Салимове Лігво
Паперова книга | Код товару 1262617
Yakaboo 4.4/5
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
1975
Перекладач
Олександр Красюк
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Салимове Лігво

• Відзначено World Fantasy Award
• Класичний Стівен Кінг

Стівен Кінг — неймовірно популярний американський письменник, який може похизуватися тим, що майже кожен його твір стає літературною сенсацією та стовідсотковим бестселером. За понад 40 років творчої діяльності Кінга світ побачило безліч романів, наклади яких давно перетнули межу в третину мільярда примірників. Він володар численних престижних літературних нагород і має чималу армію шанувальників, яка незмінно поповнюється.

Містечко, у якому виріс Бен Міерз, завжди було звичайним. Нічого особливого, нікого особливого, хіба що назва трохи дивна: Єрусалимове, або, як вимовляють місцеві люди, Салимове Лігво. І ось Бен, тепер уже відомий письменник, повернувся сюди знову, бо хотів закрити гештальт минулого — свій дитячий страх. Те, що він малим побачив у старому зруйнованому будинку, який називали Домом Марстена, ледь не довело його до божевілля. Та Салимове Лігво не квапиться стирати старі спогади Бена. Навпаки: над Домом Марстена скупчуються моторошні хмари. У містечку один за одним зникають люди. Та найстрашніше розпочнеться тоді, коли зниклі знову повертатимуться…

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
1975
Перекладач
Олександр Красюк
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Мій найперший роман Кінга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Моє знайомство з метром горору відбулося ще в підлітковому віці – мені тоді було чотирнадцять. І, звісно ж, першою книгою Кінга, яку мені пощастило прочитати – було «Салимове лігво».
    Щоправда, видавництва КСД тоді ще не існувало, а, сама книга, була російською мовою та носила назву «Жребий». Тут варто сказати, що оригінальна назва роману, при перекладі на інші мови досить суперечлива і, дуже часто, різні перекладачі перекладають назву по-своєму. Чи влучний переклад цього разу – стверджувати не беруся, так як не настільки добре володію англійською. В будь-якому разі, гадаю, варто сказати спасибі видавництву, і всім, хто до цього причетний, що продовжують видавати романи Кінга українською, та ще й, у такому якісному оформленні.
    Сам роман, ще тоді, в дитинстві – зміг справити на мене дуже сильне враження. Звісно, потрібно віддати належне, що це – був мій перший справжній роман жахів. До того як познайомитися з Кінгом, я, як і більшість підлітків, лише дивився фільми жахів, але, окрім походеньок "дядька Фредді", вони особливого враження на мене не справляли. Тому, історія маленького американського містечка Салема, того часу – стала для мене одкровенням, і, ще дуже довго, ніяка інша страшна історія не могла її перевершити.
    При цьому, варто зазначити, що сама ідея роману – зовсім не нова. Кінг описує поступове нашестя вампірів на маленьке загублене на просторах американського континенту містечко – це, ми вже і читали, і бачили далеко не один раз. Але ж, Кінг не був би Кінгом, якби не робив все по-своєму. Отож, і цього разу, класична на перший погляд історія про вампірів, постає перед читачем в новому і, досить оригінальному прочитанні.
    Що мені подобається в цій історії й досі – так це те, що в романі Кінга вампіри постають безжальними та по-справжньому смертельно небезпечними істотами, готовими на будь-що, аби добратися до вашої шиї. Крім того, їх не так вже й легко знищити. В наш час, коли в літературі, а особливо кінематографі, ці фентезійні персонажі, здебільшого постають романтичними красенями, в яких закохуються школярки, або взагалі, якимись кумедними і абсолютно безпечними істотами, більше пародією на самих себе – такі романи, як ковток свіжого повітря. Звісно, лише для прихильників "добрих старих вампірів" в стилі Брема Стокера.
    Взагалі, як на мене, то, цей роман – я вважаю одним із кращих у вампірському всесвіті, і, хай, може він і дещо застарий як на сьогоднішній день, але, як відомо, відмінно написані історії, з часом стають лише кращими. Так само, як і вино. «Салимове лігво» – однозначно, пройшло випробування часом, і, гадаю, в подальшому отримає ще більше визнання у любителів справжнього горору.
