным сюжетов стала любовь, страсть и слезы. После прочтения книги остается приятное "послевкусие" и большое желание узнать продолжение истории главных героев, потому как невольно, читая книгу переживаешь с ними их эмоции.

    Так же хотела бы отметить, что идея с литературным кафе и с таким оригинальным названием впечатлила. Думаю, если бы было такое заведение в нашем городе, я бы стала его постоянным посетителем))

    Книга достойна внимания и прочтения, советую!
  •  
    Все доволі передбачувано
    Книгу придбала випадково, можна сказати це було спонтанне рішення під впливом атмосфери. Особливо багато я не очікувала від книги, тому, можливо, і не розношу її вщент.
    Як книжка задля вбивства часу та просто розслабитись - може бути ок. Але будьте готові до стандартних ходів та шаблонного розвитку сюжету. Вже після першої зустрічі головних героїв ясно, що там буде далі. Хоча кінець декому може бути несподіваним.
    З особливих мінусів - деяка шаблонність персонажів, та не повне розкриття характерів. Інколи здається, що персонажі такі, тому що ТАК ТРЕБА, або так хоче автор. Інколи просто не віриться в мотивацію чи причини того чи іншого вчинку.
    Інколи здавалось, що авторка просто описує свої фантазії на тему "а що, якби" які прокручуються у кожної людини перед сном ;)
    З плюсів - не "напрягає" (майже). Читання йшло доволі добре, тобто погляд не перечипався за якісь недолугі описи чи складні обороти та речення. Розповідь йшла доволі плавно та читалась без зупинки.
    Три з мінусом, і то з натяжкою. (Або цей жанр просто не для мене))
  •  
    Цікава назва одразу привертає увагу
    Книгу порадила прочитати сестра, тепер можу радити її і я. Книга читається досить швидко й невимушено (навіть занадто швидко для мене особисто). Перші сторінки говорять про те, що це буде важка книга, про біль, горе і страждання, але далі все йде трохи по-іншому. Епілог також трохи збиває з пантелику, оскільки очікуєш продовження і логічного завершення. Трохи незрозумілими і дивними залишаються дії головної героїні наприкінці історії – закохати в себе чоловіка, приручити його собаку, знайти нову подругу особі його сестри і врешті-решт просто все кинути і повернутись туди, звідки втекла. Але письменниця наче ставить три крапки і залишає читачеві можливість додумати і обміркувати можливе продовження історії самостійно. Поки читаєш цю книгу, не хочеться відволікатись ні на що. Наче звичайний любовний роман, історія жінки, що втратила близьких людей в автокатастрофі, але, починаючи з першої сторінки, книга повністю огортає тебе і поглинає. Загалом, книга про почуття - звичні й близькі всім, книга про переживання і біль, книга про життя. Як на мене, називати її шедевром літератури не варто, однак щось особливе, щось, що привертає увагу читача, все ж в ній є.
  •  
    Щось таке
    Є книги, які прочитав - і слава Богу. Вони не залишають після себе ніякого присмаку і лише займають дещицю місця на полицях. І то недовго. От і книга "Щасливі люди..." така. Якщо чесно, то призвіще автора і назва книги читаються довше, ніж вона сама. І це зовсім не та легкість читання, про яку говорять, що проковтнув на одному подихові. Це та легкість, коли книга наскільки порожня, що ні за що і зачепитись. У "Щасливих" є посил на чудовий сюжет - молода жінка втрачає в аварії коханого чоловіка та донечку і разом з ними втрачає сенс життя. І тільки подорож до чарівної Ірландії може змусити її знову почати дихати. Та не вийшла цукерочка. А все тому, що надто примітивна мова, банальні персонажі (друг-гей це ваще вершина класіки жанра), нереально дратуюча головна героїня та притягнута за вуха драма в подальшому розгортанні сюжета. Ця книга нагадала мені пісні Ваєнги - "Снова стою одна, снова курю, мама, снова". Нє вєрю - от що хочеться сказати абсолютно всім її героям і самій авторкі. Щось таке - загальний висновок.
  •  
    неплохая книга
    Выбирая книгу, я всегда обращаю внимание на название... Да, наверное это неправильно, но есть у меня такая проблема: не нравится название - долой! Эта книга вызвала во мне противоречивые чувства: вроде и нравится название, как оно может не понравиться тому, кто обожает читать книги в кафе и чувствует себя в такие моменты невероятно счастливым! А с другой... Ну кто так называет книги? Ещё больше слов впихнуть в название не вышло? Как глубокомысленно!
    И тем не менее по совету подруги я её прочел. Обычно я подобные книги читал исключительно в моменты нехватки внимания. Тогда, когда хотелось почувствовать, что есть в мире эмоции, страсть, любовь. Ох, я мог прочесть до трёх подобных романов за ночь и вновь почувствовать себя счастливым! И вспоминаю, как я читал их и думал: пфф, 30 лет! Глубокая старость, а эмоции как в 15, такое невозможно, ну взрослые люди, ё-моё! А сейчас смеюсь над собой - как я был глуп! И как это действительно чудесно вновь испытывать эти эмоции - влюблённость, страх, предвкушение, страсть. Я читал и думал, что это невозможно, так больше никогда не будет со мной. И мне становилось грустно...
    А сейчас... сейчас я счастлив. Ни за чтобы не повернул свою жизнь иначе. И что бы не произошло завтра, через неделю, месяц, год... я счастлив в данный момент. И несмотря на то, как резанул меня этот отрывок книги... просто вдруг осознал те грабли, на которых скачу всю жизнь... я не отступлюсь. И будь что будет.
