Здавалось би звичайна книга чи звичайний роман, але насправді досить глибокий зміст та манера написання не дадуть вам назвати даний роман "звичайним". Роман "Олівія Кіттеридж" Елізабет Страут - це в основному історії жінки, головної героїні книги Олівії, яка переживає різні стадії життя та адаптовується до них. Кожний знайде в її житті щось повчальне для себе. Адже в книзі описані не тільки життя та роздуми Олівії. Розповідь іде від лиця різних людей, які живуть з Олівією в одному містечку. Автор дозволяє читачу задуматись про те, як людина бачить та аналізує себе, та водночас побачити, як можуть бачити і аналізувати цю людину оточуюючі. Для батьків також можна знайти для себе щось нове для покращення стосунків із дітьми, бо велику частину в романі відведено саме стосункам Олівії та її сина - Христофера, які не назвеш "простими". Я б назвала даний роман дуже проникливим, бо під час читання починаєш задумуватись і про своє життя, про те як би зміг поступити в тій чи іншій ситуації. Починаєш співпереживати героям та чітко уявляти їхнє життя та характери.

Спочатку я подивилася серіал, а вже потім дізналася, що серіал базується на книзі. І прочитавши книжку, переконалася, що авторам серіалу вдалося передати атмосферу невеликого містечка, де все йде неспішно, пливе у часі. Олівія, головна героїня, сама проживає, а також стає каталізатором для різноманітних подій, які показують її характер через різні ролі: як мати, як вчительку, як дружину, як просту жінку - з усіма внутрішніми протиріччями, сумнівами, бажаннями. І цим книга мені дуже близька, адже у всіх нас багато ролей, які перемежовуються, інколи потребують від нас протилежних рішень одномоментно. Всі ми продираємось через це, зі сподіванням, що кожне таке рішення було правильним, адже відповіді будуть нескоро. І Олівія старається бути чесною з собою, своїми причинами та емоціями, але, звичайно, є "сліпі плями", які вона не може (або й не хоче) осягнути. Згодна з попередньою рецензією, що книгу потрібно смакувати, сповільнитися при читанні та насолоджуватися цими неспішними історіями-оповіданнями. Так, книга злегка меланхолійна, але й позитивна, адже попри все життя йде далі, і ніяк не взнаєш де здобудеш, де загубиш. Раджу для прочитання людям, кому хочеться зануритися в себе, пофілософствувати про те, про се у спокійній атмосфері та з гарною книгою.

Книга лауреата Пулітцерівської премії Елізабет Страут "Олівія Кіттеридж" - про стару пані Олівію, пенсіонерку, колишню вчительку математики, жінку часом грубу і строгу, часом вразливу, про те як вона розуміє своє життя, сприймає свою старість, і життя інших мешканців невеличкого містечка. Книга складається з окремих новел, що розповідають про окремі епізоди з життя Олівії, або про життя якогось іншого персонажа, якого точно знає Олівія, або навіть його навчала. І це так цікаво читати твір з окремих частин, ніби складати пазл. Олівія Кіттеридж точно не залишить нікого байдужим. Я то співчувала їй, то сердилась на неї, то засуджувала, то розуміла її, то не розуміла. Ця книга мене так захопила, вона дозволяє побачити життя ніби з боку, подумати над тим, як часто когось засуджують, не знаючи про мотивацію людей, їхні болі, страхи, їх передісторію тих чи інших вчинків. Є в тексті одне слово "олівність", яке мені описує всю книгу, вона (книга) має свій характер, свою особливість, вона наче жива людина. Неймовірний твір. Недарма зняли за його мотивами серіал (вже біжу дивитися). Безперечно читатиму продовження і інші твори письменниці. Елізабет Страут - для мене справжнє відкриття.