Кожна війна має своїх героїв та антигероїв. Перші йдуть боронити рідну землю до останньої краплі крові, другі - продають ворогам-окупантам, намагаючись заробити побільше грошей. Груба, брехлива, цинічна ідеологічна багатодесятилітня пропаганда, немов мечем, розколює суспільство, породжує ненависть до Батьківщини. Бути патріотом не те що ганебно, а навіть смертельно. За рідну мову і найменші прояви національноі ідентичності загрожує розстріл, а мінімальний опір чи незгода з самопроголошеним бандитським режимом карається катуваннями. У ще недавно мирному місті люди тремтять від страху під дулами загарбницьких автоматів, постійних обстрілів артилерії. Повітря наелектризоване жахом невідомого. Коли поруч чути постріли, розриваються знаряди, гинуть мирні люди, і не знати чи залишишся живим, чи прокинешся наступного ранку з родиною у незруйнованій дощенту оселі. Страшно жити на рідній землі у жахітті підлості, непорозуміння, ненавості, не знаючи хто друг, а хто ворог, від кого чекати пострілу в спину. Невимовно боляче, коли найближчі люди стають ворогами, руйнується сім'я, втрачаються друзі, зраджують Батьківщину діти. Війна зриває маски, показуючі справжні обличчя людей. І дуже хочеться вірити, що війна: військова, політична, ідеологічна закінчиться, і буде мирне небо над головою, люди схаменуться, прозріють. А ще, надія на те, що Донбас - це Україна не лише територіально, але й душею, можливо не весь, і не зараз, але час правильно все розставить на свої місця.

Досить довго не наважувалась читати цю книгу. Ще досить болючі спогади про АТО, про події, які до цього призвели. І, мабуть, пройде ще чимало часу, поки ці рани почнуть потихеньку загоюватись. Тому, коли до моїх рук потрапила ця книжка, я вирішила, що таки пора її прочитати. Події розгортаються в місті Сєвєродонецьк, куди у 2014 році приходить окупація та війна. В центрі уваги постає сім’я Агафонових. Кожен член родини уособлює собою різний прошарок населення Донбасу, це: бабуся - пенсіонерка, яка мріє про комунізм, бо саме там пройшла її молодість, батько - пацифіст, мати – патріотка, син, який до останнього стояв на Майдані та дочка – захоплена ідеями сепаратизму, що і спонукає її піти в ополчення. Різні настрої, цілі, бачення ситуації, що склалась та різне уявлення про щасливе майбутнє і долю Донбасу. Книжка вийшла дуже емоційною. Сюжет викликає розпач, біль, зневагу, радість та безмежну гордість. Також вона несе надію, що все у нас буде добре і разом ми з усім справимось, бо у нас є дуже багато людей, які люблять Україну, не зважаючи, на місце проживання. Сєвєродонецьк є рідним містом самої авторки, весь період окупації вона провела там і на власні очі бачила всю ситуацію та перебіг подій. Всі герої списані з жителів міста і саме тому вони настільки живі та натуральні. Раджу прочитати її тим, хто хоче більше розібратись в проблемах Сходу. Зараз дуже багато є книг про АТО і серед усіх варто прочитати і цю. Оцінка: 10/10

Дуже сильна книга. Дуже патріотична до України. Були рядки, що аж серце щеміло. Книга дуже актуальна, легка для читання, читається на одному подиху.