    А я просто буду счастливым. Читая книжки и попивая кофе .
  •  
    Честное мнение
    Об этом авторе и книге я никогда ранее не слышала, в принципе привлекло название и захотелось нырнуть с головой в романтику.
    Книга опубликована на украинском языке. Перевод мне не понравился. В тексте употреблено много слов, о которых раньше я не слышала (часто использовались слова и фразы взятые из польского происхождения).
    С самой первой главы можно было предугадать, какой будет конец этой книги. Все банально, примитивно, никакой интриги.
    Сопереживание героине присутствовало только вначале, из-за потери семьи. Далее вообще не трогало никак. Книга приводила только в скуку. Безусловно, можно было забросить ее на полку и не тратить время, но принцип дочитывать до конца взял вверх.
    Еще на чем заострилось мое внимание, это на том сколько курят главные герои. В любой ситуации у них сигареты и алкоголь. Честно говоря, попахивает некой пропагандой.
    В общем, автор хотел донести мысль, что даже потеряв все самое ценное, свой смысл, нужно жить дальше, менять себя и быть счастливым.
    Но лично до меня, с помощью произведения, не достучались. Книга буквально на 1 раз.
  •  
    Щасливі люди читають книжки тільки у назві
    Не секрет, що більшість читачів підкупила саме назва. Вона така красива та меланхолійна, що одразу очікуєш якоїсь гарної затишної історії. Хотілося історії, в якій ця назва буде відігравати більшу роль, нести в собі якийсь підтекст на зміст, хоча б, щоб герої дійсно читали книжки та пили каву. Але у назві фігурує ніщо не більше, як назва кафе. Гарний маркетинговий хід, нічого не скажеш. Якщо чесно, то спочатку книга навіть сподобалася мені, але якогось особливого захвату не викликала ані тоді, ані тепер. Цей твір можна читати лише як легку літературу, яка нічого в собі не несе. Також корисно сприймати цей текст як любительський з самого початку, бо він таким і є. Коли ти читаєш книгу, то бачиш всю неідеальність написаного тексту, численні стилістичні помилки, а описи - це взагалі провал. Аньєс Мартен-Люган описує все що тільки можна описати, навіть тоді, коли ці описи не потрібні. Описує вона дуже схематично, користуючись прийомами кінематографа, не літератури. Дії головних героїв якісь машинальні та не цікаві. Сюжет взагалі дуже простий та примітивний. Тут використовуються всі штампи, які тільки існують у жіночих романах: слабка героїня, сильний герой, кілька таємниць, ненависть яка веде до любові. Ми це все бачили у великій кількості романів, але не дуже гарних романів. Похвалити книжку можна за її емоційність, але тут емоції теж якість несправжні та такі, які не викликають довіри. Атмосфера безвихідної життєвої ситуації, скажімо, вдалась, але не тільки ж атмосфера повинна бути у книзі. Сюжет примітивний настільки, наскільки авторка читала жіночих романів, настільки, наскільки читач може придумати такий самий сюжет. Для розважання та відпочинку підійде, але нічого більшого від цього твору чекати не варто. Сподіваюсь, що після дебюту авторка навчиться писати та добряче попрацює над своїм стилем. Сподіваюсь, що інші її твори дещо кращі.
  •  
    Для душі
    "Щасливі люди..." - кафе, власниця якого втратила чоловіка та донечку в результаті аварії. Це символічна назва і для самої книги. Хоча для мене так і не зрозуміло, чому головна героїня не змінила назву свого закладу. Все ж таки така втрата - це страшна трагедія. Ніщо не може бути розрадою для неї, життя, здається, немає сенсу. Ні батьки, ні друзі, ніхто не здатен повернути її хоча б до частково колишнього життя. І ось, щоб радше сховатися від усіх, аніж відпочити, Діана вирішує поїхати на певний час до Ірландії. Туди завжди хотів з'їздити її чоловік. Там вона продовжує страждати у тому ж дусі, що і вдома. Але проходить певний час і Діана знайомиться ближче і з родиною власниці будинку, який вона взяла в оренду. Уже немолода пара дуже гостинно приймають у себе нову знайому, запрошують на вечері та прогулянки. І все наче йде якось звично, може навіть трохи краще, доки не з'являється власник сусіднього до неї будинку. Такий собі брутальний та грубий дядько. Спілкування одразу ж не задалося. Але з часом ця грубість поступово десь зникає і Діана починає відчувати до нього навіть ніжні почуття. І все ж якби не намагалась вона впустити його у своє серце, той біль, що міцно оселився там, не дає забути покійного чоловіка. І навіть та симпатія, яка виникає між Діаною та її новим знайомим, здається їй зрадою по відношенню до колишнього.
    Книга дійсно важка, не всі її зможуть читати без сліз та важкого серця. Але все ж вона вчить такого простого правила, щоб у важкі часи наважитись впустити добро і тепло у свою душу, адже без цього життя навряд чи буде якось відрізнятися від звичайного існування.
  •  
    Захоплююча та прониклива історія!
    Захоплююча, прониклива історія звичайної жінки, яка втратив найрідніших людей, змушена була почати жити наново, зібрати себе по шматочках та змусити себе повірити в те, що життя триває, треба лише озирнутися навколо, побачити це, й знайти нових друзів, спробувати знову покохати, та вона знову біжить від себе, біжить від нових почуттів...

