,,Провина зірок" Джона Гріна -- останній прочитаний мною роман від направду топового youngadult-ового американського письменника сучасності, котрий став справжнісіньким бестселером за низкою різноманітних версій, а також ліг в основу однойменного чудового фільму. І якщо вже мова пішла про екранізацію, варто сказати, що після її перегляду, можу і стрічку рекомендувати до перегляду: вона знята дуже вдало і дуже по першоджерелу, незважаючи на деякі несуттєві неточності. Тож, якщо вас не лякають чи пригнічують історії з завідома без хепі-енду, де головні герої -- смертельно хворі і лік їхнього життя йде по місяцях, то ,,Провина зірок" -- це саме те чтиво, за яким і поплачеш, і подумаєш, і наповнишся теплом та вдячністю за все, що маєш, і, найголовніше, що живий та здоровий. Підліткам -- Гейзель та Огастасу -- поставлено діагнози, які звучать як нещадний у своїй безвиході та приреченості вирок. У дівчини -- рак щитовидної залози із метастазами, у хлопця -- остеосаркома. Вже сам факт їхнього знайомства у групі підтримки таких невиліковно згасаючих хворих можна вважати подарунком долі, шансом відчути себе найщасливішими людьми на Землі бодай на декілька днів. І вони ним вирішують скористатися. Взаємна прихильність переросла у глибоку симпатію, а згодом -- у кохання... Вони вирушають на два дні до Європи, до Амстердаму, де проживають дуже насичені та щасливі періоди свого життя, віддавшись забуттю про невідворотне, що стукає у двері кожного з них... Читаючи ті сторінки, не можеш стримати сліз, проймаючись, чому ж такі юні створіння повинні померти? Чим вони завинили перед небесами? І, як стверджує назва роману, тут хіба що завинили зорі, під якими судилося народитися Гейзель та Огастасу...

Диагнозы, несовместимые с жизнью, всегда воспринимаются трагично и тяжело, но еще тяжелее, если ты подросток и только начинаешь жить, а уже знаешь, что вряд ли доживешь до выпускного бала. Книга американского писателя Джона Грина «Виноваты звезды» в свое время стала настоящим событием в мире янг-адалт литературы. Эту книгу по достоинству оценили читатели, сделав ее бестселлером во многих странах. Ее перевели на много мировых языков, а несколько лет назад появился и прекрасный украинский перевод данного произведения. Роман «Виноваты звезды» - о двух подростках, больных раком. Они встречаются и влюбляются, и больше всего хотят не отличаться от таких же подростков. Они спешат жить и даже едут вместе в Амстердам, чтобы побывать в музее Анны Франк – еврейской девочки, которую уничтожили нацисты. Это произведение, несмотря на тему, получилось совсем не сентиментальным, хотя иногда слезы просто невозможно было сдерживать. «Виноваты звезды» Джона Грина – это чудесная, светлая книга на очень тяжелую тему.

Ця книга потрапила до мене випадково — її подарували сестричка зі своїм чоловіком на День народження. Давно чула про цю книгу й однойменний фільм, але не мала нагоди познайомитися з ними краще. Розповідь ведеться від імені Гейзел Грейс Ланкастер, 16-річної дівчини-підлітка з раком щитовидної залози, який поширився на легені. Вона відвідує групу підтримки для хворих на рак дітей, де знайомиться з Огастасом Вотерсом, який через остеосаркому втратив ногу. Спочатку у них зав’язуються дружні стосунки, а потім підлітки закохуються. Огастас дає Гейзел "Ціну світанку", а вона рекомендує йому "Царську неміч" — роман, написаний Петером Ван Гаутеном, про дівчину Анну, яка страждає від раку. Це просто наймовірно: їхнє кохання починається з книги і саме книга зближує їх (і як після цього не читати?) Це таке світле і справжнє почуття. В наш час неможливо так любити: бути готовим на все заради коханої людини — на самопожертву, підтримку і розуміння; віддати останнє бажання, щоб зробити її щасливою. Книга актуальна проблемою хворих на рак дітей: вони закриваються від світу, не хочуть нікого підпускати близько до себе, щоб потім не робити боляче своєю смертю. А це неправильно. Герої вчать нас жити. Ми не знаємо, коли прийде наш час, отож не потрібно скиглити чи плакати, що чогось не має чи когось не вистачає. Слід пам’ятати, що завжди є хтось, кому в цьому житті пощастило менше ніж нам. Тому потрібно жити і радіти, бо поруч є люди, яким ти дорогий і які завжди тебе пам’ятатимуть. А щоб не забули — просто даруй тепло і добро, нічого не просячи взамін. Назву книга "Провина зірок" ("Винні зірки") розумію так: не потрібно винити батьків чи близьких, що ти хворий, адже ніхто цього не може це передбачити. Найлегше звалити провину на зірки, мовляв, "народжений не під тією зіркою". У книзі не має "сопель", а сюжет побудований на веселих емоціях, смішних моментах. Приємно, що у творі згадується будинок Анни Франк. Книга «Царська неміч» про яку згадується в книзі, мене дуже зацікавила, погугливши дізналася, що Джон Грін її видумав, як і автора Пітер ван Гутен. Книга читається легко, не зважаючи на медичні терміни. Захоплює до останньої сторінки. Я чомусь думала, що помре Гейзел, а не Огастан. І цей поворот подій мене розчулив. Фільм близький до книги, хоча є деякі відмінності: кінцівка змінена трішки (мені більше сподобалася у книзі), гарно підібрані актори, хороші саундтреки. Що краще книга чи фільм? Як на мене, то книга. Вона краще передає внутрішній стан героїв, автор пояснює нам їхні дії, через що читач краще розуміє зміст. Але це на любителя — комусь подобається читати книги, а комусь – дивитися фільми. А найкраще доповнювати одне одним. Рекомендую книгу усім, незалежно від віку.