На жаль, правило 50 сторінок тут не працює. Коли купуєш цю книгу очікуєш від неї чогось фантастичного, чогось смішного, незвичайного, іронічного. Ну це ж продовження «Ходячого замку», свята корова! Це ж чтиво що має захоплювати та вражати. А тут – бац! – звертання на пів сторінки, початок незрозуміло про що, якісь килими та кальмари. А де ж Хаул та Софі? Агов, нас ніби надурили. Але зачекайте! Прошу вас, не випускайте цю книгу поки не дочитаєте. Навіть якщо вона здається убивчо нудною. За маскою довгих вступів, шанобливих поклонів та дивакуватих головних героїв ховаються неочікувані сюрпризи для шанувальників Софі та Хаула. Не поспішайте, насолоджуйтесь чудовим перекладом та повільним розвитком історії, а вже ближче до середини повісті (чи, може, до її кінця) тримайте свої стільці та шляпи – ось коли почнеться весь вихор подій та вражень! Тут буде і сатира на подружнє життя, і легка іронія на перші стосунки, дивакувата історія притирання двох сердець там, де зовсім цього не чекав; тут ви побачите проблематику братерської любові та вірності переконанням, насолодитесь тим як найбільший боягуз королівства знову зробить неможливе – не дивлячись на острах та не перестаючи боятись якимось макаром врятує всіх (не без допомоги сотні розумних світлих голів, звичайно). А ще насолодитесь акторською грою юної принцеси Валері, яка встигла досить вирости з вашої останньої зустрічі. Перегортаючи сторінки, дайте цій книзі шанс. Не завжди правило 50 сторінок працює.

Продовження історії про Мандрівний замок. Перша моя думка, коли я прочитала анотацію, була, що це щось на кшталт Алладіна і його лампи. Але ні, джину тут, звичайно, будуть, та в решті ці дві історії кардинально різні. Наш головний герой Абдулла - це звичайний торговець килимами на ринку, яких в Занзібі сотні. Але дещо таки відрізняє Абдулу від решти - він надзвичайний мрійник, котрий постійно будує собі "замки" і витає у хмарах. Якось до його рук потрапляє диво-килим, який може літати і тут усе заверчується та закручується. В книзі будуть і джини, і принцеси (навіть дууже багато принцес), і криваві розбійники. Ми знову зустрінемо старих знайомих - Гаула, Софі і Кальцефера, проте в нових образах (й ДУЖЕ неочікуваних!). Як завжди, книги Діани Він Джонс читаються неймовірно швидко (буквально два-три вечора) і є дуже захопливими. Проте, на маю скромну думку, із усієї трилогії "Повітряний замок" є найслабшою частиною. Мені не надто сподобалась обраниця Абдулли і один сюжетний хіт пов'язаний із Софі (ну дуже вже дивне амплуа вигадала авторка для героїні). Проте з цією книгою ви точно відпочинете, насмієтесь та отримаєте масу задоволення. Раджу всім, хто шукає приємну книжечку на вечір чи знову хоче зануритись в атмосферу дитинства.

Обкладинка мені подобається, з цього трикнижжя, на мою думку, найкраща. І самі малюнки і підбір кольорів. Дивно трішки, що це єдина з трьох книжок без сірого кольору. Папір так само якісний та й загалом оформлення. Переклад мені так само не дуже сподобався як і в першій частині, а от вичитали краще. Можливо не так поспішали чи що. А тепер до самої історії... Якщо перша книга мені нагадала сітком, то ця радше класичні пригоди, де герой відправляється у мандри, аби досягти того, що він собі намріяв. Наш головний герой це торговець килимовим покриттям із речового ринку, не надто амбіційний, дуже любить ледарювати й водночас мріяти про різне всяке. В нього є друг, що поруч із його наметом тримає ятку зі смаженими кальмарами. А в друга є пес - найзлісніший із блохастих, просто окраса цієї книги. І отак він живе, заробляє на життя продажем килимового покриття та потерпає від набігу родичів, яким усе вічно не так, допоки за невеличкий статок він не придбав чарівний килимок. Після цього історія закручується, герой знайомиться із дівчиною зі своїх мрій (ну мрії він трішки підправив, бо дівчина виявилася навіть гарнішою ніж уявляв), та ще й такою розумною, що вона могла б замінити бібліотекаря із однойменного фільму. Ну а де жінки там проблеми та пригоди. І от він незчувся як його мрії (до речі, не тільки хороші) починають надзвичайно швидко збуватися, а от як він із цього всього виплутається, то ви вже самі дізнаєтеся. Тут будуть як нові персонажі, так і деякі вже знайомі нам з першої книжки. Взагалі якщо так подумати, то персонажі в цих книгах вийшли дуже живими та реалістичними. Багато авторів роблять своїх персонажів якимись ідеальними, але тут ні. Це звичайні (чи не дуже) люди, з як позитивними так і негативними рисами. Тому за ними цікаво спостерігати. Ще я задумався і помітив, що переважна більшість персонажів якщо не дорослі, то принаймні підлітки. Це досить цікаво, бо часто в дитячих книгах пишуть про дітей, бо дітям так простіше асоціювати себе з персонажами. Але тут не так, тож може мій здогад, що книга таки писалася для батьків, що читатимуть дітям казочки на ніч не такий далекий від правди. Та й розділи по 15-25 сторінок теж можна використати на користь моєї теорії. Сама історія для мене на початку була цікавою, всередині трішки просіла, а от фінал тут мені в рази більше сподобався ніж у першій книзі. Розв'язка з дивами особливо повеселила. Розкрию маленьку таємницю, тут не буде битв чарівників. Певно письменниця усвідомила, що читати дві сторінки як б'ються дві хмари пилу не надто цікаво. І це добре. Ще я помітив, що хоч це і казка, але тут фінал виявився реалістичнішим за різноманітні серйозні книги та фільми, особливо з категорії для підлітків. Загалом це чудова книга яку неодмінно раджу прочитати всім, хто любить гарні казочки.