RU
Електронна книга | Код товару 896018
Yakaboo 4.8/5 4 отзыва
Автор
Кім Тхюї
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція. Проза життя
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Зоя Борисюк
ISBN
978-617-7192-88-5
Тип
Електронна

Все про електронну книгу RU

Багатьом із нас про В’єтнам майже нічого не відомо — хіба що ми знаємо кілька в’єтнамських ресторанів, де смачно готують, або ж бачили американські фільми про нескінченну криваву війну. Але ХТО вони — головні герої цього маловідомого конфлікту?

Кім Тхюї — одна з цих «людей із човна», які втекли з пекла, щоб знайти порятунок в іншому білому краї. І невеличкими оповідями, історійками, афоризмами вона помалу малює образ квебекської пані з в’єтнамським акцентом, якій вдалося (чи, радше, яка мусила) пристосуватися до вторгнення комуністів, вижити у переповненому таборі для біженців, навчитися західному способу життя і, зрештою, звикнути до материнства. Через поетичність і гумор читати цю книжку — суцільне задоволення.

Французькою RU означає «струмочок», у переносному значенні «витікання, потік, циркуляція» (сліз, крові, грошей) (Le Robert historique). В’єтнамською RU означає «колискова», «колисати». І це досконала назва для цього невеликого, однак сильного роману.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Кім Тхюї
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція. Проза життя
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Зоя Борисюк
ISBN
978-617-7192-88-5
Тип
Електронна
Рецензії
  •  
    Отзыв 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дебютний роман тепер уже канадки Кім Тхюї, а колись біженки з охопленого війною В’єтнаму. Про те, як усе може змінитися до невпізнання усього за короткий час. Як доводиться бігти, кидати домівку, рідні місця, полишати своє суспільне становище і пристосовуватися до нового. Просто щоб вижити.

    Рвана, як осколочна рана, оповідь. Болюча й пекуча до сліз. Спогади, які не можуть відійти у вічність, бо в ній застрягли. І таке ж гливке теперішнє, що сіпається у конвульсіях фантомного болю.

    Головна героїня роману, Нгуєн Ан Тінь, розказує про тепер і тоді. Не лише про себе, а й про свою сім’ю, з якою їй довелося пережити стільки лихоліть. Про членів своєї великої пістрявої родини, таких несхожих між собою, але об’єднаних. Про своїх сусідів і знайомих. Про кожного, з ким їй доводилося ділити свою біду в хисткому світі.

    Не тільки трагічне бачиться зрілій жінці у ретроспективі тих кривавих подій, коли вона була ще дівчинкою, є й місце комічному. Коли комуністи вирішили дати ладу в країні, почалося очищення від усякої скверни - слід було знищити все, що можна двояко потрактувати, все що здатне стимулювати до роздумів і почуттів прекрасного: твори мистецтва, прикраси, літературу - у вогонь. Вдягатися належало в непримітний неяскравий одяг. Солдати, які ще вчора були неосвіченими селянами, мали провести облік майна і вилучити заборонені речі. Вони довго не могли втямити, для чого сім’я Ан Тінь тримає цілий комод речей, схожих на марлеві ситечка для проціджування чаю. Їм ніколи раніше не доводилося бачити бюстгальтерів... Таких ситуацій в книзі пребагато, і завдяки їм напружена атмосфера хаосу розряджається. Так ніби ти робиш глибокий вдох і чекаєш, коли можна буде видихнути й перевести дух, бо життя триває.
  •  
    Відгук
    Під час комуністичного вторгнення Кім з сім’єю кинувши майже все майно вимушені покинути країну, таємно, ризикуючи останньою цінністю – життям. Таких називали «люди човна». Вони пройшли поневіряння у таборі біженців і облаштували своє життя за тисячі кілометрів від батьківщини. Це жахливі обставини, біль, втрати...
    Авторці багато чого хотілось сказати чи пояснити, хотілось висловити свій біль та відчай. Але, чи з відсутності письменницького досвіду, чи то від природної азійської скромності, їй не вдалось зробити це досконало.
    ЇЇ бачення ситуації важко зрозуміли. У творі описаний випадок, коли у одному сумнівному ресторані вона побачила, як чоловіки іноземні напідпитку вишикували дівчат-повій і почали жбурляти у них зім’яті купюри. А дівчата стояли і мовчки все терпіли.
    «Я вийшла із ресторану, а в моїй голові лунало стоїчне мовчання дівчат, які там іще залишились. В яких вистачило сили кинути виклик занепаду, які позбавляли гроші їхньої сили й ставали недоторканими, нескореними». У очах авторки їх поведінка є майже героїчної. Але ж… В чому героїчність терпіння у повії, які з однаковим мовчанням виносять батог, секс з декількома чоловіками одночасно чи інші примхи клієнта?
Купити - RU
RU
50 грн
Доступні формати для скачування:
 