    Сама ж історія, хоч і є, другою повноцінною книгою у автора, але, в повній мірі містить в собі всі найкращі авторські прийоми: тягуча атмосфера, особливо першої частини; поки-що лише натяк на психологізм, але натяк, вже досить вагомий; ціла купа цікавих та живих персонажів з різноманітними характерами, за якими цікаво спостерігати; чимало по-справжньому страшних моментів. Все це – робить історію, якщо і не найкращою у Кінга, то, безсумнівно – однією із таких.
    Мені і дотепер, важко визначитися, який же роман чи повість Кінга у мене улюблені. По своєму, мені подобається монументальне «Воно», окремо люблю «Крістіну» та «Сяйво», а, для душі завжди підходять «Зелена миля» або повість «Ріта Хейворт та порятунок із Шоушенка». А, нещодавно, до моїх беззаперечних улюбленців доєднався «11.22.63».
    Та, як би там не було, але, моїм особливим романом Кінга, напевно назавжди – залишиться «Жребий». Чи «Салимове лігво». Чи, може «Участь Салема», чи ж, просто «Салемс-Лот». Обирайте будь-яку назву, яка подобається вам більше всього – це, не так вже й важливо.
    Точно знаю, що, яка б назва не була на палітурці книги, та, історія залишиться тією ж – страшною, моторошною, напруженою, а місцями навіть кумедною історією. Стовідсотковою історією Кінга.
    Тому, якщо ви вже перечитали чимало книг автора і, можете з впевненістю стверджувати, що Кінг – це ваш автор, то, неодмінно прочитайте і цей роман. Може він, і написаний ще молодим автором, але в ньому є всі ознаки класичного Кінга, в самому кращому розумінні.
  •  
    Повезло. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перечитав почти всего Кинга вплоть до 2020 года, я пропустил его ранний бестселлер о вампирах. Потому что для меня важен хороший перевод, а именно у этого романа с переводом были проблемы. Поэтому я его отложил и подзабыл. Однако в 2021 году появился украинский перевод А. И. Красюка. К тому времени украинский перевод я уже часто предпочитал русскому переводу, например, таких разных произведений, как "A clockwork orange", "Stranger in a strange land", "The alienist" и кинговский "The outsider". Часто, но не всегда. Настроенный скептически, принялся сравнивать оригинальный текст "Salem's lot" с русскими переводами Александровой (хвалёный), Эрлихмана (ругаемый), Антонова (новейший) и украинским переводом Красюка. Благо с помощью интернета провести такое исследование довольно просто.
    Согласен, что вариант названия "Салимове лiгво" даже для украиноязычного читателя слишком неблагозвучен. И я постоянно спотыкался на этом топониме по ходу чтения романа. Однако в том, что касается соответствия оригинальному тексту и полноты перевода, украинская версия самая лучшая.
    Мне действительно повезло сразу прочитать этот вампирский хит 1975 года в адекватном переводе. Потому что роман по-настоящему хорош и оригинален. Где ещё вампиры захватывают целый город? Кажется, только в гораздо более поздних "30 днях ночи". Вампиры у Кинга, как обыденное зло, притаившееся за углом, - как смертельная болезнь или война, осязаемы и обоняемы. Как цепкая вонь бомжа, вдруг оказавшегося рядом. Конечно, Кинг только на пути к безупречному писательскому мастерству. Баланс между реальностью и вымыслом не идеален, герои долго сомневаются в возможности вампирского нашествия, много страниц потрачено на их попытки объяснить необъяснимое, прежде чем они начинают действовать. Но написано очень по-кинговски, выпукло, ярко, натуралистично. В манере письма и сюжетных ходах, в размышлениях героя о рецидивной природе зла угадываются будущие "Сияние", "Оно" и другие вершины творчества. Роман от этого приобретает дополнительный вес и вкус, порадующие постоянного читателя Стивена Кинга. Тому же, кто случайно наткнулся на "Salem's lot" нужно быть осторожным, ибо, как укушенный вампиром не может насытиться кровью, так вам захочется читать Кинга бесконечно и прийдётся скупать на "Yakaboo" все его книги, одну за другой.
Купити - Салимове Лігво
Салимове Лігво
270 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Стівен Кінг
Стівен Кінг

