Пожежник
Паперова книга | Код товару 747282
Yakaboo 4.7/5 47 10 10 рецензій
Автор
Джо Гілл
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Євген Гірін
Кількість сторінок
704
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм

Усе про книжку  Пожежник

Пропонуємо вашій увазі книгу Джо Гілла «Пожежник» українською мовою від видавництва «КМ-букс»!

Про книгу:

Ніхто не знає, як все почалося. Жахлива пандемія захоплює місто за містом, її причина — загадковий вірус Draco Incendia Trychophyton — нікого не щадить. Не змилувався він й над колишньою медсестрою Гарпер Ґрейсон, яка доглядала за хворими.

Бути зараженим «Драконом» означає весь час боятися за власне життя, адже якщо хворого не знайдуть фанатики, що вбивають заражених, то рано чи пізно він просто згорить живцем. Але Гарпер Ґрейсон сподівається зберегти життя якщо не собі, то хоча б своїй майбутній дитині. Допомогти в цьому може Пожежник — загадкова людина в жовтому костюмі, яка навчився контролювати хворобу. Чи встигне Гарпер оволодіти його секретами перш ніж спалахне полум'я?..

Чому варто купити книгу «Пожежник» Джо Гілла?

«Пожежник» — бестселер «New York Times» від двократного володаря премії Брема Стокера. Це фантастичний роман про жахливу пандемію, що охопила планету, з якої борються головні герої, відчайдушно хапаючись за життя.

Відгуки про книгу «Пожежник»:

«У Гілла є талант описувати неймовірних персонажів, які потрапили в жахливі ситуації... Такий набір героїв та кілька сюжетних ліній здатні легко захопити читачів, так що на четвертий трилер Гілла чекає цілковитий успіх».

Library Journal

«Гілл пробує себе в жанрі жахів, і від його дебюту волосся стане дибки!»

Kirkus

«... Гілл — приголомшливий письменник з відмінною уявою. У нього є особливий талант поміщати героїв (і читачів разом з ними) в дуже незвичайні місця».

USA Today

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Джо Гілл
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Євген Гірін
Кількість сторінок
704
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Рецензії
  • Julia Dutka
    14 вересня 2017 р.
    США в огні... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Запишіть мене до фанів Джо Гілла, будь ласка. Мені його твори стабільно подобаються. Хоч не можу сказати, що "Пожежник" – це трилер, як я люблю. Тому що гриби не мають вбивати людей. Пардон, смертоносні спори, які змушують тіло горіти зсередини. І ця хвороба Дракон – надзвичайно заразна і смертоносна. Хто не згорає заживо від неї, гине у пожежах, яким сприяє засушливе літо і періодичні самоспалахування людей.

    То ж ми всі помремо! Ліку від хвороби немає, а за хворими полюють кремаційні бригади, які збирають усіх "драконів" у вмиральні гетто. Де їх, певна річ, спалюють. Ніхто не розуміє, чому Дракон підпалює людей, окрім хіба чоловіка у костюмі пожежника, який раніше вивчав гриби та спори.
    А тим часом у покинутому дитячому таборі формується спільнота заражених Драконом. Якось вони відкрили для себе спосіб не дати хворобі себе підпалити, підкорили внутрішній вогонь. Але вони дуже бояться здорових та кремаційних бригад, а ще в них обмаль харчів і щось на зразок комунізму. Все добре, поки керівник мудрий та лояльний, та одного дня наступає тоталітарний контроль.
    Але ж історія про любов і навіть з геппі-ендом…
  • Роман Маланчук
    11 січня 2019 р.
    Пожежник
    Своє знайомство з таким автором, як Джо Хілл, я вирішив розпочати з книги "Пожежник". Можу точно сказати, що продовжу читати й інші книжки автора.
    Дана історія розповість нам про апокаліпсис, який розпочнеться через деяку хворобу, яка викликає згорання людей, в прямому сенсі, згорання. Люди почнуть згорати один за одним, неначе сірники. Автор постарається описати нам поведінку влади при такій ситуації, ставлення здорових до заражених і, справедливо кажучи, виживання людей, які захворіли. І я точно скажу, що в нього це получилось.
    Мені дуже сподобалось те, що Джо Хілл показує нам світ очима здорової людини, а потім очима людини, яка захворіла. Те, як міняється думка здорових про хворих, після того, як поспілкується з ними.
    Наскільки я знаю, вікового обмеження книжка не має, принаймні при читанні я не помітив цього, та особисто я б сказав, що вміст книги може бути прийнятним лише для осіб старше шістнадцяти років (наявність нецензурної лексики( принаймні в українському перекладі)).
    Я можу сказати, що якщо ви готові читати книгу розміром в 700 сторінок (така невеличка цеглинка), то історія вам точно сподобається, і так само як і у мене, після прочитання у вас залишиться так зване "книжне похмілля". Тому як книгу "Пожежник", так і в загальному творчість Джона Хілла, я рекомендую для прочитання.
Купити - Пожежник
Пожежник
216 грн
Є в наявності
 