    Книга "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" переповнена емоціями, болем, стражданням, неможливо стримати сліз, проте вона жива. Вона справжня...
    Прочитала книгу на одному подиху, разом із Діаною переживаючи усе, що випало на її долю. Авторка дуже добре описала її стосунки з Феліксом та Едвардом - усі переживання та складнощі, і якщо один - такий собі балагур, який живе яскраво одним днем, то Едвард й сам чимось схожий на Діану, він також пережив особисту драму та сторониться людей. Можливе саме це й поєднало їх, але жоден виявився не готовим до нових почуттів. Книга закінчується досить драматично, та чи вистачить їм обом сміливості відпустити минуле та зробити крок у щасливе майбутнє, можна дізнатися з другої книги - "Закохані в книжки не сплять на самоті" - саме її я читаю зараз.
  •  
    Книжечка - на раз.
    Купилася на назву, тому що люблю і каву, і книги. Очікування замовлення і самого прочитання принесли мені емоцій більше, ніж саме прочитання.
    Прочиталася книга буквально за кілька годин, по собі залишивши легкий післясмак - відчуття незавершеності. Мені не вистачило повноти, насиченості сюжету, хотілося отримати більше поворотів сюжету, хоча варто зізнатися – кінцівка не банальна і непередбачувана. Не вистачило «французької вишуканості» в цій книзі.
    "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" – це історія жінки, яка одного разу стала нещасною і тепер не хоче ставати щасливою. Врешті-решт, через своє прагнення до саморуйнації головна героїня перемагає біль. Звичайно, не обходиться без «прекрасного принца на білому коні», який з’являється саме вчасно, щоб врятувати принцесу із її заточення в болі і печалі. Але чи принц є справді принц, а не кінь? Я не отримала однозначної відповіді на це питання для себе.
    Як на мене, це книга на один раз, замість шоколадки до кави або щоб урізноманітнити похмурий день. Не стала би її перечитувати.
  •  
    любов до книг
    "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву", побачивши цю книгу на поличці книжкового магазину, купила відразу не роздумуючи, тому що, по-перше так як сама обожнюю читати книжки, а улюбленим напоєм є кава, по-друге після прочитання книги Аньес-Мартен-Люган" Щастя в моїх руках", яку прочитала на одному диханні схотілось перечитати решту книг цієї авторки. Відразу ж з перших сторінок книжка так захопила, що неможливо було відірватись. Книга про важку долю героїні, яка може статись з любим з нас. В героїні є все улюблена книжкова кав'ярня, коханий чоловік, любима донечка і в один день втратити найближчих чоловіка і доньку, після чого навіть улюблена робота перестає бути сенсом життя. Героїня впадає в депресію. Але після гарного рішення виїхати з міста та навіть країни вона з находить нових друзів, нову родину, і навіть нове кохання, про яке навіть і не мріяла.
    Книга вчить боротися за життя в яку б важку ситуацію ви б не потрапили і жити далі.
    Дочитуючи до кінця не хочеться прощатись з героїнею, обов'язково хочеться продовження, яке ми обов'язково побачимо.
  •  
    Гарний заголовок
    Важко дати об’єктивну оцінку подіям, які не переживаєш сам. Сюжет історії побудовано на особистій трагедії головної героїні. Яка переживаючи особисту драму починає паскудити своє життя.
    Вона на очах спивається, по-іншому я це охарактеризувати не можу, але при цьому все-таки залишається привабливою. У неї мало розумних думок, воно й не дивно, не засуджую. Але є багато неадекватних вчинків і спонтанних рішень, що теж начебто природно. Головна героїня в постійних загулах, та в оточенні цигаркового диму.
    За цю коротку книгу героїня закурювала не менше п'ятдесяти разів, раз у раз, у вікні, в кімнаті, на пляжі, мало не в душі. Може це ознака такої переживання трагедії? Нервуєш - закури?
    Загалом ця книга – це звичайний любовний роман, доповнений сучасними модними штучками. Щоб якось послабити біль від пережитої головною героїнею трагедії, в її життя стрімко вривається красивий чоловік, який знаходить ключик до її серця. Однак, не все та просто у їх взаєминах, інакше було б нецікаво.
    Бестселером, я б цю книгу не назвала, однак у кожного свій смак та свої вподобання.
  •  
    Книга про щасливих людей
    Книжка, яка читається на одному диханні, просто за чашкою кави. І її хочеться перечитувати не раз, сидячи за кавою в затишній кав’ярні і занурившись в історію, поринути десь далеко від міської суєти чи в дощову погоду закатавши т в плед з гарячою чашкою кави поринати в переживання героїні. Вона стала моєю улюбленою книгою, яку хочеться перечитувати, цитувати, цілі моменти з якої згадуєш в різні миті життя. Адже насправді її героїня криється в кожному з нас, вона відображає нас в різні етапи життя. Вона вчить жити заново, рухатися вперед, незважаючи ні на що. Це захоплююча історія про те як не загубити себе серед проблем та негараздів, як відкрити себе нову, щасливу, захоплену в натхнену, готову рухатися вперед.
    Неодмінно прочитайте її неодмінно, ця історія захоплююча. Стиль написання, вигляд книжки не залишать байдужим нікого.і можливо саме ця історія трапилася з вами, або ж з кимось з ваших друзів. Щасливі люди читають книжки і п’ють каву. І читаючи її вперше за чашкою кави я розумію, що це дійсно так.
  •  
    Без кави не читайте
    Головна героїня - Діана рік тому втратила чоловіка і дочку в автокатастрофі. З тих пір вона не може зібратися і жити далі. До смерті близьких у неї було літературне кафе "Щасливі люди". Діана перетворилася на сіру мишу, не виходить з дому, квартиру перетворила в музей, не дозволяючи чіпати нічого з речей чоловіка і дочки. Але в певний момент Діана розуміє, що треба щось міняти. Вона вирішує відправитися в тихе село в Ірландії. Туди колись так хотів відправитися її чоловік. Вона хотіла знайти там заспокоєння. Але вже приїхавши на місце, вона розуміє, що це не те місце, де можна побути на самоті.
    Цей роман про глибокий біль, який паралізує тугу за найближчими людьми, яких з тобою вже немає. Не тому що прийшов час, а всього лише від того, що так розпорядився випадок.
    Смерть близьких це завжди важке випробування. Життя втрачає сенс, нічого більше не має значення. На цю тему написано багато книг і знято багато фільмів. І все ж Аньєс Мартен-Люган змогла мене здивувати.

