Автори, які увійшли до цієї збірки, дуже різні — за світоглядом, за творчими підходами, за стилем і темами.

Але все ж, як і представники нашої «нової хвилі» середини 90-х, вони мають дещо спільне: вони переповнені новим внутрішнім сенсом, який їм важливо проговорити — сенсом розривання пуповини з «російським світом» у всіх його проявах (мовному, ментальному, ціннісному), й утіха від віднайдення себе у культурному просторі вільної, незалежної України. 

У цій збірці ви знайдете багато історій про повсякденні речі: про кохання і стосунки, про власну слабкість і про сміливість бути собою, але насамперед вам трапляться тексти, пов'язані з темою війни. Це історії про втрату і надію, про ненависть та любов, про віднайдення власної гідності, про смерть і безсмертя.

Такою є «нова українська достоту ці оповіді є «квітами, насіяними війною», як пише одна з авторок збірки, письменниця Олександра Тирнова. Квіти війни проростають в українській культурі новими сенсами, новими творами, новими іменами і перетворюють страхіття протистояння окупантам на досвід, котрий дає сили боротися далі й котрий може виявитися безцінним здобутком для наших нащадків.