Сім'я божевільних. Але чи народжуються божевільними? Вроджене божевілля- явище рідке, а от події, які трапляються з нами, легко можуть змінити наше сприйняття. Автор розповідає про сім'ю, яка не входить у рамки "класичної". Головний герой - підліток Френк, який у свої юні роки вже вчинив декілька вбивств членів родини, постійно калічить тварин і ненавидить усе живе. Про те, що його психіка є абсолютно здоровою і мови йти не може. Але, так як оповідь йде від його імені, він дуже добре пояснює свої вчинки і приховує їх від усіх оточуючих, а тому і читачам здається, що все скоєне насправді не таке й страшне. "...саме для цього чоловіки і створенні. Кожна стать має свій талант; жінки вміють народжувати, а чоловіки - убивати." Френк має брата Еріка, який нічим не кращий. Адже його запроторили до психлікарні, з якої він вміло втік. Ще один божевільний. Тільки цей "божевільний" несе занадто багато розумних думок, які переплітаються із певним маренням. І взагалі, не дивлячись на свою певну мерзенність написаного, автор вкладає в книгу достатню кількість слів, над якими, непомітно для себе, починаєш задумуватись. Для мене все вирішив фінал історії. Останнє речення, яке перевернуло все. Знущання батька, нездоровий погляд на життя Френка, божевілля Еріка перекреслюється, коли назовні випливає правда. Я не можу сказати, що книга мені сподобалась. Але сказати, що не сподобалась, я теж не можу. Багато незрозумілих речей, початок, який змушує відкласти книгу і не повертатись до неї. Та все ж, дещо все-таки змушує читати далі. Те, як герої розкриваються. Показ того, як за божевіллям може ховатися ясний розум, важливі думки. Що спонукає на вбивства, знущання над іншими, страшні експерименти? Що є тригером божевільних вчинків? Можливо відповіді знайдуться, коли віднайдеться правда про те, ким герой є насправді? Саме правда повинна розкрити всі карти. Я не знаю чи варто радити книгу. Але скажу, що над нею доводиться довго і багато думати. Вона засяде у вашій голові не на один місяць. І після десятків прочитаних книг, ви всеодно будете згадувати саме цю. Вам вирішувати чи хочете ви додати цю історію у своє життя. Від мене 8/10

«Осина фабрика» є дебютним романом британського письменника Єна Бенкса. Цей твір відразу ж вразив читачів по обидва боки океану, а пізніше став культовим. Мова тут йде про підлітка Френка, який живе разом з батьком на самотньому острові неподалік берегів Шотландії. До того, як хлопцю виповнилось 10 він вже встиг здійснити три вбивства, позбавивши життя, один за одним, родичів приблизно його віку. Вже в такі юні роки він зміг підлаштувати все так, що на нього не падала підозра. У Френка є старший брат Ерік, який на початку книги втікає з будинку для людей з розладами психіки і прямує на острів. Потрапив він до цього закладу за те, що підпалював собак в сусідньому містечку. Серйозні психологічні проблеми у хлопця почались після одного жахливого випадку на лікарняній практиці, яку він тоді проходив. Маю попередити, що роман «Осина фабрика» сповнений жорстокості до тварин та неприємних сцен, тому мені, як людині, що любить братів наших менших, книгу було читати досить важко. Але було цікаво знати, чим все закінчиться, бо такої божевільної книжки у мене в руках ще не було.

Приступаючи до читання даної книги, у мене уже були упередження, що книга мені не сподобається через свою мерзенність. Але я рада що вона перевершила мої очікування. Перед нами постає наш головний герой - підліток, який у дитинстві був травмований фізично та морально. І він так і продовжує зростати у психічно-нездоровій атмосфері. Оповідь веде саме головний герой, тому ми дізнаємося про всі події з його точки погляду. І він їх так логічно та розумно передає, що навіть дуже бридкі його вчинки, або вчинки оточуючих його людей, не викликають занадто мерзенні почуття. Звісно читач розуміє, що те, що відбувається просто жах. Але це не зупиняє від читання далі. Головний герой причетний до смертей різних живих створінь. Але епізод з кроликом мене просто нажахав. Читаючи усі ці ситуації, через які головний герой проходить, я розуміла, що він, можливо, і не усвідомлює їхню неправильність. Хоча деякі з них він собі виправдовує тим, що він інакше просто не міг. Але зростаючи усамітнено на острові, з такою родиною, від головного героя не можна чекати того, що він виросте адекватною людиною. Та і ще те, що з ним зробив батько, просто в голові не вкладається.