Читала півночі, неможливо відірватися.

Непогано, перші дві книги та навіть ця, мені подобались виключно кругозором головноі героїні, з кожною новою сторінкою вона зростала, десь знаходила відповіді на свої запитання, а десь навпаки закривалась від світу. Всі книжки читаються на одному подиху, події раз за разом змінюються, хотілось би побільше звичайних буднів героїв, щоб ми не тільки бачили, що вони тренеруються або бьються,сваряться, а звичайні дні. Тому що оця вахканалія, спочатку один день те, потім те, потім третє, може це і дає книзі то напруження і читання на одному диханні, але також і трохи виснажує. І трохи мене напрягало, те що Адам так стрімко помінявся, пройшло всього 264 дні, навіть не рік, проте його я всеодно не зрозуміла, як можна ставитись до тієї людини яку ти любив.. так зверхньо..? А от до Варнера (Пірса чи Аарона чи як його там) питань немає, чудесний хлопець!!

Поєднання "Голодних ігор "і "Дивергент". Супер