Коли побачила книжки цієї серії - дуже зраділа, бо я люблю стимпанкові історії. "Техносерце" - справді захоплива повість, але вона трішки-трішки мене розчарувала. У ній небагато оригінальності: більшість сюжетних епізодів та описів - це спрощені для дитячого сприйняття основні жанрові кліше стимпанку (механічні серця, обов'язкові дирижаблі, в яких просто мусить хоч одненький раз в напружений момент пошкодитись клапан, який випускає газ, тощо). Але, звісно, є багато такого, що прикрашає саме цю історію. Скажімо, мені дуже сподобалася щедра і доброзичлива місіс Раст, цікавим персонажем є буркотливий впертюх - механічний лис, та і бунтівна журналістка Анна інтригує, гадаю, в наступних частинах вона ще розкриється в усій своїй красі. Чим ближче було до кінця твору, тим жорсткішою ставала історія. Кульмінація узагалі нагадала мені Франкенштейна та його чудовисько. Ясно, що похмура атмосфера вікторіанської епохи і гострота жанру вимагають небезпечних пригод, але загроза м'ясницької операції над дівчинкою, в якої навіть анестезія не подіяла… бррр… здається, це трохи занадто для дитячого твору. Хоча цінності, закладені в твір, дуже навіть надихають: будь сміливим, допомагай друзям і нехай твоє серце завжди буде добрим, навіть якщо воно механічне.

Приклад гарної дитячої літератури. Гарне оформлення, чудові пригоди, трохи наївні, для дорослих цілком передбачувані, але дітей віком 10-12 років будуть цікаві. У книзі є смерть не головного героя, але вона описується без подробиць, "за кадром". Окремо хочу зазначити дуже цікавий сеттінг книги, її атмосферу. Дирижаблі, годинники, механічні роботи та інші винаходи, романтика польотів. На фоні пригод головних героїв порушуються цікаві життєві питання: чи можна нехтувати почуттями тих, хто відрізняється, чи можуть механічні створіння бути більш людяними, ніж самі люди.

"Техносерце" - дебютна книга Пітера Банзла, яка започаткувала серію із чотирьох (поки що, принаймні) частин. Це історія, в центрі якої дівчинка Лілі. Після загадкового зникнення безвісти її батька, відомого винахідника, який мав багато таємниць, Лілі починає загрожувати небезпека. Але будь-які труднощі можна подолати, коли ти маєш таких відданих друзів, як Роберт і Молкін (механічний лис). Отож Лілі з друзями відправляється на пошуки батька, а заодно і намагається вберегтися від небезпек, які чатують, здається, на кожному кроці. Це історія про справжню дружбу, про подолання власних страхів, коли йдеться про порятунок друга (чи ж це не визначення хоробрості?), а також про те, що зовсім неважливо, яке серце б'ється у твоїх грудях - справжнє чи механічне, якщо у ньому живе любов. У книги дуже крутий сеттинг - передмістя Лондона, засніжений похмурий листопад. Автор створив чудову, як на мене, атмосферу - дирижаблі, механічні люди і тварини, дух винахідництва. Так, це стімпанкова історія. Я особисто лише починаю знайомитися із цим жанром і він мені приносить неабияке читацьке задоволення.