Рецензії  Пожежник

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Julia Dutka
    14 вересня 2017 р.
    США в огні... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Запишіть мене до фанів Джо Гілла, будь ласка. Мені його твори стабільно подобаються. Хоч не можу сказати, що "Пожежник" – це трилер, як я люблю. Тому що гриби не мають вбивати людей. Пардон, смертоносні спори, які змушують тіло горіти зсередини. І ця хвороба Дракон – надзвичайно заразна і смертоносна. Хто не згорає заживо від неї, гине у пожежах, яким сприяє засушливе літо і періодичні самоспалахування людей.

    То ж ми всі помремо! Ліку від хвороби немає, а за хворими полюють кремаційні бригади, які збирають усіх "драконів" у вмиральні гетто. Де їх, певна річ, спалюють. Ніхто не розуміє, чому Дракон підпалює людей, окрім хіба чоловіка у костюмі пожежника, який раніше вивчав гриби та спори.
    А тим часом у покинутому дитячому таборі формується спільнота заражених Драконом. Якось вони відкрили для себе спосіб не дати хворобі себе підпалити, підкорили внутрішній вогонь. Але вони дуже бояться здорових та кремаційних бригад, а ще в них обмаль харчів і щось на зразок комунізму. Все добре, поки керівник мудрий та лояльний, та одного дня наступає тоталітарний контроль.
    Але ж історія про любов і навіть з геппі-ендом…
  • Роман Маланчук
    11 січня 2019 р.
    Пожежник
    Своє знайомство з таким автором, як Джо Хілл, я вирішив розпочати з книги "Пожежник". Можу точно сказати, що продовжу читати й інші книжки автора.
    Дана історія розповість нам про апокаліпсис, який розпочнеться через деяку хворобу, яка викликає згорання людей, в прямому сенсі, згорання. Люди почнуть згорати один за одним, неначе сірники. Автор постарається описати нам поведінку влади при такій ситуації, ставлення здорових до заражених і, справедливо кажучи, виживання людей, які захворіли. І я точно скажу, що в нього це получилось.
    Мені дуже сподобалось те, що Джо Хілл показує нам світ очима здорової людини, а потім очима людини, яка захворіла. Те, як міняється думка здорових про хворих, після того, як поспілкується з ними.
    Наскільки я знаю, вікового обмеження книжка не має, принаймні при читанні я не помітив цього, та особисто я б сказав, що вміст книги може бути прийнятним лише для осіб старше шістнадцяти років (наявність нецензурної лексики( принаймні в українському перекладі)).
    Я можу сказати, що якщо ви готові читати книгу розміром в 700 сторінок (така невеличка цеглинка), то історія вам точно сподобається, і так само як і у мене, після прочитання у вас залишиться так зване "книжне похмілля". Тому як книгу "Пожежник", так і в загальному творчість Джона Хілла, я рекомендую для прочитання.
  • Наталія Васількова
    23 жовтня 2018 р.
    Гаряче було...
    Ну що тут скажеш. Син свого батька. Звісно, до Короля Жахів ще дуже далеко, по правді кажучи, навіть нереально у даному випадку, проте все дуже навіть непогано. Роман - такий собі приклад апокаліптичного життя суспільства із усіма його мінусами у повній красі. Смертельний вірус у вигляді смертоносної спори вбиває людей у жорстокий та стражденний спосіб - спалює до попелу. Причому виглядає це видовище страшно. Ну а як же іще. Загалом твір написаний видовищно та спопеляюче. Персонажі прописані ідеально. Отже, людство помирає через зараження вогняною спорою. Проте є група людей, які навчилися якимось чином приборкувати цей вірус, а дехто навіть управляти ним для своєї ж таки вигоди. Причому залишатися живим та здоровим. І от здавалося все б мало бути добре, є підтримка один в одного, всі живуть, мають дах над головою, їжу. Та як завжди є одне але, яке і перекреслює всю можливість більш-менш щасливого існування. І це сама людина із усіма її бажаннями до влади, навіть над рідними. ця безкінечна людська жага керувати врешті і призводить до усіх жахливих подій...
  • Дианочка Трачук
    22 вересня 2018 р.
    Одна з версій загибелі людства
    ПОЖЕЖНИК