    Цю книгу я купила тому, що автор психолог, людина, яка трохи більше знає людей і життя, побачила чимало історій. І я вгадала з вибором, книга дійсно заслуговує на увагу, інтригує поворотами сюжету, вчинками героїв.
  •  
    Дозволь спробувати щастя
    У пошуках цікавої літератури для проведення легкого дозвілля мою увагу привернули «Щасливі люди...». Спочатку - назвою, потім - автором (француженка як-не-як), а тоді ще й обкладинкою. Варто віддати належне й анотації: слова «бестселер», «сенс існування», «вчиться жити», «віра в себе» розбурхали уяву і десь у туманній підсвідомості мозок мляво та несміливо «вималював» якісь окремі картини сюжету. У мене вони були позитивні й світлі. Водночас хотілося емоцій, які змушували б серце битися частіше або завмирати в очікуванні.
    «Щасливі люди...» читаються досить легко, написані від першої особи, мають багато діалогів, не нагромаджені персонажами чи подіями. Під час читання з'явилося відчуття, що кожен герой хотів спробувати і водночас боявся знову втратити щастя. Але цей пошук і внутрішні хвилювання показані досить туманно. Особливо Діани. Хіба не знайшлося слів у словнику французької мови, які влучніше передали б її внутрішній стан?! Натомість досить ясно показано почуття Едварда у погляді, посмішці, рухах. Перегорнувши останню сторінку, довго не залишало почуття легкої незавершеності, бо правду кажуть: щастя у кожного своє.
    Окреме спасибі працівникам магазину за супероперативне оформлення замовлення і швидке відправлення! Ви – кращі!
  •  
    Заманчивое название не совсем соответствующее сюжету книги.
    Меня в первую очередь заинтересовало название книги, но увы совсем она не о счастливых людях, хотя название книги взято из названия книжкой кофейни главной героини. А вот она как раз глубоко несчастна, потому что в результате аварии потеряла дочь и мужа. Уже год как она прибывает в депрессии, забросила работу кофейни в центре Парижа, оставив дела на своего компаньон и лучшего друга.