Рецензії RU

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Отзыв 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дебютний роман тепер уже канадки Кім Тхюї, а колись біженки з охопленого війною В’єтнаму. Про те, як усе може змінитися до невпізнання усього за короткий час. Як доводиться бігти, кидати домівку, рідні місця, полишати своє суспільне становище і пристосовуватися до нового. Просто щоб вижити.

    Рвана, як осколочна рана, оповідь. Болюча й пекуча до сліз. Спогади, які не можуть відійти у вічність, бо в ній застрягли. І таке ж гливке теперішнє, що сіпається у конвульсіях фантомного болю.

    Головна героїня роману, Нгуєн Ан Тінь, розказує про тепер і тоді. Не лише про себе, а й про свою сім’ю, з якою їй довелося пережити стільки лихоліть. Про членів своєї великої пістрявої родини, таких несхожих між собою, але об’єднаних. Про своїх сусідів і знайомих. Про кожного, з ким їй доводилося ділити свою біду в хисткому світі.

    Не тільки трагічне бачиться зрілій жінці у ретроспективі тих кривавих подій, коли вона була ще дівчинкою, є й місце комічному. Коли комуністи вирішили дати ладу в країні, почалося очищення від усякої скверни - слід було знищити все, що можна двояко потрактувати, все що здатне стимулювати до роздумів і почуттів прекрасного: твори мистецтва, прикраси, літературу - у вогонь. Вдягатися належало в непримітний неяскравий одяг. Солдати, які ще вчора були неосвіченими селянами, мали провести облік майна і вилучити заборонені речі. Вони довго не могли втямити, для чого сім’я Ан Тінь тримає цілий комод речей, схожих на марлеві ситечка для проціджування чаю. Їм ніколи раніше не доводилося бачити бюстгальтерів... Таких ситуацій в книзі пребагато, і завдяки їм напружена атмосфера хаосу розряджається. Так ніби ти робиш глибокий вдох і чекаєш, коли можна буде видихнути й перевести дух, бо життя триває.
  •  
    Відгук
    Під час комуністичного вторгнення Кім з сім’єю кинувши майже все майно вимушені покинути країну, таємно, ризикуючи останньою цінністю – життям. Таких називали «люди човна». Вони пройшли поневіряння у таборі біженців і облаштували своє життя за тисячі кілометрів від батьківщини. Це жахливі обставини, біль, втрати...
    Авторці багато чого хотілось сказати чи пояснити, хотілось висловити свій біль та відчай. Але, чи з відсутності письменницького досвіду, чи то від природної азійської скромності, їй не вдалось зробити це досконало.
    ЇЇ бачення ситуації важко зрозуміли. У творі описаний випадок, коли у одному сумнівному ресторані вона побачила, як чоловіки іноземні напідпитку вишикували дівчат-повій і почали жбурляти у них зім’яті купюри. А дівчата стояли і мовчки все терпіли.
    «Я вийшла із ресторану, а в моїй голові лунало стоїчне мовчання дівчат, які там іще залишились. В яких вистачило сили кинути виклик занепаду, які позбавляли гроші їхньої сили й ставали недоторканими, нескореними». У очах авторки їх поведінка є майже героїчної. Але ж… В чому героїчність терпіння у повії, які з однаковим мовчанням виносять батог, секс з декількома чоловіками одночасно чи інші примхи клієнта?
  •  
    Чужі і серед чужих, і серед своїх
    Передусім мене привабила яскрава і водночас гармонійна композиція на обкладинці книги, а що мене завжди цікавили східні культури, а до В'єтнаму я досі не дісталася, я швидко взялася до читання. Та попри те, що спокійний настрій на картинці повністю імпонує значенню назви роману, "струмочок/витікання", навіюючи думки про щось спокійне та приємне, але варто було розпочати читання - і я надовго не змогла відійти від потрясіння.

