Книга чудова. Сімейна сага. Воєнна сага. Історія про силу людини, про другий шанс, про кохання і життя попри біль. !!! Увага, можливі спойлери !!! Мотивом до придбання книги стало те, що знайшов я її в розділі ЯКАБУ про першу та другу світові війни. Подібна тематика загострила мою цікавість після 2014 року, коли розпочалась російсько-Українська війна. Додало інтересу до придбання книги і те, що авторка є українкою. Мені стало цікаво, як пані Ірина зможе передати дух подій, частиною яких вона ніяк не могла бути. Як впорається з цією машиною часу. Забігаючи наперед – в неї це вийшло переконливо. Перше, що варто сказати, я не придумав жодного зауваження до книги. Почавши читати текст, а він досить об’ємний (500 сторінок густо збитого тексту), мене наче захопила ріка і понесла вперед: в німецькі окопи; на весілля в арденнське містечко; в будинок заможного текстильника; до його дочки Констанс та зятя Бастіана. Мова, штрихи подій, клаптики сцен, які авторка обрала для введення читача в текст, робили свою добру роботу. Машина часу спрацювала. І от я вже наче в текстовій версії серіалу «Абатство Даунтон», в тому сезоні, коли герої стикнулись із Першою світовою війною. І саме це я і очікував. Цього я і бажав замовляючи цю книгу на свій день народження. А потім прийшло божевілля, і те, що можна назвати «по той бік війни». Розлука. Мобілізація. Шпиталі. Поранені та поранення. Вибухи, кров, ампутація... Розпочалась війна! Цей момент ділить книгу на дві частини – про Констанс і про Бастіана. Найбільше вразила частина про Констанс. Адже вона була такою юною, такою непідготовленою до того, що творилось по той бік тієї безглуздої війни. І те, як вона впоралась з новою долею, варте поваги. Переказувати сюжет не люблю, але скажу, та кількість пригод, які придумала для неї авторка, мені дуже сильно сподобались. Весь час щось відбувалось. Щось важливе, цікаве, те, що вражає і мотивує. «Оце сила волі!», казав я собі багато разів. І весь час ця безпорадна, але така світла людина, долала небезпеки. Вчилась, пізнавала, програвала, вставала і йшла далі. Оцей момент, того переродження, перебудови до нових реалій, найбільше вражав. Багато падали під цим натиском, але не Констанс. Вона вчилась, пробувала і ставала кращою. В неї виходило, десь добре, десь погано, але справи йшли. Наче Маріанна, Констанс уособила для мене цілу Францію, цілу націю французів в тій війні. Доля Бастіана теж цікава. На мою думку авторка гарно і вдало показала той факт, що інколи розум людини гостріший за зброю. Усі пригоди Бастіан здобув і пройшов користуючись знаннями мов, які він здобув у двох університетах. І доля йому за це всяко радувала: і коханням, і дружбою, і болем, і горем, і всім-всім, що тільки могла. Особливо мені зайшов епізод життя Бастіана в горах. Чомусь згадались твори Хоткевича, такі ж проникливі та колоритні – хто б міг подумати :) Писати ще можна багато всілякого: про гидоту, яку люди виймають зі своїх душ в час війни; про зради; про політику і бізнес. Все воно є в книзі, і має своє вдале місце. Але я не писатиму. Краще читайте. Книга однозначно варта уваги, особливо в наш воєнний час. Останнє, що хочеться сказати, книга вчить залишатись людиною попри всі «палки в колеса» від долі.

