Кожна книга, яка зачіпає проблеми нерівності, чіпляє струни душі, однак мова цієї книги дуже доступна, щира, справжня, а також, що вражає, описує не такі вже давні події - з середини минулого століття. Ти читаєш і не віриш, що це було, по суті, нещодавно, що ще старше покоління пам'ятає таку несправедливість і таке принизливе ставлення до людей інакшого кольору. Книга написана, кожен з яких - це оповідь від імені когось з героїнь оповіді. Вражає та дискримінація та зневажливе ставлення до прислуги чорного кольору. Вони чудові жінки з власними надіями на краще майбутнє, зі своїми сім'ями, вони люблять дітей своїх господинь, чудово готують, але в той же час не заслуговують на поважне ставлення до їхнього боку за винятку деяких людей. Це книга про наші стереотипи, підозри щодо людей і схильність помилятися у власних упередженнях та підсумках. Якщо хтось здається вам нечистим тілом - може він напрочуд чистий душею, хтось здається дурним чи примітивним - може за тою маскою ховається важка травма та величезна доброта.... Вражає, що лиш недавно люди мали обмежувати користування транспортом за расою, що воліли користуватися різними ванними, а жорстокі покарання за нехтування цим правил вважалося нормою. А те, що білі могли теж непокоїтися про долю чорних - взагалі поза нормою можливого. Це сильна книга. Повна любові і болю, боротьби та простої людяності - простої, але такої необхідної.

Скітер щойно закінчила коледж і тепер повернулась додому. Оскільки мова йде про американський південь та середину минулого століття, її батьки очікують, що дівчина знайде собі вигідну партію і заживе життям своїх подруг з піклуванням про чоловіка, дітьми, чорношкірою служницею, пустими організаціями та недільним покером. Але Скіпер плекає іншу мрію, а саме стати письменницею. Крім того, вона вважає себе негарною через високий зріст і жорсткі кучері. Та й дівчина не вважає чорношкірих людьми другого сорту, як всі навколо неї. Скоро дівчині спаде не думку ідея написати книгу, в якій збере свідчення темношкірих покоївок про їхню роботу на білих пані. Спершу жінки відмовляться, адже це може вартувати їм не тільки роботи, а й життя, та згодом майбутня письменниця таки знаходить тих, хто готовий висказатись. Роман Кетрін Стокетт «Прислуга» - книга чудова, навіть не віриться, що це дебютний роман письменниці. Вона настільки легко, наскільки це взагалі можливо з такою темою, розповіла пор расову дискримінацію та сегрегацію. Вартісна книга, рекомендую.

Спершу подивилась екранізацію і саме вона пробудила в мені бажання прочитати ще і книгу. Читати було захопливо, не дивлячись на те, що з фільму вже був відомий мені сюжет і кінцівка. Але ж в книзі на стільки все детально описано, що в уяві складаються всі пазли цієї несправедливої історії. В моїй голові все не вкладається, чому білошкірі люди в ролі своєї прислуги брали темношкірих, хоча їх гидувались і навіть будували для них окремі вбиральні. А не гидувались, що ті ж темношкірі брали на руки їхніх білих дітей? Готували їсти? Не огидно? Ні? Це абсурдно! Говорити про те, що темношкірі переносять різноманітні хвороби, але при тому всьому їсти приготовлену їхніми руками їжу, і дозволяти доглядати за їхніми дітками. Людина є людина, і немає значення якого кольору її шкіра, та хоч фіолетова. Що з того? Обурює така несправедливість і найгірше те, що в книзі історія не видумана. Все ж так і було насправді. Так само не правильно вчиняли щодо темношкірих людей і обмежували їх права і не давали свободи вибору. Хороша книга. Варта прочитання, однозначно.