Ольга Токарчук описує історії трьох жінок, кожній з яких довелося зблизька побачити смерть. Кожна приймає й усвідомлює її по-своєму: через скорботу, заперечення, піклування. Усі героїні подорожують, добровільно чи вимушено, бо модерна людина лишається істотою невкоріненою. І навіть знайшовши свій крихітний куточок десь у передмісті чи на далекому острові, персонажки Токарчук усвідомлюють: немає жодної кінцевої точки. Поки ми переміщуємося, ми живі.