Роздобудьки

Давно мені не траплялося таких книг! Чарівна, добра казка, про пригоди маленьких чоловічків, що називають себе Роздобудьками. Фантастичні істоти мешкають всюди: під курантами, в норі, ба, навіть в старому чайнику. Та переконані, що люди існують спеціально для них, а Роздобудьки мають добувати у їх помешканнях всілякі речі та їжу. У всій цій ситуації варто боятись лише одного - попасти на очі людям, бо коли так станеться, то першим прийдеться шукати собі нове житло. Отож, якщо Ви історії про маленьких чоловічків (типу Пригод Карика та Валі, чи Мурзилки, а чи то Незнайки і т.д.) - вона для Вас.
На подив, мені дійсно цікаво було стежити за сюжетом, я переживала за героїв, ну і просто провела пару приємних вечорів разом з цією книгою. Дуже мені сподобався Спіллер - нагадав Снусмумрика. Він також загадковий та самостійний одинак.
Якщо дивитись на цю казкову історію більш глибоко, то вона розповідає не лише про чудовий народець, а й показує жорстокість людей. Через власний страх, злість, обмеженість, бідність фантазії та зневіру в чудеса, безвинних істоток вони взагалі хотіли знищити. Читаючи про те, як отрутою заповнювали підвал, серце стискалося від жаху, та сльози наверталися. Ну як можна так підло чинити?! Та й в кінці кінців, чи змогли Роздобудьки врятуватися? Мері Нортон лише подала надію. Думаю, що після такого казкові чоловічки навряд, чи вийдуть до людей, довіри й дружби точно вже не буде. Та, може, це й на краще. Бо в сучасному світі є люди й більш жорстокі. Хоча, може іноді Роздобудьки все ж виходять, але тільки до маленьких дітей, тих, що ще не перестали вірити в чудеса, добрих, наївних, не озлоблених. До книжки увійшли 4 оповідання про Роздобудьків.

На первый взгляд, книга замечательная!
Во-первых, это самая знаменитая сказка Мэри Нортон, за которую ее наградили медалью Карнеги.
Во-вторых, это отличное издание издательства "Школа" с прекрасными иллюстрациями Валерия Харченко (практически на каждом развороте, яркие, симпатичные, раскрывающие характеры героев).
НО! У меня создалось впечатление, что эта сказка не очень-то рассчитана на детей 6-8 лет, как указано в характеристике. Когда мы читали с 7-летним сыном, мне показалось, что мне интереснее, чем ему. Временами встречались такие сложные конструкции предложений, что при чтении вслух трудно было не потерять нить повествования и логику интонации.
Нет, история интересная, герои хорошо прописаны, созданный ими мир подробно прорисован, им симпатизируешь, сопереживаешь... Но, как для детей, то маловато динамики и многовато слишком подробных описаний.
Мне кажется, эта книга подойдет взрослым, которым захотелось ненадолго вернуться в детство :) Подтверждением этому могут быть рецензии (и не только на Якабу), написанные взрослыми, о том, что им очень понравилось, но ни слова о детях :(
Кстати, подозрительно нет рецензий на следующие книги цикла "Роздобудьки" - неужели никто не осилил? Мы тоже купили вторую ("Роздобудьки в полі"), но как-то пока "не пошлО".
Возможно, мы просто рановато начали их читать. Возможно, девочкам эта история больше понравится...

Тем не менее, я нисколько не жалею об этом приобретении!
Книга качественная, красивая, запоминающаяся. Сыну было интересно слушать и смотреть картинки. Ну а то, что меня временами напрягало во время чтения - это же мои проблемы и мои личные впечатления ;)