Один з найбільш відомих американських письменників сучасності, що отримав неофіційний титул «Короля жахів». Романи та оповідання Стівена Кінга розійшлися по світу сумарним тиражем понад 350 мільйонів примірників, багато творів отримали повнометражні екранізації, телевізійні і навіть театральні постановки. Літературному стилю автора властива гострота, моторошні сюжети, увага до діалогів...

Детальніше

Рецензії Салимове Лігво

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Мій найперший роман Кінга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Моє знайомство з метром горору відбулося ще в підлітковому віці – мені тоді було чотирнадцять. І, звісно ж, першою книгою Кінга, яку мені пощастило прочитати – було «Салимове лігво».
    Щоправда, видавництва КСД тоді ще не існувало, а, сама книга, була російською мовою та носила назву «Жребий». Тут варто сказати, що оригінальна назва роману, при перекладі на інші мови досить суперечлива і, дуже часто, різні перекладачі перекладають назву по-своєму. Чи влучний переклад цього разу – стверджувати не беруся, так як не настільки добре володію англійською. В будь-якому разі, гадаю, варто сказати спасибі видавництву, і всім, хто до цього причетний, що продовжують видавати романи Кінга українською, та ще й, у такому якісному оформленні.
    Сам роман, ще тоді, в дитинстві – зміг справити на мене дуже сильне враження. Звісно, потрібно віддати належне, що це – був мій перший справжній роман жахів. До того як познайомитися з Кінгом, я, як і більшість підлітків, лише дивився фільми жахів, але, окрім походеньок "дядька Фредді", вони особливого враження на мене не справляли. Тому, історія маленького американського містечка Салема, того часу – стала для мене одкровенням, і, ще дуже довго, ніяка інша страшна історія не могла її перевершити.
    При цьому, варто зазначити, що сама ідея роману – зовсім не нова. Кінг описує поступове нашестя вампірів на маленьке загублене на просторах американського континенту містечко – це, ми вже і читали, і бачили далеко не один раз. Але ж, Кінг не був би Кінгом, якби не робив все по-своєму. Отож, і цього разу, класична на перший погляд історія про вампірів, постає перед читачем в новому і, досить оригінальному прочитанні.
    Що мені подобається в цій історії й досі – так це те, що в романі Кінга вампіри постають безжальними та по-справжньому смертельно небезпечними істотами, готовими на будь-що, аби добратися до вашої шиї. Крім того, їх не так вже й легко знищити. В наш час, коли в літературі, а особливо кінематографі, ці фентезійні персонажі, здебільшого постають романтичними красенями, в яких закохуються школярки, або взагалі, якимись кумедними і абсолютно безпечними істотами, більше пародією на самих себе – такі романи, як ковток свіжого повітря. Звісно, лише для прихильників "добрих старих вампірів" в стилі Брема Стокера.
    Взагалі, як на мене, то, цей роман – я вважаю одним із кращих у вампірському всесвіті, і, хай, може він і дещо застарий як на сьогоднішній день, але, як відомо, відмінно написані історії, з часом стають лише кращими. Так само, як і вино. «Салимове лігво» – однозначно, пройшло випробування часом, і, гадаю, в подальшому отримає ще більше визнання у любителів справжнього горору.
    Сама ж історія, хоч і є, другою повноцінною книгою у автора, але, в повній мірі містить в собі всі найкращі авторські прийоми: тягуча атмосфера, особливо першої частини; поки-що лише натяк на психологізм, але натяк, вже досить вагомий; ціла купа цікавих та живих персонажів з різноманітними характерами, за якими цікаво спостерігати; чимало по-справжньому страшних моментів. Все це – робить історію, якщо і не найкращою у Кінга, то, безсумнівно – однією із таких.
    Мені і дотепер, важко визначитися, який же роман чи повість Кінга у мене улюблені. По своєму, мені подобається монументальне «Воно», окремо люблю «Крістіну» та «Сяйво», а, для душі завжди підходять «Зелена миля» або повість «Ріта Хейворт та порятунок із Шоушенка». А, нещодавно, до моїх беззаперечних улюбленців доєднався «11.22.63».
    Та, як би там не було, але, моїм особливим романом Кінга, напевно назавжди – залишиться «Жребий». Чи «Салимове лігво». Чи, може «Участь Салема», чи ж, просто «Салемс-Лот». Обирайте будь-яку назву, яка подобається вам більше всього – це, не так вже й важливо.
    Точно знаю, що, яка б назва не була на палітурці книги, та, історія залишиться тією ж – страшною, моторошною, напруженою, а місцями навіть кумедною історією. Стовідсотковою історією Кінга.
    Тому, якщо ви вже перечитали чимало книг автора і, можете з впевненістю стверджувати, що Кінг – це ваш автор, то, неодмінно прочитайте і цей роман. Може він, і написаний ще молодим автором, але в ньому є всі ознаки класичного Кінга, в самому кращому розумінні.
  •  
    Повезло. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Перечитав почти всего Кинга вплоть до 2020 года, я пропустил его ранний бестселлер о вампирах. Потому что для меня важен хороший перевод, а именно у этого романа с переводом были проблемы. Поэтому я его отложил и подзабыл. Однако в 2021 году появился украинский перевод А. И. Красюка. К тому времени украинский перевод я уже часто предпочитал русскому переводу, например, таких разных произведений, как "A clockwork orange", "Stranger in a strange land", "The alienist" и кинговский "The outsider". Часто, но не всегда. Настроенный скептически, принялся сравнивать оригинальный текст "Salem's lot" с русскими переводами Александровой (хвалёный), Эрлихмана (ругаемый), Антонова (новейший) и украинским переводом Красюка. Благо с помощью интернета провести такое исследование довольно просто.
    Согласен, что вариант названия "Салимове лiгво" даже для украиноязычного читателя слишком неблагозвучен. И я постоянно спотыкался на этом топониме по ходу чтения романа. Однако в том, что касается соответствия оригинальному тексту и полноты перевода, украинская версия самая лучшая.
    Мне действительно повезло сразу прочитать этот вампирский хит 1975 года в адекватном переводе. Потому что роман по-настоящему хорош и оригинален. Где ещё вампиры захватывают целый город? Кажется, только в гораздо более поздних "30 днях ночи". Вампиры у Кинга, как обыденное зло, притаившееся за углом, - как смертельная болезнь или война, осязаемы и обоняемы. Как цепкая вонь бомжа, вдруг оказавшегося рядом. Конечно, Кинг только на пути к безупречному писательскому мастерству. Баланс между реальностью и вымыслом не идеален, герои долго сомневаются в возможности вампирского нашествия, много страниц потрачено на их попытки объяснить необъяснимое, прежде чем они начинают действовать. Но написано очень по-кинговски, выпукло, ярко, натуралистично. В манере письма и сюжетных ходах, в размышлениях героя о рецидивной природе зла угадываются будущие "Сияние", "Оно" и другие вершины творчества. Роман от этого приобретает дополнительный вес и вкус, порадующие постоянного читателя Стивена Кинга. Тому же, кто случайно наткнулся на "Salem's lot" нужно быть осторожным, ибо, как укушенный вампиром не может насытиться кровью, так вам захочется читать Кинга бесконечно и прийдётся скупать на "Yakaboo" все его книги, одну за другой.
  •  
    Салимове Лігво
    Одна з перших прочитаних книг Кінга у цьому році. Стівен Кінг, як завжди написав неперевершену книгу з елементами містики та нотками горору. От саме горору, як на мене, в книзі вистачає. Книга доволі цікава й оригінальна, хоча, тематика не нова.
    Сюжет книги нам розповідає про невелике місто Єрусалимове Лігво, або як його ще називають місцеві жителі Салимове Лігво. Події розгортаються навколо головного героя, на ім'я Бен. Саме він і є тим персонажем, який вам обов'язково сподобається.
    У містечку відбувається дуже багато дивних подій. А саме поступово починають зникати жителі міста. Спочатку ніхто навіть не помічає зникнення людей, але коли ситуація починає набирати обертів то всі розуміють, що щось відбувається дивне.
    Бен помічає, що хтось поселився у старезний будинок, який місцеві називають Домом Марстена.
    Згодом Бен Міерз розуміє, що на місто накотилося страшне зло. І хто як не він повинен з ним боротися.