    Очень грустно было читать как героиня вспоминала пребывание рядом с мужем в его последние минуты и то, что отказалась увидеть дочь мертвой, наперекор всем "обязательно" и "необходимо".

    Героиня пребывает в тумане страданий и не смотря на уговоры друга и родни решает поехать в Ирландию, потому что когда-то туда хотел поехать ее супруг. По приезду ей совсем не становиться лучше. К тому же ей попался одинокий сосед с ужасными манерами и жестким характером , который постоянно действует ей на нервы. Ну и от ненависти к любви как часто бывает всего один шаг. Приятней всего было читать, когда героиня с соседом были на острове и фотографировались, это казалось весьма романтично. Хотя и у их любви возникают помехи. Поэтому продолжению быть в следующей книге.

    В начале я прониклась сочувствием к этой несчастной женщине, но чем дальше тем больше она меня удивляла и даже раздражала. Так много курения и алкоголя в книге я еще не видела. Хотя возможно и нет какого-то подтекста и это нормально для Ирландии опрокинуть стаканчик при встрече, но мне было не по себе. И перевод не очень понравился, как ни странно. Хотя продолжения таки планирую прочесть, интересно чем там все закончится с соседом.

  •  
    Легко і невимушено
    Це ідеальна книга для легкого читання. Певним чином, її можна віднести до так званих жіночих романів. Але про все по порядку.

    Оформлення книги не викликає жодних нарікань. Папір якісний, обкладинка тверда, її оформлення довершує ніби намальоване фарбами зображення жінки. Книгу приємно тримати у руках і не хочеться відкладати.