    Вкотре переконуюся, що художню літературу все-таки подеколи варто включати до засобів, які допомагають з більшою точністю вибудовувати історичне тло чи конкретні історичні події, що рясніють білими плямами. "RU" - одна з книг, які потрібно брати за матеріал для історичного розслідування - не бойових дій, а життя тих, на чию землю одразу з двох боків занадилися непрохані гості. Зокрема, письменниця не забула за комуністичну безцеремонність: тільки ці люди могли вдертися до чужого будинку як до свого власного, погнати з законного місця господарів та зайняти собою найкращі куточки, бавлячись, наче діти, усіма предметами, що знайшли, незважаючи на цілковите незнання, як ними користуватися.

    Та врешті в основі роману - туга за втраченим, гірке дорікання тим, хто не витримав випробування вірністю при скруті, та водночас - неприхована гордість за стійкість знайомих та родичів. Така любов до власного народу й батьківщини зовсім не гарна: вона розбита, розпанахана й кровоточива, як обідрана шкіра. Це не стільки шкодування за заможним життям, скільки звичайна сповідь, просякнута дуже незвичною філософією (але ж згадаймо про особливості менталітету!).

    Зауважу, що майже всі біженці вирізнялися просто винятковою гордістю: вони бралися за найогиднішу роботу з усіх можливих, переймаючись тільки майбутнім своїх дітей, і ніколи не змінювали її, навіть якщо їм пропонували поблажки або кращі умови праці. При цьому ті, хто зміг влаштуватися в Америці і забагатіти, частково викликали в них презирство: якщо твої кістки вже не так сильно натягують шкіру, а хворобливий колір обличчя замінився на більш яскравий, ти вже не можеш вважати себе в'єтнамцем, оскільки вже не борешся за життя. Мабуть, саме це вразило мене найбільше. Ще не американець, і ніколи ним не станеш, і вже не "свій".

    Я б сказала, що роман написано радше у форматі особистого недатованого щоденника, оскільки хронології тут не дотримано, а тексти (недарма у книзі вони оформлені не як розділи, а як окремі абзаци на одну-дві сторінки) нагадують "вирвані" з глибин свідомості думки, болючі та водночас настирливі, що змушують не знати спокою навіть перебуваючи у безпеці...Як-от не мати змоги купити пару черевичків, не зазнавши при цьому гризот совісті за співвітчизників на іншому кінці земної кулі. Але саме такий опис і змушує тебе чітко закарбувати "RU" в своїй пам'яті. Тож тим паче все, ще побачила Кім Тхюї, має бути винесене на широкий загал, оскільки до підручників з історії ця інформація ніколи не дійде.
  •  
    RU
    Багато з нас звикли трактувати події В'єтнамської війни через призму участі в ній Сполучених Штатів Америки, і зовсім забуваємо про її безпосередніх жертв - звичайних в'єтнамців. Мені було надзвичайно цікаво прочитати автобіографічні спогади авторки про ті події, як вона це розуміла і переживала...
    Через довгі тридцять років Кім Тхюї віднайшла в собі сили знову зазирнути в очі тому страхові, який змусив її родину тікати з своєї домівки. Цей страх - то ідеї комунізму, якими одурманилась частина В'єтнаму під натиском СРСР. "Червоні" в'єтнамці не терпіли інакомислячих, тому жертви були неминучі... Як і війна. Тому Нгуєн Ан Тінь (головна героїня, прообраз авторки) перетворюється в "людину човна" - одного з численних біженців, що напівгнилими тарантасами намагались дістатись берегів Індонезії і Сінгапуру, намагались врятувати життя як своє, так і своїх дітей.
    Далі були переповнені табори під егідою Червоного Хреста... І хоч люди не мали навіть найнеобхіднішого, проте вони були живі. Вони ризикнули і отримали другий шанс. Попереду ще багато випробувань, переїздів, пристосувань до нових умов... Проте головне, на що звертає нашу увагу авторка - варто зберігати людяність навіть у найжахливіших умовах. І невтомною працею досягати своїх цілей.
    Приємного читання!)
 
Характеристики RU
Автор
Кім Тхюї
Видавництво
Видавництво Анетти Антоненко
Серія книг
Колекція. Проза життя
Мова
Українська
Рік видання
2018
Перекладач
Зоя Борисюк
ISBN
978-617-7192-88-5
Тип
Електронна
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література