    У цій книзі Кінг нам показує усю суть вампірів та те як з ними боротися.

    Всім раджу прочитати книгу. Бо кожна книга Кінга ще цікавіша)
  •  
    Неоднозначне враження
    Осиковий кілок, часник, свята вода, розп‘яття, священник - буде все.

    Мені нагадало книгу Брема Стокера «Дракула». От тільки «Салимове Лігво» більш сучасна версія. Хоча перша публікація датується 1975-им роком. Існує навіть декілька екранізацій.

    Кінг не романтизує вампірів, як це робить Стефані Маєр, авторка серії книг «Сутінки».
    Для нього вони не більш ніж кровожерливі, нерозторопні чудовиська.

    Аж надто подобається Кінгу писати про письменників. Яскравим прикладом є «Мізері», та Салему теж дістався один герой-письменник. Одразу попереджу, що до головних героїв краще не прив‘язуватися.

    Сюжет і герої мені сподобалися, проте чогось не вистачило. Мабуть, того яскравого кінгівського стилю, який є в сучасних його книгах.
    Починати знайомство з С.К. саме з цього твору не рекомендую, та якщо вам дуже хочеться - сперечатися не стану ;)
    А якщо ви вже знайомі, то зможете помітити різницю при порівнянні з сучасними прочитаними творами автора.
  •  
    Салимове лігво
    Книга викликала неоднозначні враження.

    Так як книга написана ще в 1975 році, то містить всі відомі стереотипні засоби захисту проти вампірів. Так, саме про цих створінь і ведеться оповідь. Оскільки роману майже 50 років, то й вампіри в історії класичні - злі чудовиська, а не романтизовані та сексуальні майжелюди з купою прибамбахів для комфортного життя, якими їх зробили сучасні автори.

    З перших сторінок атмосфера лячна, дещо навіть готична та замкнута. Замкнута, бо події відбуваються в настільки маленькому містечку, що хоч і крізь нього часто проїжджають туристи та все одно Салимове Лігво здається відрізаним від усього світу. Додайте сюди один грізний будинок з місцевими легендами, кілька літніх пліткарок, кілька алкоголіків, звичайних жителів подібних місцин, приїжджого письменника та невеличку любовну лінію.

    Якихось супер психологічних тем, звичних для Стівена тут важко знайти. Видно, що автор тільки входив в кураж своєї майстерності. Тому він лише побіжно зачепив подружню зраду, складні стосунки батьків і дітей, кілька роздумів про природу людини.. ну і все. Хоча на момент написання книги Кінг почав сильно пиячити, тому цій темі відведено достатньо слів у книзі.

    Що ж до містичної складової - мені одночасно і сподобалося, і ні. Ні, бо етап 'дивитися і читати все про вампірів' я давно переросла. Але разом з тим, саме ця частина книги найкраще розкрита та чудово написана. І хоч поширення 'вампіризму' cеред людей відбувалося майже зі швидкістю поширення вірусу у "Протистоянні", та мені це здалося цілком логічним. Як і сама кінцівка.

    P.S. Дуже зраділа невеличким історіям жителів, яких впізнала з інших творів Кінга.
  •  
    Неперевершений Кінг
    "Ніхто не оголосив на ранок 6 жовтня Єрусалимове Лігво померлим; ніхто не розумів, що воно мертве. Як і людські тіла попередніх днів, воно виказувало всі подобизни життя."

    Книга містить у собі усе найкраще - маленьке містечко, цікаві персонажі і загадковий, новий мешканець, після появи якого усе йде шкереберть.

    Перед нами невелике містечко, Салимове Лігво, де кожен знає один одного, де все йде своїм налагодженим шляхом, де нічого цікавого не стається.
    Бен Міерз, письменник, після трагічної втрати дружини, вирішує повернутися в містечко Салимове Лігво, щоб написати роман. Він проживав тут декілька років, коли був малим хлопчиськом. І саме з цим містечком, а точніше з одним будинком на пагорбі, була пов'язана одна із найтравматичніших подій його дитинства. Колись місцеві хлопці підбурили Бена зайти до зловісного будинку, і після цього його мучать кошмари.
    І от він вирішує повернутися туди, де це все почалося, щоб написати про це роман.
    А потрапляє в справжнє пекло.
    Майже одночасно з Беном, до міста приїздить загадковий чоловік. Він купує той самий зловісний дім, який наганяє страху на усіх мешканців містечка. А після цього в Салимову Лігві відбувається ціла череда трагічних подій.