    Об'єм книги невеличкий, Ви легко прочитаєте її за день. Читати її доволі легко, проте на початку книги переживання головної героїні можуть справляти гнітюче враження. Цей період потрібно пережити, як його переживає головна героїня, і мужньо, разом з нею, зануритися у інший світ.

    Сюжет роману доволі простий: головна героїня втрачає свою сім'ю і ніяк не може оговтатися від потрясіння. Аби якось змінити своє життя вона вирішує перебратися жити в іншу країну. Там на неї чекає зовсім інше життя і шанс кардинально все змінити. Що ж вирішить героїня? Чи готова вона відпустити минуле і почати жити?

    Загалом книга хороша. Вона чудово підійде для легкого читання, якщо ви втомилися від серйозних романів чи просто прагнете трошки відпочити з книгою на вихідних. Книга має продовження і якщо ви отримаєте задоволення від першої частини, дуже раджу вам ознайомитися і з другою. Приємного читання!
  •  
    Я так люблю пити каву і читати книжки
    Коли я побачила цю книгу, то зрозуміла, що негайно хочу її прочитати, ця книга для мене, адже я так люблю пити каву і читати книжки, а ще Париж і затишна кав'ярня. Моє читання розпочалося зі сліз. Мені настільки було боляче за героїню, що емоції важко було стримувати. Мені подобалося, що Діана, незважаючи на відсутність психологічної підтримки (крім вірного друга Фелікса), намагалася сама витягнути себе з тенет депресії і горя, куди її кинуло життя.
    І от вона здійснює мрію свого покійного чоловіка і їде в Ірландію, але вже сама. І хоча книга мене зацікавила тим, що події відбуваються в Парижі, саме Ірландія полонила моє серце і не відпускає мене до сих пір.
    Під час читання героїня часто викликала в мене роздратування своєю нав'язливістю мужчині неприємному, замкнутому, незадоволеному життям, який відверто ігнорував її. Ну як можна так себе поводити. Я не розуміла її. Едвард викликав в мене неприязнь. Але ми часто даємо оцінку людині, не знаючи, який життєвий шлях вона пройшла. І коли я почула його історію, то зрозуміла його і відчула до нього велику симпатію. Дві складні долі. Чи зможуть вони поєднатися? Мене закінчення книги дуже потішило. Я раділа, що Діана, нарешті, зрозуміла себе, зрозуміла, що їй на даному етапі потрібно і, на мою думку, прийняла правильне рішення саме в цей період її життя. Так як автор книги психолог, гарно розкрита психологія героїв, їхні переживання. Атмосфера книги не відпускає мене досі. Вона стала однією з улюблених.
  •  
    Історія жінки, що змогла повернутись до життя
    Романом "Щасливі люди читають книжки і п'ють каву" я відкрила для себе французьку письменницю Аньєс Мартен-Люган. Написаний без надмірних спецефектів, достатньо просто роман "затягує" з перших сторінок. Головна героїня, від імені якої ведеться в романі оповідь, молода жінка Діана пережила страшну трагедію: в автомобільній аварії загинули чоловік і маленька донечка. Діана викреслила себе з повноцінного життя, покинула улюблену роботу - літературне кафе в середмісті Парижу - і замкнулось наодинці в своєму горі. Крім партнера по кафе добряка Фелікса з нетрадиційними поглядами на кохання у складний для молодої жінки період поряд не виявилось нікого. Навіть батьки, які, здається, могли б зрозуміти переживання своєї доньки, переймаються лише тим, щоб зовнішні правила пристойності були дотримані. Тож, коли героїня приймає рішення переїхати до чужої і незнайомої Ірландії, зупинити її нікому. Власне, саме в цей переломний для Діани момент читач з нею і знайомиться і спостерігає, як поступово крок за кроком молода жінка починає повертатись до нормального повноцінного життя. Роман завершується поверненням Діани до Парижу і відновленням кафе, в якому відвідувачі знову матимуть можливість випити кави і взяти до рук хорошу книгу. Однак, в особистому житті Діани є ще дуже багато незавершеного, тож, можливо, що невдовзі письменниця порадує читачів продовженням роману.
  •  
    Щасливі люди...
    Це сумна і в той же час красива історія самотньої жінки, яка втратила коханого чоловіка та доньку в автокатастрофі і не бачить подальшого сенсу в своєму житті. Діана втратила саму себе, відчуваючи тільки біль втрати та спустошеність. Вона живе минулим і ніяк не наважиться зустрітися з реальністю: дівчина навіть не приїхала на похорон рідних і не навідує їхні могили.
    Але рано чи пізно вона повинна була знову віднайти себе, почати нове життя, знову любити, прагнути, хотіти. І книга саме про це! Діана після довгого усамітнення та депресії знову наповнюється почуттями, жагою до життя. Вона докладає усі свої зусилля на відновлення своєї душі.

