Ця книга охоплює друге півріччя 1991 року - останні місяці існування Радянського Союзу. І хоч багато з нас були свідками тих подій, проте цікаво було прочитати про тогочасну політичну кухню зсередини. Головні враження від фактів, викладених в цій книзі: 1. Головним могильником СРСР була Україна. Не будемо сперечатися про передумови та причини розвалу СРСР, але саме в 1991 році позиція України, тогочасної української політичної еліти та українського народу стали визначальними. Всі інші республіки та їх еліти дивилися в сторону України і чекали рішення українців. Ніхто не уявляв подальшого існування Союзу без України. Але на референдумі 1 грудня 1991 року 90% українців чітко й однозначно висловилися за Незалежність! Навіть в Криму та Севастополі був результат 56-57%, а в Донецькій та Луганській областях - понад 83%! Це було шоком для Горбачова, Єльцина та всіх інших. І це стало останнім цвяхом в домовину СРСР. 2. Ще на тому етапі в 1991 році москалі в особі як Горбачова, так і Єльцина з подачі їх оточення намагалися шантажувати Україну територіальними претензіями в разі виходу України зі складу Союзу. Мова йшла про Крим та Донбас... 3. Позиція американської адміністрації на чолі з Президентом Джорджем Бушем була, м'яко кажучи, дивною. Американці всіляко підтримували і допомагали прибалтам в питанні виходу із Союзу, і в той же час наполегливо переконували українців не робити цього. За три тижні до проголошення Незалежності України Буш приїхав до Києва і виголосив промову, яка абсолютно не відповідала вимогам часу і настроям українського суспільства. Застереження від "суїцідального націоналізму" обурило багатьох українців як в Україні, так і в світі. Хоча американців можна було зрозуміти: їх турбувало питання ядерної зброї та контролю над нею, а також уникнення югославського сценарію для радянських республік. 4. Досить непривабливими є фігури Михайла Горбачова та Бориса Єльцина. Першого - в намаганні за всяку ціну зберегти Союз в тому чи іншому вигляді аби залишитися при владі, а другого - в намаганні посунути Горбачова і стати першим в Росії та на пострадянському просторі. При чому Єльцин знищував Горбачова не тільки політично, а й, так би мовити, "побутово". 5. Визначальна роль масових вуличних акцій у вирішальні моменти. Наприклад, масові вуличні акції в Москві на підтримку Єльцина 19-21 серпня "обнулили" намагання ГКЧПістів взяти владу, а масові вуличні акції в Києві змусили Верховну Раду України прийняти Акт проголошення Незалежності України 24 серпня. Ну й головний, мабуть, висновок: формально Радянський Союз помер в грудні 1991 року. Але конвульсії радянської імперії продовжуються донині. Міцно вкорінений в голові багатьох "совок" неабияк сприяє цьому.

Це гарна книга та унікальна змога спостерігати розпад Радянського Союзу через самі дрібні деталі у внутрішній політиці Радянського союзу та світовій політиці тих часів. Твердження книги полягає в тому, що Радянський Союз розпадався не через фінансові труднощі та архаїчну систему уряду, а через рухи за незалежність у країнах, що входили до Союзу, зокрема найчастіше це були націоналістичні рухи "визволення" в Україні та Росії. Але так, як автор представляє докази, здається, що нації оголосили про свою незалежність від Союзу попри всі економічні та політичні потрясіння, незалежно від того що відбувалися з Горбачовим, Радянським союзом та його економікою. Також твердження, що Буш хотів зберегти Радянський Союз живим, в кращому випадку є смішним. Думаю Містер Буш хотів переконатися, що країни не визнають незалежність нових країн негайно і намагався знайти спосіб мирного розпаду союзу без хвилі очікуваних етнічних чисток, таких як ситуація, що сталася в Чечні на початку 90-х років. Хороша книга, мене особиста завжди цікавила історія найбільшої імперії зла XX століття.

Свята - чудова нагода розпочати рік інтелектуальною книгою, наприклад, цією працею відомого історика Сергія Плохія, в якій ідеться про причини та обставини розпаду комуністичної імперії - Радянського Союзу. Важливо зауважити, що в оригіналі "Остання імперія" писалася англійською і була видана у США, отже її було розраховано насамперед на західного читача. Саме тому автор мусив детально роз'яснювати деякі нюанси, добре відомі українській чи російській авдиторії, але малозрозумілі зовнішньому спостерігачеві. Напевно, головна мета, що її ставив перед собою Сергій Плохій, полягала в зруйнуванні кількох поширених мітів чи стереотипів. По-перше, автор переконливо спростував популярне уявлення, нібито зникнення СРСР із політичної мапи - це заслуга Сполучених Штатів. Він на численних фактах показав, що в дійсності адміністрація Джорджа Буша-старшого зовсім не бажала знищити давнього ворога, адже найбільше боялася неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї. Американці не лише не мали на меті "розвалювати" СРСР, а навпаки всіляко намагалися втримати на плаву свого відданого союзника Михайла Горбачова. Стрімкий процес розпаду червоної наддержави було запущено передусім через збіг кількох внутрішніх чинників. Далося взнаки запекле протистояння між Горбачовим і Єльциним - двома претендентами на найвищу владу в державі. Цікаво одначе, що ані останній президент СРСР, ні перший керівник Росії не бажали поділу радянської імперії. Горбачов прагнув підписання союзного договору, а Єльцин сподівався перетворити СНД на нове об'єднання, в якому Росія відігравала би провідну роль. Їхні плани розбилися об непоступливість республік, насамперед України. Читаючи книгу розумієш, що антагонізми української та російської еліт проявилися вже тоді. Назва "Остання імперія" виникла саме тому, що, на думку Сергія Плохія, згубним для СРСР став національний конфлікт російського центру з республіками. Можна, звісно, посперечатися стосовно того, чи дійсно СРСР був останньою імперією Європи (загроза розпаду, приміром, на тлі Брексіту нині гостро постала перед Британією), але ахіллесову п'яту радянського чудовиська автор, як видається, намацав дуже точно. "Остання імперія" - книга актуальна і цікава. Це той випадок, коли вивчення недавнього минулого допомагає зрозуміти сьогодення. Важливо, що автор дослідження - український історик, тож кілька розділів монографії спеціально присвячено українським подіям (здобуття незалежності, референдум 1 грудня тощо). Книгу написано в популярному стилі, вона легко читається. Я загалом дуже задоволений, усім раджу.