Это одна из самых сильных книг Светланы Талан, которую я советую прочитать всем обязательно. Ведь это одна из самых пронзительных историй о голодоморе, который коснулся в первую очередь сельских жителей. Начинается книга, как роман, рассказывая о жизни молодой девушки, которой родители помешали выйти замуж за любимого человека и выдали за угодного им жениха. Но затем события начинают разворачиваться очень стремительно. Всех жителей села коснулась страшная беда, которая не пощадила никого и показала их истинные лица. Светлана Талан мастерски показала в этой книге, как люди ради куска хлеба были готовы подставить друг друга и даже убить. Как матери садили своих детей на поезда и бросали их, чтобы у детей был хоть малейший шанс выжить и получить в сиротском приюте кусок хлеба. Как некоторые женщины убивали одного ребенка, чтобы прокормить других. Это все очень страшные события. Читать вторую часть этой книги было очень тяжело, и невозможно было читать без слез, но такие книги очень важны. Они показывают, какое время пришлось пережить нашим бабушкам и дедушкам и воспитывают. Важно знать свою историю и понимать, какие поступки красят человека, а какие нет. Книга очень сильная и поучительная. На мой взгляд, это очень хороший пример того, как в виде художественного романа можно рассказать об истории своей страны.

Ця непересічна, виняткова книга - найсильніша і, водночас, найважча з усіх, які я коли-небудь читала... Вона віднімає сон, переймає дихання, коли читаєш, очі засліплюються сльозами співчуття, а серце стискається, вражене, оповите холодом жаху... Мені не вдалося прочитати другу частину книги зі спокійними думками та безхмарним настроєм - я відкладала її, відводячи очі, втирала сльози і знов відкривала цей приголомшливий, нещадний роман про одну з найбільших трагедій української історії - Голодомор. Перша частина книги - сповнена любові, поезії, описів гарної природи, старанної праці людей на своїй землі. Життя родини Чорножукових зображено так живо, непідробно, що починаєш відноситися до цих людей так, як до своїх знайомих, друзів. Мені здається, що це одна з найкращих прочитаних мною сімейних саг. Мене захоплює працелюбність селян, їх милосердя, доброта, готовність будь-коли прийти на допомогу нужденним. Любов, дружба, горе та щастя - на кожній сторінці нас чекає яскрава палітра людських почуттів. Але друга частина - то всеохоплюючий біль, жах, трагедія, страждання... Впевнена, що ця книга нікого не залишить байдужим. Так, вона дуже болюча, важка, але дякуючи таким книгам ми можемо пізнати минуле свого народу саме для того, щоб ніколи вже не дозволити вороття такої Катастрофи, щоб від щирого серця віддавати шану пам`яті тим, кого винищили найстрашнішою смертю - від голода, щоб вміти цінувати те, що в нас є, любити всією душею своїх рідних та близьких, і ніколи не втрачати надію, бо після найтемнішої ночі завжди приходить день і сонце обов`язково подарує свою усмішку всім-всім, а небо - одне-єдине на всіх...