    Історія на перший погляд проста, але скільки ж у ній емоцій та почуттів.

    Книгу так приємно тримати в руках! Чудовий переклад та гарне оформлення зробили свою справу. Сама книга читається дуже легко – 2-3 години і все, але скільки переживань та емоцій вона після себе залишає! Кінець неабияк здивував, ніби все йшло до логічного завершення, але героїня знову нагадує, що вона лише нещодавно пережила велику втрату і не зовсім готова до нового життя.
  •  
    Не моє
    «Щасливі люди читають книги і п’ють каву» - це любовний роман французької письменниці Аньєс Мартен-Люган. Зазвичай я не читаю книги цього жанру, але в цьому разі він вдало сховався за інтригуючою для кожного книголюба назвою. До речі, цей твір – перша частина цілого циклу. Забігаючи наперед, скажу, що мені цілком вистачило і цієї книги, читати всю серію я точно не буду.

    Чесно кажучи, зовсім не розумію, чому саме ця книжка стала настільки популярною у себе на батьківщині та в інших країнах, адже подібних романів пишуть та видають чимало. Щось мені підказує, що тут справа в назві. Але мушу розчарувати всіх любителів книжок і каві – ні того, ні іншого в романі немає.

    Сюжетна канва твору така: молода жінка Діана важко переживає загибель чоловіка і маленької донечки в аварії. Щоб якось зібрати себе докупи, вона іде до Ірландії і знімає там невеличкий котедж. Сусідом виявляється самотній відлюдькуватий фотограф. Картонні персонажі, нелогічні вчинки, передбачувані повороти – ось якою особисто для мене виявилась ця книга.
  •  
    Цур та пек )
    Незлецько, вакації, а нехай тобі дідько, на позір, цур та пек, мартопляс, доста, допіру, бити дрижаки, мандрьоха, шинквас, джиґнути.

    Це тільки третя частина особливих слів українського перекладу книги Аньєс Мартин-Люган «Щасливі люди читають книжки і п‘ють каву». Перекладач так замріявся про часи, коли закон про мову вступить у силу, що повністю стер з французької прози легкий фльор парле франсе і хоча б якийсь натяк на автентичність романів Франції. Цур та пек такому перекладу.
    За 3-4 години яких досить на усеньке читання твору, я скоротила назву до двох ключових слів: «Люди п‘ють». Кави тут, щастя і книжок на фоні алкоголізму, тяжкої залежності від нікотину, депресії та комплексу жертви героїні - надто мало. За рік після раптової смерті чоловіка і дочки жінка апріорі не може в стані, близькому до самогубства, за декілька днів закохатися в нового чоловіка, гасати за ним по пляжу Ірландії і планувати, як відбити його від коханки. Ви серйозно?
  •  
    Життя триває
    «Щасливих людей...» може зрозуміти той, хто втрачав когось дуже близького. Відчуття: чому усі навколо ходять, веселяться, розмовляють, думають, сміяться, а він/вона вже не зможе НІКОЛИ! Як так? Чому так? Чому все так несправедливо?
    Тому повна депресія та апатія до всього, які переживає головна героїня після трагічної загибелі чоловіка і донечки, мені зрозумілі.
    Та головне питання - ЯК жити дальше? Без НИХ? Одній...
    Діана обирає свій вихід - їде в Ірландію, подалі від усього, що б нагадувало про трагедію.
    Там пробує ліліпутними кроками "зібрати" себе докупки.