    Я не перестаю захоплюватися Стівеном Кінгом, який так уміло уміє наганяти страху.
    Єдине, що книгу варто читати в жовтні, ближче до Геловіну.
  •  
    Єрусалимове лігво
    Салімове Лігво- це невелике містечко, в якому виріс Бен Міерз. Тепер він дорослий чоловік, письменник, який написав 2 вдалі і популярні книги, повертається в містечко. І все для того, щоб написати про будинок, який став найбільшим страхом його життя. Колись у ньому трапилося жахливе вбивство та самогубство, після цього воно стало моторошним місцем для всього міста, і досі залишається недоторканим.

    Та як тільки Бен з'являється у Лігві, то разом з ним там опиняється новий власник моторошного будинку. А потім з кожним днем стає все страшнішніше-зникаючі діти, ожилі мерці. Такі, що бояться сонця.

    Книга з цікавим та неспішним початком. Класичний Кінг, який любить багато героїв та детальні описання у цьому випадку дуже виграє. Ми розуміємо всю передісторію, а також бачимо її з різних ракурсів, очима багатьох учасників. Початок мені дуже нагадував книгу "Необхідні речі", але потім все пішло в інше русло, і я зрозуміла відмінність книг.

    Теми вампірів стараюся оминати, адже зазвичай вони стандартні (страх сонця, срібла, хрестів), але все таки у цій історії є свої родзинки. Серед них і маленький герой, і мінімум хеппі-єндів у міні-історіях, і атмосфера в якій це поєднано. Вона читається так, наче ти дивишся фільм, зі спецефектами і моторошною музикою.

    Такий Кінг мені зайшов, ба, більше-дуже сподобався. Книга запам'яталася мені і ввійшла в топ улюблених у автора.

  •  
    Древнее зло
    История о чудовищах, который живут среди нас.
    Очередной шедевр от Кинга.

    Это один из первых романов Стивена Кинга, как по мне он проигрывает Сиянию и Противостоянию, но, всё-таки достоен быть прочитанным.

    Коротко о книге:
    В городе происходит что-то странное, люди начинают заболевать неизвестной им болезнью, потом умирать. Их хоронят, оплакивают, но, спустя время их встречают на улицах живыми, бодрыми и полон сил, только люди ли они теперь?
    После того как человек от неизвестно недуга быстро стухает, его тело выглядит даже очень хорошо, на вид он абсолютно здоровый человек который просто прилёг поспать.
    Ходят множество легенд и мифов о маленьком городке, что же это может быть и что вообще творится с из жителями?

    В целом, роман мне понравился.
    Его можно назвать "достойным" учитывая в котором году он был написан.
    Сказать что он напугал? - нет. Но, впечатлил.
    Концовка как по мне слишком затянута, ее можно было бы урезать в два, а то в три раза, но, опять же, я все свожу к тем годам, в котором был написал роман, так что да, право на жизнь - имеет.
  •  
    А якщо я вам скажу, що "Салимове Лігво" - не про вампірів?
    Написана і вперше видана аж у далекому 1975 році, українською книга побачила світ тільки в цьому місяці.
    Чому романи Короля жахів так дивно перекладаються - важко сказати, але вони видаються, і на тім спасибі!

    Дії відбуваються у невеличкому містечку Салимове (від Єрусалимове) Лігво у штаті Мейн, який так любить Кінг у своїх романах.

    Відомий письменник Бен Міерз повертається до Салимового Лігва, щоб побороти страх минулого, пов'язаний із таємничим Додом Марстена.
    І все б нічого - Бен пише новий роман, знаходить кохану дівчину і, здається, навіть готовий залишитись у Лігві...
    Але раптом у місті починаються невідомі зникнення та смерті.
    А найстрашніше те, що згодом померлі та зниклі повертаються...

    Але чи дійсно головне зло у романі вампіри?
    Чому злом не може бути, наприклад, Енн Нортон, яка постійно контролює свого чоловіка та вже дорослу дочку?
    Чи бізнесмен Ларрі Кроккет, який думає тільки про те, як обдурити своїх клієнтів та заробити на них побільше грошей?
    Чи, може, злом є Річі Бодін, що постійно знущається зі слабших однолітків?

    А, може, зло - це саме місто?
    У якому завмерло життя і панують тільки злість, жорстокість і насилля?

    Хай там як, а я розділяю думку отця Каллагена.
    Він як священик апріорі не може не вірити в Бога чи заперечувати його існування.
    Але якщо Бог допускає домашнє насильство, булінг, природні катастрофи і смертельні хвороби, значить він просто впав в маразм
  •  
    Що ховається в ночі...
    Маленьке містечко, зі звичайними людьми, що мають свої плани, мрії, цілі, секрети. Містечко має свої погані спогади, бо ж страшні речі відбуваються завжди, не дивлячись на карту. Та здебільшого життя в ньому просувається помірно, доки до Салимового лігва не приїздять нові мешканці. Лише пару тижнів знадобилося, щоб життя в містечку завмерло назавжди.

    Кінг, як завжди, на висоті. Те, як він прописує кожного персонажа, неймовірно. Деякі викликають огиду, інші зневагу, одних поважаєш, других ладна придушити. Все як в реальному житті.

