Складний, атмосферний і дуже емоційний роман, який буквально занурює у внутрішній хаос головного героя. Книга вражає своєю мовою, символізмом і глибокими роздумами про самотність, залежність, страх і втрату сенсу життя. Події відбуваються на тлі Мексики, і автор настільки яскраво передає атмосферу спеки, напруги та приреченості, що під час читання ніби сам опиняєшся серед цього світу. Це не найпростіша книга для сприйняття, місцями вона заплутана й потребує уважності, але саме в цьому її сила. Роман залишає сильне післясмак і довго не виходить із голови. Дуже потужна література, яка точно варта уваги - 4,5 із 5.

На жаль, роман Лаурі, який увійшов в списки найкращих, зовсім мене не вразив. А, можливо, навіть вразив, але неприємно. Тяжке життя автора відобразилося у сюжеті цієї автобіографічної книжки. Трагедія, яке привела автора до алкоголізму, мало висвітлюється як в романі, так і в статтях про Лаурі. Але на жаль, ніяка трагедія не змушує мене як читача подивитися на всі його подальші вчинки та думки якось по-іншому. Так, звичайно, ще й вплив вчинків близьких, як думав автор, йому людей.. але сам роман – це якийсь потік хворої свідомості головного героя під постійним впливом алкоголю. І це майже неможливо читати. Я читала і сама відчувала себе хворою. Дуже й дуже трагічно – так, місцями дійсно красиво описано, але взагалі не те, що я очікувала від анотації. Читати про таке – нецікаво і як мінімум неприємно.

Я не знаю, як так сталося, що я не знала про існування Лаурі, доки не побачила його книгу в анонсах "Фабули". Що? Один із кращих романів минулого століття? Книга, яку по кілька разів перечитували Ернест Гемінгвей з Габріелем Гарсією Маркесом? Ну, тепер, прочитавши, я принаймні знаю чому. Це роман, події якого припадають на міжвоєнний період і відбуваються в одному з невеличких мексиканських містечок впродовж одного дня. Маємо четверо головних героїв, долі яких утворили якийсь незрозумілий порочний клубок, в якому вони, хто як може, намагаються розібратися. Роман частково автобіографічний, головний герой - прототип самого письменника, страждає на алкоголізм (Лаурі помер в ранньому віці через передозування, в тому числі й алкоголем). Усі його думки обертаються навколо оковитої, навіть коли йому вдається трохи відволіктися і подумати про близьких, яких він кривдить своєю поведінкою, - це триває недовго і він знову береться за своє. Це дуже трагічна історія самотності, внутрішньої боротьби із майже непереможним ворогом, про яку автор сам добре знав. Тому краще ніж він про це написати було б складно. Чудова, тягуча, некваплива оповідь. Дуже атмосферна, з чарівними описами. Рекомендую, але зважайте, що це може бути тригерне читання.