Дуже тонкий і мілкий шрифт, це не для мене. Відкрила і закрила.

Насправді в книзі майже нема пляжу (в такому сенсі, що приходить нам в голову коли чуємо слово пляж), але в ній є історія кохання, лікування травм та важкості. Книга глибока, хоча вміло балансує між жартами та дослідженнями себе. Для мене вона найтемніша історія з усіх прочитаних мною книжок Емілі Генрі (хоча вона не є безпосередньо темною). Те, як вона огортає важкі теми в такі цікаві сюжети треба вивчати. Якщо щось з цього вам відгукнулось - тоді будь ласка, прочитайте її, але бажано наприкінці серпня, бо це не таке легке пляжне чтиво, як може здатися.

📖 В сюжеті двоє молодих письменників випадково стають сусідами, і в якийсь момент вирішують обмінятись жанрами, укладаючи парі. Тепер Оґастус повинен написати милу романтичну комедію з щасливим фіналом, а Дженьюері - класичну розумну прозу. В моменті написання, вони вирішили трохи допомогати один одному, і вона влаштовує йому романтичні вечори, а він ій - зустрічі-інтервʼю з людьми, які можуть повпливати на хід ії нового сюжету. ✍🏻 Звичайно, у пари виникає кохання, яке не оминають проблеми… А паралельно автори ще і вирішують свої особисті проблеми минулого. 👌🏻 В цілому, це милий роман, про переживання хлопця і дівчини, про закоханість, про здорові відносини, хоча не ідеальні. Він легко читається, усього дві (і не занадто) відверті сцени, є жарти, приємна атмосфера, цікаві другорядні герої. 🔥 Нічого супер видаючегось, але точно не вирачений час на книгу) 🍓 Рекомендую читати під цукрове печиво з холодним чаєм або під сидр із свіжими ягодами. ⭐️ Класна книга, щоб відпочити чи взяти з собою у відпустку. Моя оцінка 8 з 12.