Чергова книга англо-японського письменника подарувала мені можливість вперше пройнятися текстом через рецепцію перекладача-чоловіка, адже всі попередні перекладалися жінками (що неминуче позначалося на стилістиці та манері оповіді, як би це дискримінаційно чи упереджено не прозвучало). Андрій Маслюх впорався на відмінно, а я вкотре переконалася, що переклад від «ВСЛ» мінімально видозмінює ідіостиль прозаїка. По суті назва книги повністю відповідає її тематиці та загальним фабулам: п’ять різних історій, лейтмотивом яких є музика. Атмосфера сутінкового настрою: розміреність, неквапливість, потаємність і певна меланхоліка… Я найбільше пройнялася першою історією «Співак-крунер», точніше станом героя Тоні Ґарднера, мабуть, тому що персонаж чимось нагадував мені Акселя із «Похованого велетня», Стівенсона із «Залишку дня» і навіть Оно із «Художника хиткого світу» Ішіґуро. Всі вони марно намагалися склеїти уламки чогось, що вже ніколи не буде цілісним. Це чи не найстрашніший для людини стан: неможливість все виправити, нездатність на щось вплинути… Відчувається, що ця тема дуже близька самому Кадзуо, бо в кожній його книзі неодмінно присутній такий персонаж. Незвично трішки бачити Ішіґуро в іпостасі майстра короткої прози, вона в нього більше етюдова, акварельна, тому ніби не виразна, але водночас камертонна. Іще… Оксана Йориш… Покажіть вже бодай хтось письменникові ілюстрації до його книг від цієї фантастичної художниці! Більш ніж переконана, що в цілому світі не знайдеться кращого оформлення цих книг!

Дуже шаную Кадзуо Ішігуро за його майстерність передавати емоції героїв. Однак щиро переконана, що це майстер повістей і романів, а не оповідань. Та глибина, яка є в його душі й яку митець хоче передати читачеві, може бути сприйнята лише на 100-200 сторінках, а не на 40-50. Подана збірка складається з п’яти оповідань. Всі вони так чи інакше пов’язані з музикою та кризою стосунків. Цікаво, що в двох оповіданнях є одна героїня з Америки. У першому оповіданні вона ще дружина відомого колись музики, в третьому - одна з пацієнток клініки пластичної хірургії. Мене ця лінія захопила у збірці найбільше. Десятки років тому, коли Лінда була молода, вона одружилася з музикантом, не з любові, а для того, щоб вирватися в люди. За десятиліття в шлюбі вона покохала свого чоловіка, ділила з ним радощі й горе. А тепер уже нікому не потрібна, бо мода диктує розлучення й одруження її чоловіка з молоденькою кралею. Єдиний вихід для Лінди - це пластична хірургія, щоб стати молодшою хоча б зовні, знайти собі молодшого від себе коханця та жити за законами шоу-бізнесу. Її приятель по клініці теж вдається до пластики, адже колишня дружина вважає, що його неуспіх у музиці пов’язаний виключно із зовнішністю. Ляже під ніж - і враз стане знаменитим красунчиком. Подібне спрощене уявлення про справжні цінності в житті, на жаль, нині панує у світі. Люди перестали цінувати душу та шукають красиву обгортку. Саме на таку думку навів мене британський письменник. Інші оповідання збірки, як на мене, прописані не так чітко. Там більше уваги приділено кризі у стосунках подруж, які музика не завжди може врятувати. В останньому оповіданні відкритою залишається кінцівка. Угорський віолончеліст зміг врятувати кохання американської пари, та чи сам він залишився музикантом? Складається враження, що він знайшов себе в іншій царині й забув про романтику гри на віолончелі. Одним словом, кожен читач має продовжити ці оповідання Кадзуо Ішігуро й знайти відповіді на вічні питання буття.

Я люблю Кадзуо Ішіґуро. Люблю атмосферу яку він створює в своїх книгах — таку теплу і затишну, але водночас трохи печальну. Його твори часто наповнені спогадами, жалем, невидимою тугою за життям, що проходить повз. Однак "Ноктюрни" здивували мене: повільний, вдумливий стиль письменника, відступив, і дав дорогу динамічній оповіді, іронії та кумедності. Ноктюрни — це п'ять ситуацій, в яких панує головний мотив — музика. У кожному оповіданні ми зустрічаємо героя одержимого музикою: часто ця одержимість має гіркі та безповоротні наслідки, але інколи, ми бачимо як любов до музики призводить до абсурдних і комічних поворотів. Хтось жертвує, тим, що цінував найбільше, заради музики. Інший герой потрапляє в серію незручних і смішних ситуацій, розуміючи, що все, за що його цінують друзі, це лише витончений музичний смак. Молодий музикант-студент стає свідком наростаючої напруги між уже не молодою парою музикантів, що змушує задуматись, яке ж майбутнє чекає на нього. У цій збірці ви, безумовно, знайдете той самий магнетичний стиль автора, який заворожує і заспокоює з перших сторінок. Раджу читати всім фанатам Ішіґуро.