В народі часто можна почути мудрість: «Вміли приготувати, але не вміли подати». Книга «Приліпи!..» - чудова книжка про всю ту «креативну кухню», котра дозволяє апетитні ідеї апетитно презентувати іншим. В книжці сподобалось все. Видно, що автори знають, про що пишуть. І більше того, написана вона із застосуванням тих правил, які в ній описуються. Простота, про яку говорять брати Хіз у своїй роботі, проглядається і в подачі матеріалу і в самій структурі книжки. Неймовірно вдалі і повчальні приклади. Взяти хоча б ідею «командирського наміру», згідно якого солдатам, що в підпорядкуванні командира доступно доводиться головна ідея наказу. Не інструкція як потрібно зробити, а саме якого результату мають вони досягти. Із книжки стає більш зрозуміло як саме зробити свою розповідь цікавою. Як додати словам переконливості. Як і якими засобами вести «прицільну» розповідь, котра б влучала точно в думки адресатів. Так, скажімо, Чіп і Ден Хізи демонструють такий собі лайфхак для фандрайзингу на благодійність. Він полягає в тому, що збираючи кошти на порятунок всіх пінгвінів світу від танення льодовиків, ви отримаєте менше коштів, ніж, коли б ви демонстрували потенційним благодійникам фото одного конкретного пінгвіна в небезпеці. Таким чином, ви швидше зможете увімкнути емоційність, співпереживання у фундатора. Ну, і звісно ж, ваші ідеї мають бути адаптовані для розповіді іншими людьми. Інші охоче будуть ділитись вашими ідеями, поширювати їх своїми мережами, якщо все буде подано як цікава розповідна історія. Читайте і діліться з іншими!

Чи бували у Вас, в житті, такі ситуації, коли у Вас в голові виникає класна ідея, Ви в захваті від неї, мерщій біжите поділитися нею з друзями, або рідними, чи просто знайомими або ж колегами на роботі, вони Вас ліниво, позіхаючи, вислуховують і кажуть, що нічого з того не вийде, то все абсурд? І Ви такі, проклинаючи цього "іді_та" присоромленні та з почуттям образи- йдете геть, займатися звичайними справами простих смертних! Що сталося? Ідея ж дійсно була хорошою і, цілком можливо, була б успішною...Ви просто не змогли ПРАВИЛЬНО донести своєї думки, або, як стверджують автори цієї книги, не "приліпили" ідеї! Дуже часто бувають такі ситуації, коли ми просто не вміємо ПРАВИЛЬНО подати своїх думок, ідей, переконань, бачень вирішення проблеми і т.д. А вміння переконати опонента, "інфікувати" його своїми ідеями- впливає на якість нашого життя. Вміти цікаво розповідати, переконувати у власній правоті, доносити свої погляди- впливає на нашу кар'єру, її ріст, наприклад, на наші відносини у сім'ї, на наші відносини в цілому із навколишніми людьми. Тому, якщо Ви розумієте про що я і усвідомлюєте, що вміння "приліплювати" ідеї Вам не вистачає- обов'язково прочитайте цю книгу. Написана книга легко, дуже цікаво, її основу складає структуризація з 6 окремих розділів, як складових "липкої" ідеї: 1. Простота; 2. Несподіваність; 3.Конкретність; 4. Достовірність; 5. Емоційність; 6. Розповідність. В кожному із даних розділів описані різні цікаві тактики, щоб їх використовувати. Також, книга містить добру сотню+ різних цікавих історій, які автори приводять у приклади, тому точно дрімати за її читанням Вам не доведеться.

Made to stik - так назвали автори свою книгу. Стікери - це закладки, винайдені поважним добродієм з компанії 3М. які дуже легко приліпити до сторінки, але потім дуже легко від неї відлепити. І нічого на тій сторінці після цього не лишається, зовсім нічого. Може не найбільш вдала метафора для ідеї, яка повинна закріпитися в свідомості і спонукати аудіторію до конкретних дій. У потужному потоці інформації, переважно неповної, чи навіть брехливої, переважно негативної, чи такої, що має на меті нам щось продати і на 99% ніяк не потрібної, все складніше відфільтровувати корисні зернята. Все більше вимушений погоджуватись з відомими істинами про те, що брешуть усі, але це не має значення, тому що ніхто не вірить, що неважливо про що вам говорять - мова завжди про гроші, що всі пропозиції сприймаються не так, як хотів автор і таке інше. Проте, коли тобі самому потрібно щось донести до широкого загалу, починаєш перейматись питанням - як знайти шляхи для того, щоб тебе почули і зрозуміли. Після ознайомлення з декількома останніми роботами на цю тему складається враження, що як в анекдоті про слона і сліпців автори не мають остаточної згоди, але і утримуються від критики один-одного. Як і брати Чіз у цій книзі, так і Малколм Гладуел, Роберт Чіалдіні та Йона Бергер сходяться у тому, що послання повинне бути трохи загадковим, збуджувати емоції та "запаковане" у гарну бувальщину. Але в інших передумовах вони демонструють розбіжності. Брати Чіз наголошують на необхідності простоти, конкретності і достовірності. Наведені ними приклади цілком підтверджують їх правоту для багатьох випадків. Але вони не є вичерпними. Навіть у додачу до несподіванності (інтриги, загадки), емоційності та розповідності, вони не можуть пояснити деяких випадків "зваблення" мас. Наприклад, історії виникнення релігійних течій, чи популярності популістів серед політиків. Тут нікуди не дітися від контексту та соціального запиту. А простота, конкретність, а тим паче достовірність можуть тільки зашкодити. Наведений приклад перш за все свідчить про складність проблеми. В цілому у книзі братів Хіз містится багато слушних рекомендацій, які допоможуть здолати перешкоди на шляху певних повідомленнь. Треба відзначити "семінари" в яких автори наочно розбирають альтернативні шляхи висвітлення ідей, та резюме скомпоноване таким чином, що спонукає читача повернутися до тексту і закріпити ключові ідеї авторів.