Книга 1. Як дідусь шукав капелюха

Ви не забули дідуня Петсона і кота Фіндуса? Ще б пак! Їх просто не можна забути! Але ця книжка не про них, а зовсім про іншого дідуся. Того, що ніколи не знімав капелюха з голови. Та одного ранку той капелюх... зник. Поки дідусь його шукав, пережив і згадав немало цікавого.

Книга 2. Різдво у Петсона

Дідуньо Петсон і кіт Фіндус заходилися прибирати до Різдва. І майже з усім упоралися. Лишилося тільки подбати про ялинку та святковий стіл. І саме тоді стається те, чого не мало статися. Петсон посковзнувся і так забив ногу, що не міг сходити у крамницю по продукти до різдвяного стола, не кажучи вже про ялинку... Так би їм і випало сумне Різдво, якби до Петсона не прийшли гості, про яких ані він сам, ані Фіндус не могли навіть мріяти.

Книга 3. Як Фіндус загубився

Дідуньо Петсон живе зі своїми курми на сільському хуторі. Він відчуває себе дуже самотнім. Одного дня до нього приходить сусідка Беда Андерсон із картинною коробкою. На ній великими літерами написано: «Фіндус зелений горошок». Але в коробці був не горошок. Там було маленьке-премаленьке кошеня! І сталося так, що Фіндус потоваришував із Петсоном і ще з багатьма-багатьма іншими…

Книга 4. Петсон, Фіндус і торт на іменини

Неймовірна, повна вигадок розповідь про те, як випікався іменинний торт для кота, що святкує день народження тричі на рік. Тут багато тепла, ніжності й напрочуд життєрадісного погляду на світ. Шведський хутір змальовано з любов’ю та увагою, так само як і його мешканців, що насправді не вигадані, а реальні.

Книга 5. Різдвяний гном

"Не можна забагато обіцяти, – не раз думав дідуньо Петсон, коли пообіцяв котові Фіндусу, що до них на Святвечір прийде різдвяний гном. – Адже на світі немає ніяких гномів". Та потім нишком від кота він вирішив змайструвати гнома, який міг би рухатися й говорити. Та невдовзі змушений був визнати, що взявся за непосильне завдання. Ті кілька тижнів перед Різдвом були дуже незвичні. Петсон здебільшого проводив час у столярні – все обмірковував і майстрував, тож у Фіндуса з'явилося відчуття, ніби його покинуто напризволяще. А ще йому було цікаво, хто той химерний невеличкий дідусь, що до них навідувався? Та попри все до Фіндуса таки прийшов його гном – достеменно такий, як він і хотів. Навряд чи Петсон міг собі уявити, що його винахід так добре спрацює. Цікаво лишень, що ж, власне, сталося...

Книга 6. Фіндус іде з дому

Петсон стомився прокидатися щоранку о четвертій годині. Річ у тім, що так рано його будив Фіндус, коли заходжувався гарцювати на ліжку. Петсон просить кота, щоб той перестав гарцювати, а не то їм доведеться перенести ліжко десь в інше місце. Фіндусові сподобалась така ідея. Адже там він зможе гарцювати на ліжку скільки заманеться. Але чи добре все-таки жити самому? Либонь, страшнувато, як уявити собі, що надворі скрадається лис...

Книга 7. Хвилина півнячого кукуріку

Був погожий весняний ранок. У кожному кущі виспівували пташки, росла трава, вкривались листям дерева, і всюди літали, повзали й метушилися дрібні комашки. Кіт Фіндус гасав довкола й подохав жуків. Дідуньо Петсон стояв на городі, розглядав землю і розминав її в долоні. «Уже пора, - заявив він. – Сьогодні можна сіяти городину й садити картоплю». Проте Фіндус мав іншу думку, на що можна використати город. До того ж і в курей, і в корів був на те власний переконливий погляд. Тож так чи інак, але все відбувалося дуже незвично.

Книга 8. Петсон, Фіндус і переполох на городі

Дідуньо Петсон має в своєму курнику десять курок. Кіт Фіндус завжди їх дражнить, і вони ганяються одне за одним. Після Петсона кури — найкращі Фіндусові друзі. Та одного дня Петсон приносить для курей півня. — Гляньте, у нас завівся півень, — кричать вони. — Який він красень! Але це не подобається Фіндусові, який відчуває, що півень відбиває в нього курей.

Книга 9. Коли Петсон сумує

— Я в поганому гуморі й хочу мати спокій, — каже Петсон. Кіт Фіндус витріщає на дідуня Петсона очі. Таким сердитим він його, певно, ще ніколи не бачив. «Я маю щось придумати, щоб розважити його», — думає Фіндус. — Може, підемо ловити рибу? — питає він. — Тобі знов стане весело. Та Петсон не хоче йти ловити рибу. Надворі холодно і мокро, до того ж йому треба перекопати картоплище й нарубати дров. Але Фіндус знає, як зробити, щоб у дідуня з’явився добрий гумор, і, можливо, він його таки змусить гратися, а не перекопувати картоплище. Бо це ж вам не якийсь там кіт, а Фіндус...

Книга 10. Полювання на лиса

Дідуньо Петсон, його кіт Фіндус та кілька курей живуть на сільському хуторі. Одного дня до них заходить сусід і каже, що він збирається уполювати лиса.

Що про це думають Петсон і Фіндус та як вони рятують і курей, і лиса, розповідається у цій надзвичайно веселій та повній вигадок книжці.

Книга 11. Петсон, Фіндус і намет

Кіт Фіндус знаходить на горищі намет, і дідуньо Петсон пригадує, як колись напинав його біля озера, де водилася риба. І хоча друзям так і не пощастило по-справжньому помандрувати, Фіндус та Петсон разом із курми напинають намет біля своєї садиби..