    Уявіть собі апокаліптичний світ, де кожен намагається прожити ще один день на цій землі. Грибкові спори перетворюють людей на смертельні самозайманні «бомби», а кремаційні загони знищують усіх хворих на своєму шляху.

    У смертельну пастку потрапила і звичайна медсестра Гарпер Грейсон, яка, здавалося, не уявляла собі гіршої долі. Яке було її здивування, коли вона дізналася, що є вагітною. Чи зможе Гарпер виносити дитину до кінця терміну, не віддавшись стихії вогню? І як на її шляху опиниться Пожежник, чоловік у жовтому костюмі, який в змозі контролювати хворобу?

    Перш за все хочеться зазначити, що Джон Гілл є сином знаменитого короля жахів – Стівена Кінга. Манера письма, звісно, схожа, але не є ідентичною. Гілл є більш стриманіший у висловлюваннях, тоді як його батько любить добавити дрібочку лайливих слів у діалоги героїв.

    Перейдемо до вражень.

    Сказати, що книга захопила мене не можу. Звичайний роман про небезпечний вірус. Головні герої не викликали до себе певної симпатії, що дуже незвично для мене. Книга читалася легко, могла за годинку прочитати чимало сторінок, а останні 300 подолала за один підхід.

    Фінал дещо незавершений, не так я його собі уявляла. Досі сиджу і розмірковую про долю героїв, яка залишилася невизначеною.

    Цю книгу можу рекомендувати людям, які шукають легке чтиво після важкого робочого дня та прагнуть не стильно вдумуватися у написане. Ну і фанатам Кінга також буде до вподоби цей роман)
  • Aleksey Dekan
    15 серпня 2018 р.
    Пожежник - нова, та вдала інтерпритація «Лебединої пісні» Роберта Маккаммона
    Пожежник - нова, та вдала інтерпретація «Лебединої пісні» Роберта Маккаммона

    Джо Гілл
    «Пожежник»

    Це друга книга автора, яку я читав. Першою була «Привиди 20 століття», яка вразила мене дуже сильно, було відчуття немов я читаю Лавкрафта разом з Нілом Гейманом.

    «Пожежник» вразив мене не менш ніж збірка про привидів, але на цей раз було відчуття немов би я читаю вже Роберта Маккаммона і його «Лебедину пісню». Схожий світ постапокаліпсису. Суспільство розділилося навпіл, глобальні мутацію з людьми, які в фіналі не обов’язково віщують щось погане носіям зарази. Цікаві персонажі. На диво добре пророблений головний персонаж жіночої статі (це вам не скрізь клішейна героїня з «Артеміди» Енді Вейера). Можливо трохи скомканий фінал (майже такий же самий як у творі Маккаммона), але в цілому книга чудова. Джо Гілл робить все можливе щоб його стиль не був схожий на батьківський, і у нього це майстерно виходить.

