Одна з найкращих дитячих книг, які я прочитала чимало. Вона пронизана розумінням дитячого світосприйняття, духи пригод та доброзичливості по відношенню до світу та оточуючих. Не дивлячись на те, що в книзі описується незвичний для сучасної дитини світ, а може саме завдяки цьому, вона торкає до глибини душі. Мабуть саме такі книги об'єднують дітей та батьків, показують все те чудове, що є в цьому світі, не дивлячись на складності або боротьбу, наприклад, з батьком, який бажає виховати сина ввічливим та слухняним хлопцем. На перший погляд може здатися, що книга може навчити дітей поганому, проте це зовсім не так. Саме такі реалістичні книги, в яких не показуються "рафіновані" слухняні діти, а такі діти, що мають нестерпну жагу до життя та справжніх пригод. Всі його численні прокази зроблені ні зі злим задумом, а заради вивчення світу, заради гарних цілей.

Пригоди Еміля з Льонеберґи - цікава книга знаменитої письменниці Астрід Ліндгрен. Ця книга авторки не така знаменита, як Пеппі і Роня, і це, на мою думку не заслужено. Обрала цю книгу для вечірнього читання, і це був не дуже вдалий вибір, оскільки неймовірні витівки Еміля змусили нас з донькою якщо не сміятися з кожної історії, то дочитувати до кінця аби дізнатися як закінчилася пригода. Пригоди хлопчика дошкільняти постійно зачіпали, залучали всю його сім'ю, а інколи і ціле місто. Попри постійні пустощі, своя логіка в діях Еміля завжди є, і він завжди лишається у виграші. Класика дитячої книги.

Купив дітям на цьому ж Якабу. Була якась невеличка знижка - щось 10 грн. Ну, і також, от щось з мого дитинства згадується якийсь такий чорно-білий фільм (але це не точно) про хлопця-шибеника. З яким постійно щось трапляється. Ну, і так - ще моє дитяче захоплення Астрід Ліндгрен, коли багато раз перечитував Карлсона і Пеппі, - а тепер вони ж дуже гарно заходять дітям. Ну і серія та ж, що в нас зараз “Пеппі..”. Словом треба було брати. Еміль проживає в якійсь там провінції Швеції на хуторі. Відповідно і говорить він не зовсім літературною мовою, а якби в нас то сказали дещо суржиком і діалектом (“ружжо”, “шєпка” - в українському перекладі - теж плюс в карму і перекладачу і виданню, що купив саме цю версію). А ще Еміль постійно встрягає в якісь пригоди, через що його замикають в майстерні, і він за кожним разом вистругує одного дерев’яного чоловічка. Під кінець книги їх (тих чоловічків) назбиралося щось під триста. Всі ці витівки Еміля його мама старанно записує у свій блакитний записник. Який власне і став основою для цих оповідань ;)