    Що сподобалось: по-перше, Франція. Люблю цю країну, все пов'язане з нею, книги в тому числі. Далі - відкрила для себе Ірландію: сувора, холодна і прекрасна, як і люди, що живуть там. І нарешті - кав'ярня-книгарня - незвична, цікава ідея.
    Багато кави, аромат якої практично вдихається та відчувається...
    Книга для мене дуже вразлива і чуттєва. А, оскільки, обожнюю каву і жити не можу без книг, то сторінки «поглинались» із задоволенням.
    Відмітила також переклад Л. Кононовича. Тепер із задоволенням обираю книги, коли бачу це прізвище.
    Роман має продовження. Але то - вже зовсім інша історія...
  •  
    История о боли с хорошим концом
    "Щасливі люди читають книжки і п’ють каву" - это одна из самых известных книг французской писательницы Аньес Мартен-Люган. Это красивая, но очень грустная история женщины, которая теряет волю к жизни и смысл существования после гибели своего мужа и дочери. На протяжении всей книги главная героиня заново учится жить, любить, наслаждаться и ощущать себя живой. Это книга о том, как внезапно и больно жизнь может поделиться на "до" и "после", книга о том, как сложно это пережить, но все же возможно, если иметь веру в себя, верю в лучше, надежду на будущее, и понимание, что одиночество - это не приговор, одиночество - это не навсегда.
    Главная героиня - Диана - парижанка, во всей книге чувствуется запах свежесваренного кофе на террасе французских кофеен, а Диана кажется близкой подругой, за которую вы очень переживаете, сочувствуете и поддерживаете ее на протяжении всего пути. Диана разбита, многим может показаться неадекватной - то она хамит близким, то бросается с кулаками на близкого друга. Но ее горе должно быть прожито, и каждый делает это так, как умеет.
  •  
    Хороший жіночий роман
    Роман «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву» потрапив мені до рук випадково. Зазвичай я не читаю жіночих романів, хоча нічого проти цього жанру вочевидь не маю, інакше не стала би читати його навіть у вигляді винятку. Це книгу про молоду ще жінку, яка стала вдовою – у дорожні аварії Діана втратила чоловіка та малу донечку. Після цього випадку вже пройшло трохи часу, але вона ніяк не може прийняти те, що трапилось, тому весь свій час проводить вдома, час від часу напиваючись, би заглушити біль. Регулярно вона спілкується лише з найкращим другом Феліксом, з яким вони разом тримають невеличку кав’ярню, де такою продаються книги. Саме Фелікс радить Діану хоча би тимчасово змінити обстановку і поїхати кудись. Вибір жінки падає на Ірландію. Тут вона винаймає невеличкий котедж на березі моря.

    Як і у кожному жіночому романі, тут буде і любовна лінія. Так, сусідом нашої героїні виявить нелюдимий фотограф, у якого є свої причини бути таким, яким він є, але чи вдасться побудувати стосунки у цих двох, якщо за плечима у них таке складне минуле?
  •  
    Прекраснейшее название и такое дохлое содержание...
    Я ожидала от данной книги очень и очень многого. Просто считала что под таким названием должен прятаться только шедевр. Но увы, мое разочарование оказалось очень сильным. Я не смогла дочитать книгу до логического завершения.
    История слишком банальная, слишком простая. А стиль написания вообще оставляет желать лучшего.
    Автор однозначно не обладает хорошей фантазией. Ведь описаний местности и ощущение мира вообще никакие. Сплошное нытье героини. сразу видно что автор понятия не имеет о том, о чем пишет. Складывается что все познания жизни, были взяты из подобных этой, книг и не более.
    Я давно не читала ничего хуже данного творения. Зачем вообще нужно было тратить на это время. О страдании мало написать, его нужно суметь передать. Чтобы без лишних подтверждений героини стало понятно как она страдает. А тут мы о страдании знает со слов, этой самой героини и по ужасному бардаку в ее доме.
    А бардак как видно не только в доме героини, но и в голове автора.
    Все что есть прекрасного в этой книге, название.

    "Стабильные отношения между мужчиной и женщиной обречены на провал. Он это представлял себе так: ты влюбляешься, а потом страдаешь, потому что тебя обязательно предадут и бросят."(с)- Блин, ну что за бред...
 
Характеристики Щасливі люди читають книжки і п’ють каву
Автор
Аньєс Мартен-Люган
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Перекладна проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Рік першого видання
2013
Перекладач
Леонід Кононович
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130x205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Permian Serif
Тираж
4000
ISBN
978-617-679-284-0, 978-29-54377-91-9
Вага
250 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Франції
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Щасливі люди читають книжки і п’ють каву