    Можливо сина Стівена Кінга і не назвуть наступник королем жахів, але королем якісного саспенсу безперечно.

    9 із 10 балів
  • Олег Рибак
    15 травня 2018 р.
    Приємно що у Кінга росте гідна зміна
    Я нічого не знав про Джо Гілла до «Пожежника». І хоча фільм «Роги» подивився давно, він мені не сподобався, тому не виникло і думки про те, що він знятий за книгою, а не за оригінальним сценарієм. Джо Гілл писав «Пожежника» чотири роки (і взагалі для його віку бібліографія у нього досить скромна), на відміну від Маестро, який «накатав» безліч об'ємних романів, циклів, розповідей, та ще й під псевдонімом встиг випустити теж немаленькі книги. І хоча сам же Маестро (Стівен Кінг) стверджує, що письменництво - це більшою мірою праця, ніж талант, його продуктивність завжди викликала у мене думки, що йому писати дається легко; прийшла ідея - сідає і пише, і немає у нього творчих криз, які розтягуються на місяці або роки, і моментів, коли в середині історії не знаєш, що робити з нею далі, і тому закидаєш. Для Маестро письменство швидше графоманія, ніж праця. Джо Гілл, схоже, в цьому плані швидше дотримувався порад, викладених у книзі батька про письменницьку майстерність, його «Пожежник» видає роботу. Копітку, старанну і якісну, але саме роботу, працю, якій бракує легкості.

    Це, звичайно, книгу не псує, і взагалі книга мені сподобалася. В першу чергу, ідеєю. Апокаліптичних історій про невідомі віруси, які знищують людство, чимало, але про хворобу, що викликає мимовільне самозаймання, я ще не читав, тому мені було цікаво.

    В рамках сюжету все здавалося логічним і послідовним, всі розвішані рушниці незмінно вистрілювали, і це ніби як можна віднести до плюсів, якби не «але». Круто, коли є на початку історії фішечка, про яку забуваєш, поки читаєш, а потім, сторінок через двісті вона раптом грає таку роль, що перевертає хід сюжету, і ти сидиш весь такий «Вау! Ось це було круто придумано!». В «Пожежника» ж є маса таких фішок-рушниць, але на них постійно робиться такий акцент, що ти просто чекаєш, коли вони вистрілять, і коли це нарешті відбувається, ніякого подиву, ніякого «Вау!» немає, тому що автор незграбно натякав – натякав – натякав і нарешті «бах!». Наприклад, якщо героїні п'ятдесят разів сниться сон, що на табір нападає кремаційна бригада на чолі з її звихнутим колишнім чоловіком, якого всі вважали загиблим, то саме так в підсумку і відбувається. І ось кожна вдала і цікава фішечка згадується автором стільки раз, що постріл стає занадто передбачуваним.

    У книзі взагалі багато передбачуваного, по суті, автор зібрав всілякі штампи з книг про апокаліпсис і пройшовся ними, прикрасивши тільки деталями. Тут є типове розкладання суспільства на заражених і здорових, серед останніх - божевільні мисливці, які вважають, що заражених потрібно тільки знищувати. Є табір, де заражені на час осідають, створюють громаду, думаючи, що зможуть вижити й пристосуватися до нових умов (якщо була б книга довша, думаю, їх було б кілька), є утопічний острів, де ніхто не полює на заражених і розробляються ліки. І більшість сюжетних поворотів здавалися мені знайомими, можливо, в іншому антуражі, але десь я таке вже читав або дивився. Втім, це робило книгу не менш захопливою (можливо, тому, що я до останнього чекав якогось вибухового «вау!», незвичайного розкриття персонажів або чогось ще дивного).