    Коли Бен приїздить до Лігва, то наче й ти з ним навідуєш це містечко. Кожна деталь, прописана автором, змушує поринути в ті події з головою.

    Моторошна історія. Моментами до дрижаків. Відчай, страх, несприйняття, віра - буря емоцій, переживається разом з героями оповідання. Деякі люди настільки твердолобі, що навіть всім нутром відчуваючи небезпеку, лізуть куди не треба, аби лише довести собі, що це не можливо. Фінал в таких людей - плачевний.

    Одним словом, всім цінувачам страшилок, рекомендую.
  •  
    Невозможно оторваться
    Была как-то в гостях у своей тети, а у неё огромный книжный шкаф в комнате стоит. К тому же, она любительница Стивена Кинга. Я долго рассматривали книжки на полках и выбирала какую бы почитать. Ознакомилась с множеством аннотаций, однако мое внимание очень привлекла именно книга "Салимове Лігво". Маленький американский городок, приезжий писатель и невесть-что творящееся в Салемовом Уделе. Тема про вампиров сразу же интригует.
    Что же меня в книге восхитило? Во-первых, это невероятно лёгкий для восприятия слог. Читалась книга просто молниеносно, отдельная благодарность переводчику. Во-вторых, сюжет, который абсолютно не давал отдохнуть. Я могла сесть за чтение, а очнуться только спустя сто пятьдесят страниц. Вот настолько увлекательно. В-третьих, уникальные герои. Их было огромное количество в книге, но я вообще не путалась. Если честно, с запоминанием имён у меня были проблемы, но яркие черты характера каждого персонажа забыть было невозможно. К тому же, Стивен Кинг не стоял на одном месте, а постоянно переключал наше внимание между этими героями и их судьбами. Очень хороший ход автора, таким образом книге абсолютно не удаётся наскучить читателю.
  •  
    Місто спить... як то "не спить"?
    "Салимове лігво" - один з найперших романів Стівена Кінга, а тому читати його мене спонукало водночас бажання дізнатися про вади ще не "відшліфованого" стилю письменника та цікавість до власне назви. Хоча переклали її недостатньо милозвучно (та й навіть незграбно) порівняно з оригіналом та деякими російськими перекладами, асоціації зі всесвітньо відомим судовим процесом над Салемськими відьмами виявилися надто сильними, аби просто так відкласти книжку вбік.
    Що ж, нечисть та погань тут дійсно є, та ще й яка! От тільки зовсім не відьми, а вампіри. Причому мене трохи здивувало, що автор для проштовхування зловісного сюжету вирішив наслідувати саме класику - таку, що майже є кліше: старий вампір, що подорожує в труні і живиться передусім завдяки своєму смертному слузі. Тут можна навіть згадати принцип, що все нове - це добре забуте старе, недаремно все ж таки Кінг переглянув стільки фільмів жахів у своєму дитинстві... Втім, розпорядитися штампом вийшло вдало - настільки вдало, що кінцівка вийшла зовсім несподіваною - а меншого від нього і не варто було очікувати.
    Крім того, я не можу припинити чудуватися з того, як Стівенові вдається залучити до дійових осіб мешканців мало не всього міста, в якому відбувається дія. Він згадує як про багатіїв, так і про тих, хто опинився на самому дні провінційної "діри", і найіронічніше - те, що кожен зі згаданих так чи інакше має значення для розвитку сюжету. Навіть продавчиня, яка продає на вечірній зміні квитки на "Грейхаунд". І це продовжується навіть коли новоприбулий "заражає" людей за ланцюжковою реакцією.
    Однак водночас ті, хто є рушійною силою для основної сюжетної лінії, підібрані таким чином, що важко уявити собі людей, які менше були б схожі на героїв. Письменник, що страждає від творчої кризи й дитячого страху, священик, який втратив віру в бога, старий викладач та дванадцятирічний хлопчисько, що надає перевагу словам, а не кулакам. Та й коли вони збираються разом проти зла, компанія врешті розпадається надто швидко. Так, зло знешкоджене на останніх сторінках книги. Та чи надовго?
  •  
    Замовляли історію у стилі «Дракули» Стокера, яка просякнута містикою, жахом та кров’ю?
    Ніхто так не вміє описувати майстерно маленькі містечка, як робить це Кінг. Єрусалимове, або, як кажуть місцеві жителі, Салимове Лігво – типове американське місто, в якому всі один одного знають. Нічим не вирізняється. Однак в короля жахів навіть найспокійніший населений пункт може перетворитись на щось таке, в якому може зародитись чи пронестись вир жаху й катастрофи. От Салимове Лігво не стало винятком.

    Бен Міерз провів своє дитинство в Лігві, через багато років повертається в рідні краї як успішний письменник, якого впізнають та цікавляться його творчістю. Чоловік планує написати книжку, але писанина далеко не єдине, що привело його до міста. У кожного є своє минуле, з яким хочеться розібратись. Що і буде робити Бен. Кінг не був би собою, якби не додав головному герою та його друзям містичних проблем, цього разу – у вигляді вампірів. Так-так, істинні страшні істоти, від яких мурашки по шкірі бігають.