Длинные выходные - прекрасный повод взяться за чтение серьезной по теме и объему книги. Творение литературного таланта Ирины Жураковской «По той бік війни» как раз из таковых. В центре сюжета - немец Бастиан фон Детти и француженка Констанс Шартье, которые встречаются во французских Арденнах весной 1914 года, влюбляются и женятся. А дальше - дальше начинается I Мировая война, которая разводит их по разные стороны баррикад. Оба героя - из зажиточных, интеллигентных семей, поэтому даже не могли представить, как сильно им придется измениться, чем придется пожертвовать, чтобы пройдя войну, остаться человечными и не забыть о своей любви. Но не подумайте, что вас ждут сплошные романтические переживания! Здесь вам и становление Красного креста, и становление женщины, и становление человека. Здесь и о сложном моральном выборе, о том, как быть пацифистом в военное время тоже. Героям книги сочувствуешь, они описаны настоящими, живыми, с человеческими недостатками и страхами, а потому далеки от «картонных» персонажей, которые так часто встречаются на страницах современных романов. Пока читал книгу - было ощущение, что читаю современника Ремарка, потому как в социально-географический фон погружаешься с головой. И на это есть причины. Ирина - писательница, волонтер и путешественница, которая еще со времен своего обучения в Лозаннском университете путешествует по Европе. Именно поэтому регионы, где происходят события романа, стали для писательницы родными, и как раз поэтому описаны они тщательно и с любовью. Даже писать свою работу над романом Ирина начинала в Германии, а заканчивала - уже во Франции. Сама идея, завязка и главные герои Ирине приснились, а один из эпизодов в конце книги вовсе автобиографический. Как по мне, это замечательный пример качественной работы писателя, которую обязательно должен почувствовать читатель. И хотя это лишь первое издание книги, и в нем есть место опечаткам, я все равно искренне советую вам прочитать эту книгу - она великолепна! Роман позволяет читателю увидеть войну глазами всех сторон: и немцев, и французов, и даже нейтральных швейцарцев. Однако персонажи романа - военные, медики, волонтеры, беженцы - такие близкие и понятные украинскому читателю, что все они в равной степени «свои». Относительно качества книги, то - РЕСПЕКТ издателям за шрифт! Ну, очень я люблю такую стилистику текста, хоть и не знаю, как он называется. Рисунки в начале глав тоже создают определенную атмосферу. Ну, и украинский перевод - мне очень понравился. Если вы любите книги о любви на фоне войны, пройти мимо «По той бік війни» с вашей стороны будет ложным решением.

,,По той бік війни" -- стилізований під історичний роман письменниці, волонтерки та мандрівниці Ірини Жураковської, котра, закінчивши Лозанський університет у Швейцарії, подалася подорожувати Європою, щедро збираючи враження та пропускаючи їх через свої серце та уяву. Саме побачені на власні очі мальовничі місцини Франції, Німеччини та Швейцарії надихали авторку взятися за перо, а остаточним посилом почати писати роман став сон, в якому намалювалися ідея, зав'язка та головні герої майбутнього ,,дітища". Варто додати, що за процесом написання твору можна було простежити, читаючи фейсбук-сторінку письменниці, а побачити географічне тло подій -- у її власних інстаграм-дописах. ,,По той бік війни" хоч і переносить читача у переддень, безпосередньо під час та навіть після розгортання драматичних подій Першої світової війни, складається враження, що все описане, на жаль, таке суголосне сучасним реаліям історії України на її східній території... Головним героям -- молодим, вродливим, заможним та інтелігентним німцю Бастіану фон Деттену та францужанці Констанс Шартьє -- судилося спізнати чимало сповна: доленосна зустріч навесні 1914-го року у французьких Арденах, бурхливий роман, рання вагітність, пишне весілля... і війна, яка безжально розкидає їх по дві сторони барикад... Як жити далі, коли на шальці терезів -- обов'язок перед батьківщиною vs кохання до ,,ворога"? Як воно, носити під серцем та годувати дитину від ,,ворога"? Чи зуміють наші герої пройти усі випробування, зберігши свої почуття? ,,По той бік війни" -- це, найперше, роман про складність морального вибору та збереження у собі Людини в нелюдських умовах. Атмосферно та за об'ємом він нагадав мені ,,Солов'я" Крістін Генни, а за змалюванням соціально-географічного тла -- Ремарка.