    Але нічого такого не сталося. Книга рівно доїхала до цілком передбачуваного фіналу, і враження залишились... ну, нормальні. Ні до кого з героїв я симпатії не перейнявся, автор особливо непоказними зробив чоловічих персонажів: вони або козли, або слабкі, або помирають. А ось з назвою Джо Гілл прогадав. Тому що в книзі з такою назвою чекаєш, що цей самий Пожежник виявиться яскравим героєм, такий же акцент на ньому. А він, як на мене, просто ніякий. Все, що він умів такого особливого і чому міг навчити героїню, міг і маленький Нік. Велику частину історії Пожежник страждає від травм, пневмонії, душевних мук про втрачене кохання (ну куди ж без саркастичного страждальця? Жінки ж адже тільки в таких закохуються, щоб їх можна було шкодувати. Якщо чесно, набридли вже подібні герої). Я б скоріше назвав книгу «Полум'я» або «Луска», це б більше зображало те, на чому дійсно тримається сюжет, і не викликало б невиправданих очікувань.

    А в цілому, мені здається, для тих, хто не читав творів подібного плану в великій кількості, все буде куди цікавіше і незвичніше, мене підвела моя захопленість темою, занадто багато порівнянь постійно лізло на розум. І ще з цієї історії вийде непогана екранізація, ефектна, як мінімум (і можливо, актори вдихнуть більше життя в не особливо привабливих персонажів).

    Вам може здатися, що книга мені абсолютно не сподобалася, але це не так. Це цікава, захоплива і дуже гаряча книга на тему постапокаліпсису. Сюжет трохи затягнутий в середині. Але мене це не бентежило, а навпаки, я рвався вперед, щоб дізнатися про долю героїв до яких вже звик. Я нагрівався немов ртутний градусник, на особливо напружених моментах і сміявся над іронією Пожежного. Вам я раджу читати тільки в протипожежних рукавицях, бо дуже гаряче :)
  • vasiLIT
    16 березня 2018 р.
    Все згорить!
    Автором книги «Пожежник» є Джо Гілла - син відомого письменника Стівена Кінга. За сюжетом світ під загрозою, появляється незвична хвороба від якої люди просто самозаймаються та згорають. Зараження поширюється дуже швидко, але деякі люди не інфікуються. Автор створює досить оригінальний світ, а сама ідея неповторна та незвична. Головних персонажів у романі багато, але їхня кількість тільки полегшує читання. У книзі дуже гарно описані деталі, події та місцевості сильно деталізовані. Джо Гілл гарно використовує літературні прийоми. Об’єм роману великий, але читати взагалі не нудно, немає таких частин, щоб читач хотів перегорнути десятки сторінок в пошуку чогось цікавого. У книзі дуже часто зустрічаються гострі повороти. У романі немає нічого зайвого. Головні герої постійно потрапляють у небезпечні ситуації та балансують на межі виживання. Автор якісно описує всі переживання своїх персонажів, їх психологічні стани, відчуття влади та можливість маніпулювання людьми. Головний герой єдиний, і в нього ключ від вирішення проблеми світової епідемії. Книга має гарну палітурку, переклад якісний, папір цупкий. Рекомендую всім.
  • Галинка
    2 лютого 2018 р.
    Вогняна епідемія
    Книжка-апокаліпсис від сина короля жахів. Книга, на яку надихнули Джоан Роулінг, Рей Бредбері ну і звісно ж батько, Стівен Кінг.

    На людство напала невідома епідемія, яка у народі носить назву "драконяча луска". Спершу на тілі з'являються плями, які дуже схожі на луску, і коли вона поглинає усе тіло, то людина просто згорає живцем. Весь світ палає у вогні. А паніка та страх перетворюють людей на жорстоких звірів.

    Головна героїня Гарпер також підчіпає цю заразу, а заразом і з цим дізнається, що вагітна. Понад усе у світі вона бажає не спалахнули вогнем хоча б до того часу, поки не народить дитину.

    І ось тут з'являється Пожежник, який не бореться з вогнем, а навпаки, вчить підкорювати його та цю хворобу.

    В книжці дуже добре показано, як поводять себе люди, які потрапили у екстрену ситуацію. Як страх та власне безсилля оволодівають людьми і змінюють їх.

    Попри не маленький об'єм, книжка не вийшла затягнутою, а наповнена багатьма подіями. Не обійшлося тут також без американських шаблонів, які вже починають набридати. Наприклад, яке чудове все американське, всі американські винаходи - це взагалі найкраще, що могло вигадати людство; і щоб не трапилося в Америці, в усьому винна Росія, а щоб не сталося в Росії, звичайно ж винна Америка.