    Якщо коротко, то в книзі Вас чекатимуть:
    Боротьба головного героя зі своїми страхами й минулим;
    Вампіри як втілення жаху (не романтизовані, справжні);
    Таємниче містечко з самобутніми жителями;
    Мальовничі описи місцевості й побуту американців 70-років ХХ ст.;
    Реальні проблеми людей: насилля, байдужість, пияцтво, хуліганство, наркоманія та ін.

    Історія підійде для осіннього читання, коли хочеться чогось по-справжньому моторошного й атмосферного. Тому ловіть рекомендейшен на холодні жовтневі вечори.

  •  
    Рецензія
    Певно в моєму розчаруванні цією книгою винні завищені очікування. У Стівена Кінга, в його багаторічній і мегаплідній письменницькій кар'єрі вистачає посередніх та й відверто провальних продуктів. Та все ж від Короля жахів підсвідомо очікуєш чогось надзвичайного. А тут ще й така прекрасна тема - вампіри. Проте - вийшло до банальності просто і типово. Так, це не любовно-вампірський непотріб(отут я б реально здивувався, якби Кінг наклацав щось в дусі Ен Райс (порівнювати його з Маєр навіть у фантазіях рука не піднялась)), але все ж нічого нового жанру Кінг не додав. Типове для нього маленьке містечко, персонажі, прописані доволі схематично, вампір - мегакласичний, стокерівський і є скоріше декорацією, аніж повноцінним поганцем, логіка подій клішована і якась вимучена(настільки вимучена, що смерть кількох головних героїв сприймається як: "а, ну ок, читаємо далі, скільки там ще до кінця?"). Так, за рівнем написання - це доволі міцна історія, проте за рівнем майстерності Кінга - це пшик. Прочитав і забув. Краще перечитаю "Мертву зону", "Протистояння" чи "Воно", або ж згадаю подробиці "Кладовища домашніх тварин", яку точно не буду перечитувати і не тому, що вона погано написана . Сподіваюсь екранізація, що замаячила на горизонті, залишить по собі краще враження.
  •  
    Салимове лігво
    Дуже довго я ходила і обдумувала відгук на цю книгу. Власне, як і саму книгу.

    Я не розуміла що з нею не так.

    Мені подобалося її читати, події заставали мене зненацька. Була динаміка, гострий сюжет, суть і посил автора я зловила. Але перегорнувши останню сторінку, моя реакція була просто: "Ну, ок. Дочитала. І що? Оце і все ?"

    Я ж чекала, що якщо сюжет такий, що я від кожної сторінки "охаю" і "ахаю", то і кінцівка буде такою ж неочікуваною і якоюсь більш драматичною. А вона видалася напрочуд спокійною та передбачуваною.

    Але якось я почула думку, що це фішка автора. У Кінга завжди є важливішим шлях, який проходять його герої, а не ціль, до якої вони йдуть.

    І тут мене накрило переосмислення.

    Дійсно, головна ідея книги - дитячі страхи, з якими ми виростаємо і проживаємо все своє життя, розкрита однозначно круто. А фінал передбачуваний, так, але ж інший складно представити, не втративши суть.

    Один з улюблених авторів не розчарував ніскільки. Просто в моєму особистому топі книга зайняла не перші місця.
  •  
    Ще одна книга про письменника від Стівена Кінга!
    А точніше це найперший роман Кінга, в якому головним героєм є письменник. За словами самого автора, роман замислювався як літературна ремінісценція "Дракули" Брема Стокера.

    Можливо це звучить доволі дивно, але напевно ця книга більше для фанатів Кінга, хто знає його стиль, кому подобається подача матеріалу. А також тих, хто любить "досліджувати" усі можливі твори про вампірів.

    Не можу сказати, що це прям "жахіття" від короля жахів. По-перше, це другий роман, який він написав в своєму житті. Перший був "Керрі". По-друге, мені він здається більш актуальним для жанру "Містика", оскільки усе там таке похмуре та безнадійне.

    Але вже на початку своєї кар'єри Стівен Кінг намагався дуже старанно та глибоко занурювався у життя своїх героїв, масштабно продумував усі деталі: географія містечка, звичаї місцевих жителів та багато іншого.

    Загалом мені сподобалось, що в цій книзі немає романтизації вампірів та потойбічних сил в принципі. Скоріше за все у далекому 1975 році це ще не було мейнстрімом.

