Продолжение захватывающего цикла американской писательницы Мэгги Стивотер «Воронята» окончательно заставило меня убедиться в том, что я влюблена в эту серию! Третья часть является предпоследней, поэтому потихоньку начинают раскрываться все тайны и загадки. Мы продолжаем узнавать всё больше об уже полюбившихся персонажах. В некоторых моментах я очень сильно переживала за героев, ведь события были достаточно напряжёнными. Оторваться от чтения было сложно, так как очень хотелось узнать что же будет дальше! Очень советую!

Це уже третя книга у циклі про "Воронят", і автор уже такого наворотила, що і не знаєш чого від неї очікувати у заключній частині. Перед нами ціла купа героїв. Генсі - так сказати, вожак "Воронят". Головна мета в житті - знайти похороненого короля. Ронан - покалічена душа. Уміє витягувати різні штучки зі своїх снів. Адам - ще більше покалічена душа. Довгий час терпів знущання батька, потім з`їхав і живе самотужки. Пробудив Енергетичну лінію. Тепер з ним трапляються дивні речі. Ноа - не людина. Блу - донька жінки-екстрасенса, але сама не успадкувала здібності від матері. Дівчина являється підсилювачем екстраординарних сил. А ще з самого дитинства їй пророкують, що вона уб`є своє справжнє кохання, поцілувавши його. Щоб не вийшло ніяких казусів - нікого не цілує. Жінки з Фокс Вей 300 - краще б серія була про них. Закінчилася друга частина тим, що мати Блу зникла. До міста завітав не дуже хороший чоловік. А замість озера утворилася печера, яка має привести головних героїв до чогось могутнього. І що ж герої роблять майже усю третю книгу? Вірно - майже нічого. Усе саме цікаве чекає на читача аж у самому кінці. Це уже починає злити. Поки що мені подобається перша книга з серії. І кінцівка в неї досить завершена. Її можна читати як окрему книгу. Завершення серії я читати звичайно буду, адже мене цікавить доля Генсі та прокляття Блу. Усе решта, що відбувається мене якось взагалі не хвилює.