    Думаю, що порівнювати творчість батька і сина було б не коректно. Хоча стиль у них схожий.
  • Олеся Кізима
    14 вересня 2017 р.
    ,,Пожежник"
    Джо Гілл - молодий американський письменник, який успадкував свій хист від батьків, зокрема від тата-,,короля жахів" - Стівена Кінґа. ,,Пожежник" - один з його ,,товстунчиків"-бестселерів, який нещодавно вийшов українською мовою. Щоправда, наше видання розчарувало мене недбалою коректорською роботою, якщо не сказати, що відсутньою, оскільки прізвище та ім'я коректора не вказані.

    Ідея та сюжет твору цілком видадуться знайомими, оскільки тематика пандемії смертельним вірусом - не нова. Крім того, у романі чимало алюзій, зокрема і до батькової творчості. Але твір вийшов класним, захоплюючим, таким, що й справді вартий титулів та неодмінної екранізації.

    Отож, людство заражене вірусом так званої драконячої луски. Шкіра хворої людини вкривається чорно-золотистими смужками і має здатність до безпричинного самозаймання. Головна героїня - медсестра-волонтер, яка доглядає уражених, й сама інфікується. Її чоловік спочатку залишає дружину, боячись і собі підхопити недугу, але згодом, переконаний, що й сам уже інфікований, повертається додому з наміром її вбити, а потім й накласти на себе руки. Мотивація: краще швидка смерть, ніж смерть у муках. Жінці вдається втекти у ліс, де її захисником стає таємничий Пожежник. Він - не лише її надія, а й надія усіх інших заражених людей, оскільки на них розпочинається справжнє полювання кремаційних загонів...

    Роман мені сподобався. Єдине, що місцями він трохи затягується, тож якби на сотню-дві сторінок зменшити його об'єм, ефект від прочитаного би не впав. Навпаки, легшу книжку було б зручніше усюди носити з собою, бо ,,Пожежник" не відпускає до останньої сторінки!)
  • Вячеслав Калыч
    23 серпня 2017 р.
    Интересная, но очень длинная история! 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Пожежник" - фантастический роман Джо Хилла. У этой истории довольно многообещающее начало, здесь речь идет о вирусе, который также известен как "Дракон". Заражение проявляется темными пятнами на коже. Здесь можно было бы пошутить и насчет бесплатных татуировок, но все кончается тем, что зараженные сгорают заживо. Человечество на грани неведомой катастрофы.
    Харпер - молодая медсестра, которая обнаруживает у себя проявления этого заболевания, и к тому же она беременна. Ее муж считает, что они должны покончить жизнь самоубийством. Когда они уже на грани отчаяния, в их жизни появляется таинственный незнакомец в костюме пожарного и обещает отвести Харпер в тайную группу зараженных, которые нашли способ побороть эту болезнь. К несчастью, тут же появляется иная группа людей, которые начинают уничтожение инфицированных.
    Это очень сильное начало для книги, но, к сожалению, есть один момент, который многое портит: этот роман чересчур большой. Такое ощущение, что автор не может сосредоточиться на одной основной истории, и поэтому она превращается в мыльную оперу, и становится очень похожей на голливудский боевик, который длится еще минут двадцать после эпизода, на котором он логически должен был бы завершиться. А так книга очень увлекательная и довольно неплохая.
 

Характеристики  Пожежник

Автор
Джо Гілл
Видавництво
КМ-БУКС
Мова
Українська
Рік видання
2017
Перекладач
Євген Гірін
Кількість сторінок
704
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
9786177489787
Вага
650 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 
Статті про книгу  Пожежник
#YakabooBingoAutumn2018: Книжки-вогонь для тих, хто добряче змерз
Раніше ми вже пропонували вам підбірку «теплих» книжок для бабиного літа, а тепер запускаємо важку артилерію — таких, що аж пожежа. Відчиняймо кватирку, бо зараз буде гаряче.