    Цікавий факт.
    З роману в процесі редактури була прибрана сцена, в якій щури пожирають живцем одного з героїв. У результаті сюжетна лінія з щурами, які кілька разів згадуються у зав'язці, виявляється обірваною.
  •  
    Шановні читачі!
    Шановні читачі! Все те, про що я тут казатиму, суб*єктивно моя думка. Якщо вона відрізняється від вашої, це абсолютно нормально. Але я також маю право висказатися.
    Це перший роман, перша книга, з якою я познайомилася з творчістю Кінга. По правді, продовжувати читати цього письменника я не збираюся. Не спорю, можливо у нього є інші супер-класні і цікаві романи, але ця книга є розчаруванням. Чому?
    Тому що вона не була зовсім страшною. Абсолютно. Читаючи Кінга, я сподівалася на якісь жахіття, монстрів, страх, моторошність і так далі, але не відчула і близько нічого такого. При тому, що я не дивлюся фільми жахів і шарахуюся будь-якого шороха.
    Я очікувала іншого. Набагато іншого.
    Хто боїться багато чого і не хоче лякатися, ця книга може послужити хорошим початком для ознайомлення з творчістю Кінга. Але не для мене.
  •  
    Салимове лігво
    «Салимове лігво» - друга книга Кінга , яка побачила світ через рік після публікації «Керрі».
    Роман набагато об’ємніше за свого попередника і це напевно найсуттєвіша відмінність, яка не зіграла на користь, адже як на мене, книга вийшла доволі затягнутою.
    Вона містить безліч описів, які лише роблять важчими зальне сприйняття історії.
    Також, книга багата на другорядних героїв в яких легко можна заплутатися, хоча їхня кількість і не дорівнюється до дійових осіб в «Необхідних речах».
    Щодо сюжету, то він доволі прозаїчний – популярний письменник Бен Мієрз вирішує повернутися до містечка в якомусь колись мешкав, аби написати нову книгу. В цьому йому має допомогти місцевий занедбаний будинок, відомий як дім … про який в містечку ходять різноманітні легенди. Згодом, Бен дізнається ,що лиховісний дім викупив торговець антикваріатом, після появи якого в Салимовому лігві починають зникати люди.
    «Салимове лігво» - класична історія про вампірів. Суміш стереотипних уявлень про кровопийць і перенасичена фабула.
    Не скажу, що я очікувала від цієї роботи чогось більшого, але все одно залишилась в певній мірі розчарованою.

  •  
    Зникле містечко
    Нова прочитана жахачка від неперевершеного Кінга!))
    Сюжет тримає в напрузі весь час, від першої сторінки і до останньої, хоч сторінок 500+.
    Невеличке містечко, всі один одного знають. Головний герой повертається через 20 років, щоб знову подивитись в очі своєму дитячому страху. Переживання, нові емоції від минулого, єдність, взаємодопомога, втрати, моторошні події, навала вампірів - всього вдосталь. Нереальний сюжет, просто фантастичний)
    Як на мене, сюжет за стилістикою дуже схожий на роман "Необхідні речі", але дивлячись на те, що Салимове Лігво написано ще в 1975-му році, а Необхідні речі 1991-го, - то виходить навпаки)
    Дуже цікава та напружена історія. Головний герой один, але всі персонажі крутяться навколо нього. Багато смертей, неочікувані повороти. Думаєш місцями, невже можна було і так закрутити сюжет)
    Містичні, нереальні емоції, які просто пронизують до кісточок.
    Читати на ніч не рекомендую!)
    Фінал спочатку примусив задуматись, але потім зрозуміла, що так мабуть і має бути.
    Екранізацію дивитись дуже "стрьомно", краще вже читати.
  •  
    Вампіри
    Історії про вампірів у наш час отримують нове дихання та переосмислення. Щоправда це не той вампір, якого ми уявляємо згадуючи славно відому книгу Брема Стокера.
    Герой книги письменник, який приїжджає до свого рідного містечка, у якому є будинок з доволі моторошною репутацією. Проте головного героя це не лякає, і він оселяється у цьому маєтку.
    Саме в цей час у містечку починають зникати люди, і звісно причиною цього є вампіри. Хороший сюжет для такої моторошної історії, з доволі детально прописаними персонажами та похмурою атмосферою.
  •  
    Справжня кінгокласика
    Все активніше видавництво КСД видає твори короля нашого Стівена Кінга, при чому як новинки автора, так і його більш давні твори, що стали вже класикою жанру. Вампірський роман "Salem's Lot" належить як раз до останніх.
    За сюжетом письменник Бенджамін Міерз (о, так, знову письменник) приїздить у містечко, в якому жив якийсь час у дитинстві, щоб побороти свої давні страхи і написати новий роман. Майже одночасно з ним у місті з'являються ще двоє незнайомців. Вони купують моторошний будинок, який стояв пусткою багато років, в тому числі й через чутки, що його населяють привиди, і відкривають антикварний магазин. І тоді в місті починають зникати та помирати люди...
    Одразу хочу заспокоїти тих, хто вагається щодо покупки через неоковирну локалізацію назви - сам роман перекладено гарно. Я помітила лише одну помилку - осіннє рівнодення назвали весняним. В усьому іншому текст добре перекладений і ретельно вичитаний. Якщо в майбутньому Олександр Красюк буде перекладати інші книги Кінга, братиму їх не задумуючись.
    Щодо вражень від самої книги, то вона чудова. Хоча б тому, що її дійсно можна назвати страшною. Перш за все, через те, що героям справді співчуваєш і переймаєшся їхньою долею. А зло, у війну з яким вони вступають, дійсно відчувається древнім і могутнім. Описи того, як сонне містечко поступово перетворюється на пустелю вдень і на мисливські угіддя кровожерливих чудовиськ уночі, неймовірні в своїй моторошності. Подібні відчуття викликала сцена з фігурними кущами у "Сяйві".
    Видання стандартне. Якщо вже брали щось кінгівське у КСД, то знаєте, як воно виглядає. Звичайний формат, пристойний офсетний папір, матова палітурка. Дизайн книжок Кінга, що КСД випускає вперше та перевидає, тішить усе більше. Схоже багаторічні скарги колекціонерів нарешті почули, арт на обкладинці дуже вдалий.
 
Характеристики Салимове Лігво
Автор
Стівен Кінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
1975
Перекладач
Олександр Красюк
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-617-12-8316-9
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Салимове Лігво