Роман «Самотність простих чисел» італійського прозаїка Паоло Джордано особисто для мене став тією книгою, яку було цікаво читати, але під час читання особливого захоплення текстом не виникало – черговий непоганий роман, і на тому все. Проте його кінцівка і після смак, який залишається після прочитання, змусив мене надовго запам’ятати цю книгу. Якщо подумати, то закінчення усе настільки логічне, що іншого – кращого – і уявити собі годі. Це книга про прості числа, які ніколи не бувають у парі. Так, вони оточені іншими числами, проте залишаються все такими ж самотніми. Головні герої книги – Адічі та Маттія. Вони дружать з підліткового віку, проте після закінчення інституту життя розводить їх по різних країнах. Адічі виходить заміж і залишається в Італії, а Маттія їде до Скандинавії, де буде викладати в університеті. Проте їх незмінно тягнутиме одне до одного, але чи може бодай щось з цього вийти, якщо вони – прості числа? Чи рекомендую я цю книгу? Однозначно, але будьте готові до того, що вона може розбити вам серце.

Маттія і Адіче – прості числа, які залишаються самотніми, хоча й знаходяться поміж інших чисел. Вони познайомились в підлітковому віці у школі, коли за плечима і однієї, і іншого вже була своя трагедія. Кожне з них стане для іншого єдиним другом, але відкритись повністю вони не можуть навіть одне перед одним. Роман італійського автора Паоло Джордано «Самотність простих чисел» - це книга, яка може ранити читача глибоко в серце. Це історія двох людей, які ніколи не були і хтозна, чи коли-небудь стануть щасливими. Пізніше Адіче виходить заміж, а Маттія їде до Скандинавії, щоб викладати в університеті, але несказані слова і незалагоджена справа все одно тягнуть їх одне до одного. Протягом майже своєї книги Джордано наче підводить читача до логічного закінчення, але не поспішайте радіти, що вже передбачили фінал, бо в цій історії простих рішень не буде. Рекомендуватиму роман «Самотність простих чисел» дуже обережно, адже книга повна тригерів. Але особисто мені вона сподобалась. Колись неодмінно прочитаю її ще раз.

Давно хотіла познайомитись з творчістю молодого італійського письменника Паоло Джордано, але не думала, що його книга «Самотність простих чисел» настільки зрезонує з моїм внутрішнім світом. Отже, головними героями роману є Адіче та Маттія, з якими читач знайомиться в їхньому дитячому віці, а саме у драматичні моменти, які вплинули на все подальше життя цих людей. Вони стають друзями у підлітковому віці, і, якщо розібратись, у цьому світі вони мають лише одне одного. Адже вони прості числа – числа, які ділять лише самі на себе і на одиницю. Досі не знаю чому, але ця книга вийняла з мене всю душу своїм фіналом. Це не та історія, в якій очікуєш хеппі-енду, та все одно під час читання чомусь думаєш, що все закінчиться, як у більшості мелодрам. Але Паоло Джордано вирішує не щадити свого читача, і особисто я йому за це вдячна. Адже саме завдяки фіналу ця книга надовго залишиться в моєму серці, а не поповнить список тих, які прочитала й забула. Дуже рекомендую цей твір усім, він не схожий на жоден інший.