Ця книжка – своєрідний репортаж зі сталінських таборів. Заарештована 25-річною дівчиною за зв’язки з польським підпіллям, Барбара Скарґа (1919–2009) пройшла всі етапи радянського “перевиховання”: тюрма, трудові табори, заслання. Хоч події в книзі описано з віддалі трьох десятиліть, авторка дуже живо відтворює збережені в пам’яті деталі й сюжети з побуту зеків, образи людей по цей і по той бік колючого дроту, свої тогочасні думки й відчуття. Це непроста мандрівка спогадами, але, як пише авторка: «Є речі, варті не просто бути зафіксованими. Про них треба б кричати так голосно, щоб той крик почули всі. Бо вони й досі актуальні, й досі наче камінь на нашій долі».