Роздобудьки

Давно мені не траплялося таких книг! Чарівна, добра казка, про пригоди маленьких чоловічків, що називають себе Роздобудьками. Фантастичні істоти мешкають всюди: під курантами, в норі, ба, навіть в старому чайнику. Та переконані, що люди існують спеціально для них, а Роздобудьки мають добувати у їх помешканнях всілякі речі та їжу. У всій цій ситуації варто боятись лише одного - попасти на очі людям, бо коли так станеться, то першим прийдеться шукати собі нове житло. Отож, якщо Ви історії про маленьких чоловічків (типу Пригод Карика та Валі, чи Мурзилки, а чи то Незнайки і т.д.) - вона для Вас.
На подив, мені дійсно цікаво було стежити за сюжетом, я переживала за героїв, ну і просто провела пару приємних вечорів разом з цією книгою. Дуже мені сподобався Спіллер - нагадав Снусмумрика. Він також загадковий та самостійний одинак.
Якщо дивитись на цю казкову історію більш глибоко, то вона розповідає не лише про чудовий народець, а й показує жорстокість людей. Через власний страх, злість, обмеженість, бідність фантазії та зневіру в чудеса, безвинних істоток вони взагалі хотіли знищити. Читаючи про те, як отрутою заповнювали підвал, серце стискалося від жаху, та сльози наверталися. Ну як можна так підло чинити?! Та й в кінці кінців, чи змогли Роздобудьки врятуватися? Мері Нортон лише подала надію. Думаю, що після такого казкові чоловічки навряд, чи вийдуть до людей, довіри й дружби точно вже не буде. Та, може, це й на краще. Бо в сучасному світі є люди й більш жорстокі. Хоча, може іноді Роздобудьки все ж виходять, але тільки до маленьких дітей, тих, що ще не перестали вірити в чудеса, добрих, наївних, не озлоблених. До книжки увійшли 4 оповідання про Роздобудьків.